Анотація
до рішення Першого сенату від 18 липня 2012 року
– 1 BvL 10/10 –
– 1 BvL 2/11 –
- Сума грошової допомоги, що виплачується відповідно до § 3 Закону про допомогу шукачам притулку (Asylbewerberleistungsgesetz), очевидно є недостатньою, оскільки не змінювалася з 1993 року.
- Статтею 1.1 Основного закону (Grundgesetz – GG) в поєднанні з принципом держави соціального благополуччя, передбаченим статтею 20.1 Основного закону, забезпечується основоположне право на гарантію гідного прожиткового мінімуму (див. Рішення Федерального Конституційного Суду (Entscheidungen des Bundesverfassungsgerichts – BVerfGE 125, 175). Стаття 1.1 Основного закону визначає це право як право людини. Воно охоплює як фізичне існування людини, так і можливість підтримання міжособистісних відносин та мінімального ступеня участі в соціальному, культурному та політичному житті. Як громадяни Німеччини, так і іноземні громадяни, що проживають у Федеративній Республіці Німеччині, користуються цим основоположним правом.
- Якщо законодавець, при визначенні гідного прожиткового мінімуму, бажає врахувати особливості певних категорій осіб, він не може, визначаючи параметри надання прожиткової допомоги, диференціювати їх, зважаючи виключно на статус їхнього перебування в країні. Диференціація можлива лише в тому випадку, якщо їхня потреба в прожитковій допомозі суттєво відрізняється від потреб інших людей, які потребують допомоги, і якщо її можна послідовно обґрунтувати, з огляду на реальну та фактичну потребу цієї конкретної категорії, зокрема, в рамках прозорої за своїм змістом процедури.
Долучення | Розмір |
---|---|
Рішення Першого сенату від 18 липня 2012 року - 1 BvL 10/10, 1 BvL 2/11 | 93.62 КБ |