Рішення Другого сенату Федерального Конституційного Суду ФРН від 25 вересня 2020 року – 2 BvR 854/20 (Обов'язок розслідувати обґрунтовані твердження)

Анотація

до Рішення Другого сенату Федерального Конституційного Суду ФРН

від 25 вересня 2020 року (Обов'язок розслідувати обґрунтовані твердження)

– 2 BvR 854/20 –

I. Заявниця є мавританкою і належить до народу Пеул. Вона прибула до Німеччини в 2016 році і подала заяву про надання притулку. В особистому інтерв’ю у Федеральному відомстві з питань міграції та біженців (далі – Управління) вона заявила, що належить до «рабського племені», не ходила до школи, її «віддали» тітці дитиною. Офіс відхилив її клопотання про надання притулку, визначивши, що заборона на депортацію не поширюється на цю справу, і наказав депортувати заявницю до Мавританії. В адміністративних судах заявниця стверджувала, що, як жінка-член «рабського племені» без шкільної чи професійної підготовки, без захисту сім’ї та з проблемами зі здоров’ям, вона не зможе забезпечити собі існування в Мавританії. На судовому засіданні вона заявила, що здобула певні навички читання та письма, а також деякі знання французької мови та що працювала помічницею на кухні в готелі. Незважаючи на все це, її єдиним варіантом вижити в Мавританії як жінці без документів, що посвідчують особу та без сім'ї, була б робота в якості рабині в домашньому господарстві. Заявниця просила отримати свідчення свідка-експерта про те, що вона не зможе забезпечити своє існування після повернення до Мавританії. Адміністративний суд не лише відхилив це клопотання, а й позов заявника взагалі. Суд зазначив, що незрозуміло, чому заявниця не могла використати отримані знання та досвід роботи помічника на кухні у своїй країні для забезпечення свого існування. Клопотання заявника про дозвіл на оскарження не було задоволено.
У своїй конституційній скарзі заявниця оскаржила рішення адміністративних судів про порушення її прав, передбачених статтею 103.1 та статтею 19.4 Основного Закону.

II. Виходячи з наведених нижче міркувань, Федеральний конституційний суд вирішив, що рішення адміністративного суду порушило право заявниці бути заслуханим згідно зі статтею 103.1 Основного закону, оскільки не врахував її твердження щодо засобів до існування людей у ​​Мавританії, які вважаються рабами, хоча ці твердження мали відношення до рішення.

Переглянути текст