У провадженні
A.
щодо перевірки на відповідність Конституції
B.
щодо конституційної скарги
Федеральний конституційний суд – Перша колегія
24 січня 1995 року постановив:
- Визнати ст. 4 ч. 1 Закону про порядок стягнення та сплати комунальних зборів Баварії (KAG) у редакції, опублікованій 4 квітня 1993 року (GVBl. S. 264) у зв'язку зі ст. 23 ч. 1 Закону про пожежну охорону Баварії від 23 грудня 1981 року (GVBl. S. 526) такою, що не відповідає ст. 3 ч. 1 та 3, а також ст. 105 ч. 2 та 2a Конституції, та є недійсною.
- Перше речення § 37 ч. 2 у зв'язку з першим реченням § 11 ч. 1 Закону про пожежну охорону землі Баден-Вюртемберг (FwG BW) у редакції, оприлюдненій 10 лютого 1987 року (GBl. S. 105) таким, що не відповідає ст. 3 ч. 1 та 3, а також ст. 105 ч. 2 та 2a Конституції, та є недійсним.
- Рішення Федерального адміністративного суду від 17 січня 1994 року – BVerwG 8 B 235.93 – рішення Адміністративного суду Баден-Вюртемберга від 29 вересня 1993 року – 2 S 2500/92 – рішення Адміністративного суду Фрайбурга від 23 липня 1992 року – 5 K 1248/91 – постанова про відхилення клопотання адміністрації району Брейсгау-Хохшварцвальд від 24 червня 1991 року – 304-130.49 – та повідомлення про сплату податку на пожежну охорону громади Мерцгаузен - адміністративного округу Гексенталь – від 8 березня 1991 року – код 5.0120.100897.1 – порушують основні права заявника, зазначені у п. І, що передбачені у ст. 2 ч. 1 та ст. 3 ч. 1 Основного закону. Зазначені рішення мають бути скасовані. Справа повертається до адміністративного суду для прийняття рішення щодо витрат.
- Рішення Адміністративного суду Баден-Вюртемберга від 21 лютого 1994 року – 2 S 2703/93 – та рішення адміністративного суду Штутгарта від 17 вересня 1993 року – 16 K 1730/93 – порушують основні права заявника, зазначені у п. II, що передбачені у ст. 2 ч. 1 та ст. 3 ч. 1 та 3 Основного закону. Зазначені рішення мають бути скасовані. Справа повертається до адміністративного суду для прийняття рішення щодо витрат.
- Земля Баден-Вюртемберг має відшкодувати понесені витрати заявника щодо п. II. у повному обсязі та витрати заявника щодо п. I. у розмірі 4/5. Федеративна Республіка Німеччина відшкодовує 1/5 понесених витрат заявника щодо п. I.