Провідні тези Рішення Конституційної Судової Палати землі Рейнланд-Пфальц від 02 квітня 2025 року | VGH O 11/24

Провідні тези

Рішення Конституційної Судової Палати землі Рейнланд-Пфальц

від 02 квітня 2025 року

 – VGH O 11/24 –

1.  Рівна за шансами участь у політичному формуванні волевиявлення народу (речення 1 ч. 1 ст. 21 Засадничого закону у поєднанні із ст. 17 Конституції землі Рейнланд-Пфальц)[1] вимагає, щоби офіційні висловлювання конституційних органів обов’язково відповідали вимогам партійно-політичної нейтральності. Зокрема державним органам при виконанні ними офіційних функцій заборонено ідентифікувати себе з політичними партіями або кандидатами на виборах та підтримувати їх або боротися проти них із використанням засобів держави. Виникнення наслідків, які негативно впливають на дію вимоги щодо забезпечення рівності шансів серед конкурентів, передусім може бути спричинене наданням негативних оцінок щодо їхніх цілей та діяльності.   

2. Втручання в принцип рівноправної співучасті партій в політичній конкуренції потребують наявності їх виправдання з підстав, передбачених у конституційному праві.

а) Підстави, які можуть виправдати таке втручання, мають бути легітимовані нормами Конституції та мати таку вагу, яка здатна врівноважувати їх із принципом гарантії рівних шансів для політичних партій. Конституційним благом сáме такого ґатунку є вільні демократичні засади.

b) На виконання завдання, яке покладене на всі конституційні органи щодо збереження та активного обстоювання вільних демократичних засад, Уряд правомочний брати участь у публічній дискусії з приводу того, чи треба відповідні цілі та поведінку певної партії або її членів класифікувати як такі, що є ворожими до Конституції. У такому контексті він також може висловитись щодо можливих способів дій та надати рекомендації чи навести перестороги.

с) Позначення політичних партій як таких, що вороже налаштовані проти Конституції, є частиною публічної дискусії та перетворюватиметься на недопустимі дії спершу у тому разі, якщо воно – за розумної оцінки панівних ідей, що покладені в основу Конституції, – більше не є зрозумілим і тому напрошується висновок, що воно ґрунтується на нерелевантних міркуваннях і свавільно порушує право відповідної партії на рівні конкурентні можливості.

d) Завдання захисту вільних демократичних засад та їх активного обстоювання не звільняє конституційні органи від обов’язку дотримуватись вимоги об'єктивності, яка випливає з принципу правної держави та діє відносно будь-яких заходів держави.

 

КОНСТИТУЦІЙНА СУДОВА ПАЛАТА

РЕЙНЛАНД-ПФАЛЬЦ

РІШЕННЯ ПО СУТІ СПРАВИ

ІМЕНЕМ НАРОДУ

 

у конституційному провадженні

1. партії «Альтернатива для Німеччини» (АдН), Федеральна організація, представлена Федеральним правлінням, яке представлене Федеральною речницею пані Д-р Аліс Вайдель, член Бундестагу, та паном Тіно Хрупалла, член Бундестагу, Айххорстер Вег 80, 13435 Берлін,      

                                                                                                                      – заявниця – 1 – 

 

2. партії «Альтернатива для Німеччини» (АдН), Земельна організація Рейнланд-Пфальцу, представлена Земельним правлінням, яке представлене паном Д-ром Яном Боллінгером, член Ландтагу, Атенер Аллее 6, 55129 Майнц,

                                                                                                                      – заявниця – 2 – 

 

уповноважений в провадженні для – 1 – та – 2 –:   ХЬОКЕР Адвокати ПТОПВ

[2]

п р о т и

1. Міністра-президента землі Рейнланд-Пфальц, Державна канцелярія, Петер-Альтмайєр-Аллее 1, 55116 Майнц,  

– відповідач по заяві – 1 – 

2. Уряд землі Рейнланд-Пфальц, представлений Міністром-президентом землі Рейнланд-Пфальц, Державна канцелярія, Петер-Альтмайєр-Аллее 1, 55116 Майнц,  

– відповідач по заяві – 2 – 

уповноважений в провадженні для – 1 – та – 2 –:   Проф., Д-р Зігфрід Ютці,

у  з в ’ я з к у  з                    порушенням вимоги партійно-політичної нейтральності

Конституційна Судова Палата Рейнланд-Пфальцу у Кобленці на підставі усного розгляду справи 21 березня 2025 року, в якому брали участь

Президент Конституційної Судової Палати Проф., Д-р Брокер

Президент Вищого суду землі Турн

Президент Вищого суду землі Хенріхс

Суддя Федерального Адміністративного суду Д-р Хаммер

Професор Університету Д-р Хассемер

Професор Університету Д-р Дрейєр   LL.M

Адвокат Моеста

Адвокатка Хефнер

Президентка Суду землі у відставці Мюллер-Росперт,

вирішила:

Заяви підлягають відхиленню.

Підстави

А.

1   Провадження по спору між органами стосується дописів, що були оприлюднені на екаунті відповідача по заяві – 1 – в Інстаграмі та на домашній сторінці відповідача по заяві – 2 –.

2  18 січня 2024 року в Майнці відбувся публічний мітинг під гаслом «Знаки проти правих – жодного місця для нацистів», у якому, поряд з іншими, взяли участь також Міністр-президентка та інші члени Уряду землі. З огляду на цю подію 15 січня 2024 року на екаунті в Інстаграмі «ministerpraesidentin.rpl» (тепер: «ministerpraesident.rpl») був оприлюднений відповідний допис Міністр-президентки, а також 17 та 18 січня 2024 року два повідомлення для преси на домашній сторінці відповідача по заяві – 2 –. З нагоди вручення Медалі ім. Карла Цукмайєра 18 січня 2024 року було оприлюднене подальше повідомлення для преси із заявами Міністр-президентки та Лауреата премії пана Маттіаса Брандта на домашній сторінці відповідача по заяві – 2 –.

3   У листах від 22 січня 2024 року та від 19 квітня 2024 року заявниці оприлюднили заяви проти відповідачів, що висловлювання, які вони оприлюднили у їх офіційному статусі та із використанням офіційних ресурсів, порушують їх право передбачене в реченні 1 ч. 1 ст. 21 Засадничого закону (ЗЗ) та в ч. 1 ст. 17 Конституції землі Рейнланд-Пфальц (КЗ). Вже того ж самого дня відповідач по заяві – 2 – видалив повідомлення для преси від 17 січня 2024 року із зазначенням в ньому АдН, після реакції на нього з боку третіх осіб та задля того, щоби усунути відповідні сумніви юридичного характеру.

4   10 липня 2024 року Міністр-президентка вийшла у відставку, а відповідач по заяві – 1 – був обраний у той самий день на посаду нового Міністра-президента землі Рейнланд-Пфальц.

ІІ.

5   Заявниці у поданій ними 28 травня 2024 року скарзі по спору між органами стверджують, що як Федеральна організація, так і Земельна організація політичної партії є правомочними на подання скарги до Конституційної Судової Палати землі Рейнланд-Пфальц в межах провадження по спору між органами. За їх твердженням зміни до речення 1 ч. 1 ст. 130 КЗ у 2000 році були спрямовані на забезпечення можливості реалізації конституційних статусних прав партії також й на рівні землі.[3] Для запобігання існуванню прогалини в юридичному захисті також і Федеральна організація повинна мати можливість оскаржувати порушення її прав на рівні землі. Відповідачі по поданій заяві начебто невідповідно до встановленого порядку зреагували на листи від 22 січня 2024 року та від 19 квітня 2024 року, та навіть після внесення змін до повідомлення для преси від 17 січня 2024 року потреба у юридичному захисті не відпала. Відповідачі по заяві порушили їх обов’язок дотримуватися нейтральності під час їх офіційних висловлювань, що були оприлюднені ними у їх офіційній властивості та із використанням офіційних засобів. Вимога помірності має необмежено діяти передусім у часи перед передвиборчими перегонами. Осуд,  разом із необґрунтованими закидами та заклик не співпрацювати із відповідною партією, здатен спричинити ефект відлякування та вплинути на поведінку виборців та членів партії. Все це у значному обсязі та свавільно ставить заявниць у нерівне становище у сфері політичної конкуренції. Висловлені проти заявниць закиди позбавлені будь-яких розумних підстав. АдН розглядає себе як «партію засадничих прав» або відповідно «правнодержавну партію» та не планує здійснювати ані жодних вигнань, ані жодних депортацій. Заклики до «реміграції» можуть бути реалізовані за допомогою змін до відповідного законодавства, які відповідатимуть Конституції. Порівняння із винятковими звірствами націонал-соціалістів рішуче має бути відкинуте. «Офіційні образи» треба розглядати у поєднанні із державним закликом до бойкоту. У всяку випадку для таких висловлювань на шкоду політичним партіям також бракує будь-яких юридичних підстав у відповідному простому законодавстві.

 

6   Заявниці просять

7   1. Встановити, що тодішня Міністр-президентка її дописом, що був оприлюднений 17 січня 2024 року («Політика АдН та її правоекстремістських мереж лякає багатьох людей в Німеччині. Ми цього не терпітимемо. Тому я надсилаю чисельним громадянам та громадянкам, яких АдН оголосила ворогами, чіткий сигнал солідарності та захисту з боку демократичної правної держави», заявила Міністр-президентка Малу Драйєр. «Я закликаю всі демократичні сили взяти участь у демонстрації, у всякому разі заявити про їх солідарність та подати спільний сигнал проти расизму та правого екстремізму в Німеччині та в Рейнланд-Пфальці.»), порушила їх право на рівність шансів політичних партій відповідно до речення 1 ч. 1 ст. 21 ЗЗ у поєднанні із ч. 1 ст. 17 КЗ,

8   2. Встановити, що тодішня Міністр-президентка та відповідачка по заяві – 2 –

9   а) шляхом оприлюднення висловлювань 17 січня 2024 року,

10    b) шляхом оприлюдненого 18 січня 2024 року відтворення висловлювань Маттіаса Брандта («День у день АдН все більше проявляє себе сáме як відкрито правоекстремістська, антидемократична, антиєвропейська, ворожа до толерантності та свободи партія. Вона є партією холоду, байдужості та протистояння, яка ще жодного разу не зробила конструктивного суспільного внеску, а натомість сконцентрувалась на хамстві. Ми це вже мали одного разу. Переважна більшість населення не бажає мати справу із праворадикалами і ця більшість наразі це й демонструє. Тому це просто чудово, що Майнц виходить сьогодні на вулиці.»),

11    с) та шляхом допису Міністр-президентки, що був оприлюднений в Інстаграм 18 січня 2024 року («Щойно оприлюднені плани вигнання є жахливою кульмінацією правоекстремістської ідеології, яку у тому числі поширюють й провідні діячі АдН. «Правоекстремісти загрожують нашій демократії», – наголошує далі Міністр-президентка. АдН вже класифікована як правоекстремістська в трьох федеральних землях, а її молодіжна організація визначена як підозріла по всій території Федерації. Одного з її центральних діячів судово-доведено вже можна називати фашистом. Члени АдН Рейнланд-Пфальцу також залучені до право-радикальних рухів. «Все це демонструє наступне: у тому числі у Рейнланд-Пфальці йдеться не про питання смаку чи політичної моралі. Йдеться про питання виживання демократії. Якщо правоекстремісти дістануться до влади, то це означатиме кінець демократії». Багато людей зараз бажають заборони партії. Чи наявні передумови для цього, має бути ретельно перевірено та вичерпані відповідні можливості правної держави. Проте є також цілком зрозуміло: такий шлях буде довгим, ризикованим та політично дискусійним. Перешкоди є виправдано досить високими.»)

12    відповідно порушили їх право на рівність шансів політичних партій відповідно до речення 1 ч. 1 ст. 21 ЗЗ у поєднанні із ч. 1 ст. 17 КЗ.

13    3. Встановити, що тодішня Міністр-президентка шляхом оприлюдненого в Інстаграмі допису від 15 січня 2024 року («Поняття «реміграція» приховує, які ж справжні наміри мають АдН та інші правоекстремістські вороги Конституції: вони з расистських мотивів планують вигнання та депортацію мільйонів людей. Цим самим вони зсувають межу далі в право та радикалізують суспільний дискурс. Поняття «реміграція», яке було визнане «анти-словом 2023 року», спрямоване на приховування та применшування значення того, що АдН та інші правоекстремістські вороги Конституції планують в Німеччині: вигнання та депортацію мільйонів людей з расистських мотивів. Цим самим вони зсувають межу далі в право та радикалізують суспільний дискурс. АдН є відповідним випадком для органів із захисту конституції та кримінального переслідування, які прискіпливо за нею спостерігають. Ми вже мали в Німеччині жахливий досвід: правоекстремісти чинять те, про що вони говорять, а говорять вони про те, що вони вчиняють. Сáме з огляду на цей досвід Федеративна Республіка була побудована як обороноздатна демократія. Політика АдН та її правоекстремістських мереж лякає багатьох людей в Німеччині. Ми цього не терпітимемо і сáме тому я надсилаю чисельним громадянам та громадянкам, яких АдН оголосила ворогами, чіткий сигнал солідарності та захисту з боку демократичної правної держави.»), порушила їх право на рівність шансів політичних партій відповідно до речення 1 ч. 1 ст. 21 ЗЗ у поєднанні із ч. 1 ст. 17 КЗ.

ІІІ.

14    Відповідачі по заявам просять,

15                       відхилити заяви.

16    Вони вважають дане провадження по спору між органами як недопустиме та у всякому разі як необґрунтоване. Адже відповідачці по заяві – 1 – наразі бракує правоможності виступати стороною у справі, а відповідач по заяві – 2 – не є пасивно легітимований (тобто є належним відповідачем – прим. перекладача). Оскаржений первинний допис від 17 січня 2024 року був відкоригований невдовзі після його оприлюднення. Через просте відтворення висловлювань лауреата винагороди, які підпадають під дію його свободи на висловлення думки, на домашній сторінці Державної канцелярії відповідачі по заявах не перетворили ці висловлювання на свої власні. Промова тодішньої Міністр-президентки, цитати з якої були частково наведені, не містить жодних заяв щодо АдН як такої, вона скоріше торкається лише окремих членів чи підгруп. Усі висловлювання в будь-якому разі є виправданими заради захисту вільних демократичних засад. Оцінки політичних партій як ворожих до Конституції є частиною публічних дебатів, проти яких партія має захищатися засобами участі у публічній боротьбі думок.    

В.

17    Подані заяви є лише частково допустимими.

І.

18    Заявниця – 2 –, як земельна організація політичної партії АдН, є правоможною на подання заяви в межах провадження по спору між органами. Хоча в реченні 2 ч. 1 ст. 130 КЗ правоможність політичної партії на подання заяви чітко не згадується. Проте, відповідно до усталеної судової практики Конституційної Судової Палати, земельні організації політичних партій в землі Рейнланд-Пфальц вважаються правоможними ініціювати провадження по спору між органами, а сáме як устатковані відповідно до Конституції землі власними правами «інші учасники» у розумінні речення 2 ч. 1 ст. 130 КЗ. Тобто конституційно-правовий статус партій, якого вони набувають відповідно до ст. 21 ЗЗ, належить їм також й згідно із конституційними засадами земель. Тобто у даному випадку йдеться про неписану складову частину Конституції землі (див.  VerfGH RP, Urteil vom 27. November 2007 – VGH A 22/07 u.a. –, AS 35, 263 [265 f.]; Urteil vom 15. Dezember 2014 – VGH O 22/14 –, AS 43, 149 [156 f.]; Urteil vom 28. Januar 2021 – VGH O 82/20 u.a. –, AS 48, 128 [136 f.]).

19    Натомість заявниці – 1 –, як Федеральній організації АдН, бракує правоможностей заявниці. Визнання політичних партій на рівні землі як правоможної сторони в провадженні по спору між органами в Конституційній Судовій Палаті Рейнланд-Пфальцу є, відповідно до речення 2 ч. 1 ст. 130 КЗ, обмеженим виключно партіями Рейнланд-Пфальцу та земельними організаціями діючої по всій Федерації політичної партії, яка у тому числі здійснює її діяльність на території землі Рейнланд-Пфальц (див. VerfGH RP, Urteil vom 27. November 2007 – VGH A 22/07 u.a. –, AS 35, 263 [265 f.]; Urteil vom 15. Dezember 2014 – VGH O 22/14 –, AS 43, 149 [156 f.]; відповідно до ст. 54 Конституції землі Нижня Саксонія – NdsStGH, Urteil vom 24. November 2020 – 6/19 –, juris Rn. 39; BVerfG, Beschluss vom 31. März 1987 – 2 BvH 1/87 –, BVerfGE 75,34 [39]). Подальший історичний розвиток ч. 1 ст. 130 КЗ це підтверджує. До моменту внесення змін до Конституції шляхом прийняття Закону від 8 березня 2000 року (GVBl. S. 65) ч. 1 ст. 130 КЗ обмежувала коло партій, що мали правоможність на подання заяви, такими, які під час останніх виборів до Ландтагу отримали щонайменше десять відсотків від визнаних дійсними голосів. Відповідно до Рекомендації Комісії «Конституційна реформа» (див. LT-Drs. 12/5555, S. 88 f.) законодавець шляхом внесення змін до Конституції розширив коло політичних партій, що правомочні на подання таких зав, через використання терміну «інші учасники» за тієї умови, що вони відповідно до Конституції або відповідно до регламентів відповідних конституційних органів землі устатковані власними правами (див. LT-Drs. 13/5066, S. 15; а також див. Bier, in: Grimm/Caesar [Hrsg.], Verfassung für Rheinland-Pfalz, 2001, Art. 130 Rn. 30).

20    Браку правоможності у заявниці – 1 – також не протистоїть безпосередня конституційна дія ст. 21 ЗЗ (див. VerfGH RP, Urteil vom 27. November 2007 – VGH A 22/07 u.a. –, AS 35, 263 [266]; див. також BVerfG, Urteil vom 13. Februar 2008 – 2 BvK 1/07 –, BVerfGE 120, 82 [104 f.]; VerfGH NRW, Urteile vom 26. Mai 2009 – VerfGH 2/09 –⁠, juris Rn. 81; und vom 21. November 2017 – VerfGH 21/16 –, juris Rn. 37). У статусі «іншого учасника» в розумінні речення 2 ч. 1 ст. 130 КЗ заявниця – 2 –, як земельна організація заявниці – 1 –, не позбавлена можливості доводити інтереси політичної партії АдН в межах провадження по спору між органами в Конституційній Судовій Палаті Рейнланд-Пфальцу. Таким чином, ані на підставі ст. 21 ЗЗ, ані відповідно до речення 2 ч. 1 ст. 130 КЗ, не можна підтвердити наявність паралельного права на подання заяви з боку загально-федеральної організації політичної партії АдН, що здійснює її діяльність по всій Федерації, на додаток та окремо від її земельної організації. Конкретна потреба в юридичному захисті для такого самостійного права на подання заяви заявницею – 1 – не була доведена.

ІІ.

21    Відповідачі по заявах як конституційні органи правоможні бути сторонами в межах провадження по спору між органами відповідно до ч. 1 ст. 130 КЗ. Поняття конституційного органу включає в себе також й такі інституції землі, які були створені на підставі самóї Конституції та на які були покладені завдання, що визначені відповідно до Конституції (VerfGH RP, Urteil vom 23. Oktober 2006 – VGH O 17/05 –, AS 33, 376 [380]; Beschluss vom 24. Oktober 2001 – VGH B 12/01 –, AS 29, 215 [216]). Ці вимоги стосуються не лише Уряду землі (ст. 98 та наст. КЗ), але й також Міністра-президента. Він, відповідно до ст. 101 та наст. КЗ, є вищим за рангом репрезентантом землі та самостійним конституційним органом (VerfGH RP, Beschluss vom 21. Mai 2014 – VGH A 39/14 –, As 42, 316 [325]; Urteil vom 23. Oktober 2006 – VGH 17/05 –, AS 33, 376 [381]).

22    Зміна особи на посаді Міністра-президента 10 липня 2024 року не перешкоджає правоможності відповідача по заявах – 1 – бути стороною в межах провадження по спору між органами. Вирішальним для визначення правоможності учасника провадження по спору між органами бути в ньому стороною є його статус у той момент часу, у який конституційний спір був прийнятий до розгляду (див. BVerfG, Urteil vom 15. Juni 2022 – 2 BvE 4/20 u.a. –, BVerfGE 162, 207 [224 Rn. 55]; Urteil vom 27. Februar 2018 – 2 BvE 1/16 –, BVerfGE 148, 11 [19 f. Rn. 29]). На момент подання заяви тодішня Міністр-президентка ще була на посаді і таким була правоможною стороною. Зміна особи на посаді у випадку розгляду заяви в межах провадження по спору між органами, яка була спрямована проти офіційних дій особи на посаді постійного органу, не впливає на правоможність відповідача по заяві бути в ньому стороною (див. стосовно колегіальних органів BVerfG, Urteil vom 16. März 1955 – 2 BvK 1/54 –, BVerfGE 4, 144 [152]). Вільна конституційна держава передусім характеризується тим, що існує розмежування між органом держави як таким та особою, яка його – тимчасово – уособлює (VerfGH RP, Beschluss vom 21. Mai 2014 – VGH A 39/14 –, AS 42, 316 [325]). Стосовно постійних монократичних органів принципово діє теж саме, що й стосовно колегіальних органів (див. BVerfG, Urteil vom 15. Juni 2022 – 2 BvE 4/20 u.a. –, BVerfGE 162, 207 [224 Rn. 55]; Urteil vom 27. Februar 2018 – 2 BvE 1/16 –, BVerfGE 148, 11 [19 f. Rn. 29]; Pietzcker, in: Badura/Dreier [Hrsg.], Festschrift 50 Jahre BVerfG, Band I, 2001, S. 587 [S. 597 f.]; Barczak, in: той самий [Hrsg.], BVerfGG, 2018, § 63 Rn. 65; Bethge, in: Schmidt-Bleibtreu/Klein/Bethge [Hrsg.], BVerfGG, § 63 Rn. 80 und 83 [Juni 2016]). Із зміною особи на посаді внаслідок обрання нового Міністра-президента 10 липня 2024 року участь у провадженні має продовжувати сáме він на підставі принципу безперервності в діяльності відповідного органу.

ІІІ.

23    По заявам 1. та 2. а) заявниці – 2 – бракує потреби у захисті її прав. Оскільки у дописі від 17 січня 2024 року ті висловлювання в ній, що стосувався АдН («Політика АдН та її правоекстремістських мереж лякає багатьох людей в Німеччині. Ми цього не терпітимемо. Тому я надсилаю чисельним громадянам та громадянкам, яких АдН оголосила ворогами, чіткий сигнал солідарності та захисту з боку демократичної правної держави», заявила Міністр-президентка Малу Драйєр»), відповідачі по заяві впродовж дуже короткого часу знову відкоригували їх за власною ініціативою. Таким чином відповідачі по заяві ще до подання письмових документів заявниці – 2 – від 22 січня 2024 року вже за власною ініціативою задовольнили її вимогу та таким чином чітко засвідчили, що вони більше не мають наміру триматися за ці висловлювання з огляду на їх юридичну сумнівність, а це в свою чергу доводить відсутність загрози їх повторення (див. стосовно цього також BVerfG, Urteil vom 9. Juni 2020 – 2 BvE 1/19 –, BVerfGE 154, 320 [332 f. Rn. 41]; Urteil vom 15. Juni 2022 – 2 BvE 4/20 u.a. –, BVerfGE 162, 207 [227 f. Rn. 66]). Інтерес на захист відповідних прав, який би виходив за межі зазначеного, також відсутній (див. відповідно VerfGH RP, Beschluss vom 1. April 2022 – VGH O 20/21 –, AS 49, 90 [92 f.]).

25    До того ж, потребі у захисті прав заявниці – 2 – не перешкоджає зміна особи, що перебуває на посаді Міністра-президента з 10 липня 2024 року. З іншого боку, з огляду на відсутність готовності відповідачів виправити їх позицію, не можна виключити того, що члени Уряду землі також у майбутньому висловлюватимуться подібним чином або публікуватимуть подібні дописи. Провадження по спору між органами з точки зору прав та обов'язків учасників також стосується конституційно-правових питань тлумачення, які мають загальне значення (VerfGH NRW, Beschluss vom 5. Juli 2018 – 3/17 –, juris Rn. 9). Тому у заявниці – 2 – присутній значний з юридичної точки зору інтерес на з’ясування питання, чи порушують відповідні висловлювання її право на рівність шансів (див. BVerfG, Urteil vom 15. Juni 2022 – 2 BvE 4/20 u.a. –, BVerfGE 162, 207 [226 f. Rn. 65 f.]; а також Urteil vom 27. Februar 2018 – 2 BvE 1/16 –, BVerfGE 148, 11 [22 Rn. 36]).

С.

26    Якщо подані заяви навіть є допустимими, проте вони є необґрунтованими.

27    Відповідачі по заявам з огляду на оприлюднення їхніх об’єктивно викладених висловлювань не порушили право заявниці – 2 – на рівність шансів у сфері політичної конкуренції відповідно до речення 2 ч. 1 ст. 21 ЗЗ у поєднанні із ч. 1 ст. 17 КЗ.

І.

28    Відповідно до Конституції землі межі для висловлювань офіційних осіб Уряду підлягають визначенню безпосередньо на підставі принципу демократії в ч. 1 ст. 74 КЗ[4], а також на підставі визнаного за політичними партіями конституційно-правового статусу та їхнього права на рівність шансів, яке базується на цьому статусі, відповідно до речення 1 ч. 1 ст. 21 ЗЗ у поєднанні із ч. 1 ст. 17 КЗ (див. VerfGH RP, Urteil vom 23. Oktober 2006 – VGH O 17/05 –, AS 33, 376 [381]; Beschluss vom 21. Mai 2014 – VGH A 39/14 –, AS 42, 316 [319 f.]).

29    1. Згідно вищезазначеного та у світлі принципу демократії, що закріплений в ч. 1 ст. 74 КЗ, діяльність Уряду та законодавчих органів у сфері зв’язків з громадськістю має беззаперечний вплив на формування політичного волевиявлення громадянок та громадян. Участь громадян у процесах прийняття рішень є важливою для успіху представницької демократії. Процес формування політичної волі в демократичній державі не відбувається односторонньо у напрямку від народу до державних органів, тобто також вимагає постійного зворотного зв'язку між державними органами та народом (див. VerfGH RP, Beschluss vom 4. April 2014 – VGH A 15/14 u.a. –, AS 42, 229 [239 f.]).

30    Робота з громадськістю повинна здійснюватися в межах сфери завдань та компетенцій, що визначені в Конституції землі для відповідного конституційного органу. До того ж, робота Уряду та законодавчих органів з громадськістю не лише допускається нормами конституційного права, вона необхідна для підтримки базового консенсусу в демократичній спільноті та для надання громадянам можливості на власну відповідальність брати участь у формуванні політичної волі та вирішенні наявних проблем (див. VerfGH RP, Urteil vom 23. Oktober 2006 – VGH O 17/05 –, AS 33, 376 [381]; Urteil vom 19. August 2002 – VGH O 3/02 –, AS 29, 362 [374]; див. також BVerfG, Urteil vom 15. Juni 2022 – 2 BvE 4/20 u.a. –, BVerfGE 162, 207 [244 Rn. 111]; Beschluss vom 23. Februar 1983 – 2 BvR 1765/82 –, BVerfGE 63, 230 [242]; Urteil vom 2. März 1977 – 2 BvE 1/76 –, BVerfGE 44, 125 [147]). Тому правоможність працювати з громадськістю має полягати не лише у представленні та поясненні Урядом його політики у вигляді вжитих ним заходів та майбутніх планів або ж у поясненні та захисті політики Уряду від нападок та критики, але й понад ці межі та далеко наперед власної політичної діяльності у наданні предметної інформації про питання та плани, які безпосередньо стосуються громадян, у тому числі про актуальні дискусійні питання або питання, що у значній мірі цікавлять громадськість (див. BVerfG, Urteil vom 15. Juni 2022 – 2 BvE 4/20 u.a. –, BVerfGE 162, 207 [245 Rn. 112]; Urteil vom 9. Juni 2020 – 2 BvE 1/19 –, BVerfGE 154, 320 [337 Rn. 49]; Urteil vom 27. Februar 2018 – 2 BvE 1/16 –, BVerfGE 148, 11 [28 Rn. 51]; Urteil vom 16. Dezember 2014 – 2 BvE 2/14 –, BVerfGE 138, 102 [114 Rn. 40]; Urteil vom 19. Juli 1966 – 2 BvF 1/65 –, BVerfGE 20, 56 [100]; ТhürVerfGH, Urteil vom 8. Juni 2016 – 25/15 –, juris Rn. 102).

31    2. З огляду на дію принципу рівності шансів політичних партій Уряд та законодавчі органи під час роботи з громадськістю обов’язково мають дотримуватись вимоги партійно-політичної нейтральності. Для забезпечення відкритості процесу формування політичного волевиявлення, гарантованого конституційним правом, є конче необхідним, щоб політичні партії за всякої можливості мали рівне право на участь у політичній конкуренції (див.  VerfGH RP, Urteil vom 23. Oktober 2006 – VGH O 17/05 –, AS 33, 376 [381]; Beschluss vom 21. Mai 2014 – VGH A 39/14 –, AS 42, 316 321]).

32    Тому рівна за шансами участь у політичному формуванні волевиявлення народу вимагає, щоб офіційні висловлювання конституційних органів відповідали вимозі партійно-політичної нейтральності. За цих передумов державним органам під час виконання ними офіційних функцій, зокрема з огляду на вибори, заборонено ідентифікувати себе із певними політичними партіями або кандидатами на виборах та підтримувати їх чи боротися з ними із використанням державних засобів (див. VerfGH RP, Beschluss vom 24. Oktober 2001 – VGH B 1/01 –, AS 29, 207 [213]; Beschluss vom 21. Mai 2014 – VGH A 39/14 –, AS 42, 316 [321]; BVerfG, Urteil vom 15. Juni 2022 – 2 BvE 4/20 u.a. –, BVerfGE 162, 207 [230 f. Rn. 73]). Відповідальне слідування вимогам парламентської відповідальності та ведення предметних політичних дебатів не повинні призводити до виникнення сумнів щодо дотримання принципу нейтральності (див. BVerfG, Urteil vom 15. Juni 2022 – 2 BvE 4/20 u.a. –, BVerfGE 162, 207 [232 Rn. 79]; NdsStGH, Urteil vom 24. November 2020 – 6/19 –, juris Rn. 69). Формування волі народу та формування волі в державних органах відбувається у багатоманітній та щоденній взаємодії. Чим дужче поведінка державних органів впливає на формування думки та волі виборчинь та виборців, тим жорсткіше державним органам в їх офіційній функції заборонено понад це впливати спеціальними заходами на формування волі народу. Державні органи у цій їх властивості повинні служити всім та поводитися нейтрально. У такий спосіб норма речення 1 ч. 1 ст. 21 ЗЗ у поєднанні з ч. 1 ст. 17 КЗ захищає право партій на рівність шансів у політичній конкуренції в його узагальненому розумінні (див. VerfGH RP, Beschluss vom 21. Mai 2014 – VGH A 39/14 –, AS 42, 316 [321 f.]; BVerfG, Urteil vom 15. Juni 2022 – 2 BvE 4/20 u.a. –, BVerfGE 162, 207 [229 f. Rn. 73 f.]). Сáме тому негативний вплив на право певної партії на рівність її конкурентних шансів може передусім походити через оголошення негативних оцінок її цілей та діяльності (див. VerfGH RP, Beschluss vom 21. Mai 2014 – VGH A 39/14 –, AS 42, 316 [321 f.]; див. також BVerfG, Urteil vom 15. Juni 2022 – 2 BvE 4/20 u.a. –, BVerfGE 162, 207 [246 Rn. 115], відповідно із подальшими посиланнями).

33    Стосовно правоможностей окремого члена Уряду землі щодо висловлювання позиції, конкретно також й Міністра-президента, в його офіційному статусі діє нічого іншого як для Уряду землі в цілому (див. VerfGH RP, Beschluss vom 21. Mai 2014 – VGH A 39/14 –, AS 42, 316 [322 ff.]; BVerfG, Urteil vom 15. Juni 2022 – 2 BvE 4/20 u.a. –, BVerfGE 162, 207 [230 f. Rn. 75, 234 Rn. 84], відповідно з подальшими посиланнями).

34    3. Принцип рівності шансів політичних партій не підпадає під абсолютну заборону його диференціації. Проте, формальний характер принципу рівності у сфері формування політичної волі народу призводить в свою чергу до того, що також й конституційний принцип рівності шансів політичних партій відповідно до речення 1 ч. 1 ст. 21 ЗЗ у поєднанні з ч. 1 ст. 17 КЗ повинен розумітися формально у тому ж самому сенсі. Цей принцип гарантує політичним партіям не лише свободу на їх створення та можливість співучасті у формуванні політичного волевиявлення, а й також що ця співучасть відбуватиметься на засадах рівних прав та рівних шансів. Тому зовнішні втручання в дію принципу рівноправної участі партій у політичній конкуренції потребують їх виправдання на засадах конституційного права (див. BVerfG, Urteil vom 15. Juni 2022 – 2 BvE 4/20 u.a. –, BVerfGE 162, 207 [237 f. Rn. 92]). У разі офіційних заяв точна межа між виправданим та неприпустимим державним втручанням у кожному окремому випадку повинна бути, зокрема, визначена з огляду на характер такого втручання та на його інтенсивність (див. VerfGH RP, Beschluss vom 21. Mai 2014 – VGH A 39/14 –, AS 42, 316 [321]).

35    4. Підстави, які виправдовують таке нерівне ставлення та надають державним органам правоможність на втручання у рівність шансів політичних партій, повинні бути легітимовані через Конституцію та мати таку вагу, яка б знову збалансовувала принцип рівності шансів партій. Задля досягнення відповідних цілей, на які конституційне право надало відповідну легітимацію, у всякому разі треба керуватися принципами придатності та необхідності відповідних дій (див. BVerfG, Urteil vom 15. Juni 2022 – 2 BvE 4/20 u.a. –, BVerfGE 162, 207 [237 f. Rn. 92]; Urteil vom 26. Februar 2014 – 2 BvE 2/13 u.a. –, BVerfGE 135, 259 [287 Rn. 53]).

36    а) Таким легітимним конституційним благом є вільні демократичні засади (див. VerfGH RP, Urteil vom 27. November 2007 – VGH A 22/07 u.a. –, AS 35, 263 [268 f.]; BVerfG, Urteil vom 15. Juni 2022 – 2 BvE 4/20 u.a. –, BVerfGE 162, 207 [246 f. Rn. 116]; VerfGH Saarl., Urteil vom 8. Juli 2014 – Lv 5/14 –, juris Rn. 33; ThürVerfGH, Urteil vom 8. Juli 2016 – 38/15 –, juris Rn. 48; NdsStGH, Urteil vom 24. November 2020 – 6/19 –, juris Rn. 60). Земля Рейнланд-Пфальц усвідомлює себе як обороноздатна демократія (див. VerfGH RP, Urteil vom 27. November 2007 – VGH A 22/07 u.a. –, AS 35, 263 [268]). Конституція землі самій назві VII-го Розділу визначає захист Конституції як пріоритетне завдання, що покладене на всі державні органи. Поряд з цим, Конституція землі передбачає заходи проти загроз для неї та інституціоналізує спеціальні процедури для попередження посягань на конституційний лад (напр. ст. 20, ч. 2 ст. 77, ст. 112, ч. 1 ст. 126, ч. 2 ст. 129, ст. 130, ст. 130а, ч. 1 ст. 131, ст. 132)[5]. З огляду на зміст зазначених норм  Конституція не є нейтральною щодо своїх супротивників (див. Gusy, KritV 2018, 210 [212]). Втручання в право, що захищене Конституцією, з метою захисту вільних демократичних засад вимагають в кожному конкретному випадку відповідного тлумачення конкретних положень Конституції, які стали предметом спору (див. BVerfG, Beschluss vom 17. September 2013 – 2 BvE 6/08 u.a. –, BVerfGE 134, 141 [180 Rn. 114]). Витоки вільних демократичних засад містяться в гідності людини, убезпечення якої у тому числі відповідно до Конституції землі Рейнланд-Пфальц є найвищою метою державного ладу та державної діяльності (див. Süsterhenn/Schäfer, Verfassung Rheinland-Pfalz, 1950, Vorspr. Anm. 2 b; Brocker, in: ders. /Droege/Jutzi [Hrsg.], 2. Aufl. 2022, Vorspr. Rn. 18; Droege, ebd., Art 1, Rn. 10), та яка визнана недоторканною та найвищою цінністю Конституції. Конститутивною складовою частиною вільних демократичних засад в будь-якому разі також є принцип демократії та принцип правної держави (див. BVerfG, Urteil vom 17. Januar 2017 – 2 BvB 1/13 –, BVerfGE 144, 20 [206 f. Rn. 537 f.; 208 f. Rn. 542 f., 210 Rn. 547]).

37    З цього засадничого рішення Конституції землі про обороноздатну демократію зокрема випливає спрямоване всім конституційним органам доручення дотримуватися вільних демократичних засад та активно їх обстоювати (див. VerfGH RP, Urteil vom 27. November 2007 – VGH A 22/07 u.a. –, AS 35, 263 [268 f.]; BVerfG, Urteil vom 15. Juni 2022 – 2 BvE 4/20, 2 BvE 5/20 –, BVerfGE 162, 207 [246 f. Rn. 116]; Beschluss vom 25. März 1981 – 2 BvE 1/79 –, BVerfGE 57, 1 [8]; Beschluss vom 29. Oktober 1975 – 2 BvE 1/75 –, BVerfGE 40, 287 [292]; Beschluss vom 22. Mai 1975 – 2 BvL 13/73 –, BVerfGE 39, 334 [349]). Тому конституційні органи зобов’язані захищати принципи та цінності Конституції, а також передусім наділені відповідними правоможностями для приділення особливої уваги ворожим до Конституції партіям (див. VerfGH RP, Urteil vom 27. November 2007 – VGH A 22/07 u.a. –, AS 35, 263 [268 f.]; BVerfG, Urteil vom 15. Juni 2022 – 2 BvE 4/20 u.a. –, BVerfGE 162, 207 [246 f. Rn. 116]; Beschluss vom 24. Mai 2005 – 1 BvR 1072/01 –, BVerfGE 113, 63 [78]; NdsStGH, Urteil vom 24. November 2020 – 6/19 –, juris Rn. 58 f.; VerfGH Berlin, Urteil vom 20. Februar 2019 – 80/18 –, juris Rn. 42; VerfGH Saarl., Urteil vom 8. Juli 2014 – Lv 5/14 –, juris Rn. 40).

38    b) Виконуючи це захисне завдання Уряд правоможний брати участь у публічній дискусії з приводу того, чи можна відповідні цілі та поведінку певної партії або її членів класифікувати як ворожі до Конституції. Окрім того, Уряд може спиратися на його безпосереднє конституційне завдання керування державою, тобто без потреби в особливому додатковому законодавчому уповноваженні. Це завдання, за якого йдеться про політичне лідерство та відповідальне керування всіма політиками, яким переважно покликаний опікуватися Уряд, який ділить його з іншими конституційними органами, підлягає виконанню не лише за допомогою засобів законодавства та дорого-вказівного впливу на виконання законів, але й також через поширення інформації серед громадськості (див. VerfGH RP, Urteil vom 27. November 2007 – VGH A 22/07 u.a. –, AS 35, 263 [268]; та BVerfG, Beschluss vom 26. Juni 2002 – 1 BvR 558/91 u.a. –, BVerfGE 105, 252 [268]; Beschluss vom 26. Juni 2002 – 1 BvR 670/91 –, BVerfGE 105, 279 [301]). У такому контексті наділені відповідними правоможностями конституційні органи в принципі можуть оцінювати фактичну поведінку певних груп або їх членів як екстремістську та ворожу до Конституції (див. VerfGH RP, Urteil vom 27. November 2007 – VGH A 22/07 u.a. –, AS 35, 263 [268]; BVerfG, Urteil vom 15. Juni 2022 – 2 BvE 4/20 u.a. –, BVerfGE 162, 207 [246 f. Rn. 116]; Beschluss vom 24. Mai 2005 – 1 BvR 1072/01 –, BVerfGE 113, 63 [78]). Вони також правоможні, внаслідок таких оцінок, інформувати про можливі подальші дії та висловлювати рекомендації або ж попередження (див. VerfGH RP, Urteil vom 27. November 2007 – VGH A 22/07 u.a. –, AS 35, 263 [268 f.]; NdsStGH, Urteil vom 24. November 2020 – 6/19 –, juris Rn. 57).

39    Під час визначення компетенцій та інформаційних правоможностей, які надаються Урядові при виконанні ним його завдань із керування державою та захисту Конституції землі, також треба брати до уваги, що відповідно до абзацу 2 § 43 Закону про ФКС[6] він може подати до Федерального Конституційного Суду заяву відповідно до ч. 2 ст. 21 ЗЗ про ухвалення ним рішення з приводу питання, чи є партія неконституційною, лише стосовно тієї партії, організаційна діяльність якої обмежена лише територією його землі. Тому на Уряд землі в цілому, як і на Міністр-президента або окремих міністрів як самостійні конституційні органи (див. VerfGH RP, Urteil vom 26. Mai 1997 – VGH O 11/96 –, AS 26, 4 [8]), від самого початку покладений обов’язок вести у політичному просторі дискусію з тією партією, яку вони вважають екстремістською та ворожою до Конституції. У такому разі відповідного інформування суспільства не уникнути (VerfGH RP, Urteil vom 27. November 2007 – VGH A 22/07 u.a. –, AS 35, 263 [269]).

40    с) Оцінка певних політичних партій як ворожих до Конституції, що була надана задля захисту вільних демократичних засад та за умови дотримання меж закону та права, також є частиною публічної дискусії, проти якої відповідна політична партія може захищатися за допомогою засобів публічної боротьби думок. Ця оцінка спершу ставатиме неприпустимою, якщо вона за розумного аналізу панівних конституційних ідей більше не вважається зрозумілою і тому напрошується висновок, що вона спирається на нерелевантні міркування та свавільно порушує право відповідної партії на рівні конкурентні можливості (див. VerfGH RP, Urteil vom 27. November 2007 – VGH A 22/07 u.a. –, AS 35, 263 [269]; und BVerfG, Urteil vom 15. Juni 2022 – 2 BvE 4/20 u.a. –, BVerfGE 162, 207 [246 f. Rn. 116]; Urteil vom 16. Dezember 2014 – 2 BvE 2/14 –, BVerfGE 138, 102 [116 Rn. 47], Beschluss vom 29. Oktober 1975 – 2 BvE 1/75 –, BVerfGE 40, 287 [293]).

41    d) Проте завдання щодо збереження вільних демократичних засад та їх активне обстоювання не звільняє конституційні органи від дотримання вимоги об'єктивності, що випливає з принципу правної держави та яка діє відносно будь-якої державної діяльності (див. BVerfG, Urteil vom 27. Februar 2018 – 2 BvE 1/16 –, BVerfGE 148, 11 [30 Rn. 59]; Beschluss vom 26. Juni 2002 – 1 BvR 558/91 u.a. –, BVerfGE 105, 252 [272]; Beschluss vom 25. März 1981 – 2 BvE 1/79 –, BVerfGE 57, 1 [8]; NdsStGH, Urteil vom 24. November 2020 – 6/19 –, juris Rn. 61). Таким чином вимога об'єктивності встановлює «межу мінімального», якої треба дотримуватися у тому числі навіть у разі легітимного втручання у рівність можливостей політичних партій шляхом висловлювань з боку членів Уряду (див. Nellesen, Äußerungsrechte staatlicher Funktionsträger, 2019, S. 203). Це також не виключає адаптації роботи з громадськістю до сьогоднішніх форм комунікації з нею (див. VerfGH RP, Urteil vom 23. Oktober 2006 – VGH O 17/05 –, AS 33, 376 [382 f.]). Робота з громадськістю, яка потрібна для підтримання базового консенсусу в демократичній спільноті та надання громадянам можливості брати відповідальну участь у формуванні політичної волі та вирішенні наявних проблем (див. VerfGH RP, Urteil vom 23. Oktober 2006 – VGH O 17/05 –, AS 33, 376 [381]; Urteil vom 19. August 2002 – VGH O 3/02 –, AS 29, 362 [374]; BVerfG, Urteil vom 15. Juni 2022 – 2 BvE 4/20 u.a. –, BVerfGE 162, 207 [244 Rn. 111]), може бути адресована до всіх громадян, зокрема через плинну систему мас-медіа із мінливою поведінкою при використанні певних медіа (Ingold, NVwZ 2024, 609). Широко використовувані населенням сучасні форми комунікації можуть вимагати формулювання політичних послань якомога стисло, просто та лаконічно, що дозволяє доводити інформацію найбільш ефективно (див. VerfGH RP, Urteil vom 23. Oktober 2006 – VGH O 17/05 –, AS 33, 376 [382 f.]; Hufen, LKRZ 2007, 41 [44 f.]). З огляду на це вимога об'єктивності в принципі не стоїть на заваді використанню дещо гострих формулювань. Проте, з огляду на обов'язок дотримуватися помірності, при цьому не можна допускати спотворених, дискримінаційних або дифамаційних висловлювань про партії, як-то неприпустимі оціночні судження із приєднанням до позиції певного учасника у сфері політичної конкуренції (BVerfG, Urteil vom 27. Februar 2018 – 2 BvE 1/16 –, BVerfGE 148, 11 [30 Rn. 59]; ThürVerfGH, Urteil vom 8. Juni 2016 – VerfGH 25/15 –, juris Rn. 101; Ingold, NVwZ 2024, 609 [612 f.]).

ІІ.

42    З урахуванням вимог відповідно до наведених вище принципів, подані заявницями заяви вважаються такими, що є необґрунтованими. Хоча оскаржувані ними висловлювання звісно втручаються в право на рівність шансів партії, оскільки офіційні заяви не дотрималися вимоги збереження нейтральної позиції. Проте ці офіційні висловлювання або відповідно дописи слід вважати виправданими з кута зору захисту вільних демократичних засад. Висловлені оцінки, що стосувалися заявниці – 2 –, за їх розумного аналізу не були ані свавільними, ані необ'єктивними.

43    1. Висловлювання тодішньої Міністр-президентки безперечно були зроблені нею в її офіційній властивості. Заява від 15 січня 2024 року була оприлюднена на офіційно підтримуваному та сáме так позначеному екаунті під назвою «Огляди про мою діяльність як Міністр-президентки». У тому числі заяви, що були оприлюднені в повідомленнях для преси на веб-сторінці відповідачки по заяві – 2 –, стосувалися офіційних висловлювань Міністр-президентки в контексті мітингу 18 січня 2024 року, на якому вона разом з деякими іншими членами Уряду землі виступала сáме як Міністр-президентка, а не як приватна особа.

44    Відповідачка по заяві – 2 – також є пасивно легітимованою. Вона має усвідомлювати відповідальність за повідомлення для преси, що подані як її офіційні висловлювання. Адже розміщення публікацій на офіційній веб-сторінці в розділі, що присвячений для всіх повідомлень для преси від відповідачки по заяві – 2 –, уявляє собою використання державних ресурсів, які знаходяться виключно у розпорядженні Уряду землі (див. BVerfG, Urteil vom 9. Juni 2020 – 2 BvE 1/19 –, BVerfGE 154, 320 [351 Rn. 92]). При цьому відкритим може залишатися питання з приводу того, чи у тому числі відтворення висловлювань лауреата премії пана Брандта також мають бути віднесені до сфери відповідальності відповідачки по заяві – 2 –, передусім вже тому, що оприлюднення дослівної цитати відбулося в офіційному повідомленні для преси. Адже із загального контексту оприлюднення у всякому випадку чітко випливає, що відповідачка по заяві – 2 – відтворює висловлювання лауреата погоджуючись із ними. Так, позитивне посилання на висловлювання лауреата в заголовку повідомлення для преси та їх схвальна оцінка, яка безпосередньо передує цитаті [«Також й лауреат …»], без жодних сумнівів засвідчують сприйняття нею оцінок у наведеній дослівній цитаті як своїх власних.

45    Такі предметні висловлювання не дотримуються вимоги збереження нейтральності. Оскаржувані заяви тодішньої Міністр-президентки із чітким посиланням на політику партії АдН та її прихильників демонструють недвозначно виражену спрямованість проти цієї партії та кваліфікують її у негативному світлі. Висловлювання лауреата премії, що були наведені у повідомлені для преси від 18 січня 2024 року, безпосередньо та недвозначно вказують на політику партії АдН та містять виразне застереження щодо неї.

46    2. Проте втручання в право заявниці – 2 – на рівність шансів слід вважати виправданим з огляду на потребу захисту вільних демократичних засад.

47    а) Міністр-президент, який відповідно до ст. 101 та наст. КЗ є найвищим за рангом конституційним органом і представляє землю назовні, а також Уряд землі, не лише наділені правом, а й навіть зобов'язані обстоювати принципи та цінності Конституції та опікуватися захистом вільних демократичних засад від ворожих до Конституції партій. В межах покладених на них завдань та сфер їх правоможностей ці носії посад мають заявляти про такі нападки, що загрожують вільним демократичним засадам, а також звертати увагу населення на загрози, які походять від таких дій, та зрозуміло їх пояснювати (див. VerfGH RP, Urteil vom 27. November 2007 – VGH A 22/07 u.a. –, AS 35, 263 [268 f.]). Так само ці носії посад правоможні у таких випадках визначати можливі конкретні заходи та висловлювати рекомендації та попередження (див. VerfGH RP, Urteil vom 27. November 2007 – VGH A 22/07 u.a. –, AS 35, 263 [268]; NdsStGH, Urteil vom 24. November 2020 – 6/19 –, juris Rn. 57).

48    До того ж, не бракує спеціальних юридичних підстав для оприлюднення оскаржуваних висловлювань. Адже робота з громадськістю з метою захисту вільних демократичних засад є інтегральною складовою частиною безпосереднього конституційного завдання державного керівництва і тому воно не потребує у цій його властивості додаткового спеціального законодавчого уповноваження (див. VerfGH RP, Urteil vom 27. November 2007 – VGH A 22/07 u.a. –, AS 35, 263 [268]).

49    Оскаржувані висловлювання також не порушують систему правоможностей у федеральний державі. Конституційні органи земель принципово мають обмежувати їх роботу з громадськістю сферою завдань та повноважень у відповідній землі (див. VerfGH RP, Urteil vom 23. Oktober 2006 – VGH O 17/05 –, AS 33, 376 [384]). Проте у випадку партії, яка здійснює її діяльність не лише всередині однієї землі, але й також по всій Федерації (як у даній справі), Міністр-президент та Уряд землі в межах їх керування цією державою у всякому випадку наділені правом вести у політичній площині дискусію в землі Рейнланд-Пфальц із тією партією, яка за їх оцінкою вороже налаштована до Конституції, та інформувати про це громадськість, а також чітко визначати можливі конкретні опції їхніх дій (див. VerfGH RP, Urteil vom 27. November 2007 – VGH A 22/07 u.a. –, AS 35, 263 [268 f.]).

50    b) За результатом виваженої оцінки панівних ідей Конституції відповідні публічні висловлювання також не слід вважати свавільними (аа), вони також відповідають вимогам об’єктивності (bb).

51    аа) На підставі виваженої оцінки оскаржуваних заяв тодішньої Міністр-президентки їх слід визнати цілком закономірними та цим самим позбавленими свавілля.

52    (1.) Оцінка з приводу того, що зв’язки АдН з правоекстремістськими мережами та правоекстремістськими членами партії загрожують демократії, з огляду на їх правоекстремістську ворожу позицію до толерантності та свобод, не позбавлена достатніх фактичних підстав (див. VerfGH RP, Urteil vom 27. November 2007 – VGH A 22/07 u.a. –, AS 35, 263 [269]) та за відповідного виваженого її аналізу не вважається незрозумілою.

53    Наприклад, після Звіту Відомства землі Рейнланд-Пфальц із захисту конституції від 2022 року, в якому вже йшлося про «екстремістські структури» в партії АдН (див. Verfassungsschutzbericht 2022 des Landes Rheinland-Pfalz, S. 81 ff.), у наступному Звіті Відомства землі Рейнланд-Пфальц із захисту конституції від 2023 року (S. 106 ff.) чітко зазначено:

54        «АдН займає антиісламську та антимусульманську позиції

55        У своїх публічних заявах АдН наполегливо артикулює просякнуту етно-культурою ідентичність народу. Поряд з цим, йдеться про ксенофобські позиції, які в цілому свідчать про послідовну узагальнену дифамацію та зневагу до іммігрантів. У численних заявах АдН та її представників також висловлюються явно ворожі до ісламу та мусульман позиції. До того ж, виявлені ознаки антисемітських позицій. Також слід констатувати наявність цілеспрямованої дискредитації та зневаги до політичних опонентів, а також до держави поряд з її представницями та представниками. При цьому АдН особливо йдеться про демонстрацію принизливого та зневажливого ставлення до політичної системи Федеративної Республіки Німеччина. Протягом останніх кількох місяців можна спостерігати наскільки відкрито в колах АдН та її молодіжної організації «Молода Альтернатива для Німеччини» (JA) шукають і знаходять контакти з правоекстремістськими активістами, зокрема з так званими Новими правими. Це відбувається одночасно як в аналоговому, так й у цифровому світі. Так, наприклад, контакти спілки «Центр Рейнгессен» вже не демонструють жодного розмежування між АдН та особами та організаціями, які класифіковані як доведено правоекстремістські. Зокрема в приміщеннях «Центру Рейнгессен», що знаходяться в промисловій зоні Майнц Гехтсгайм, розміщена канцелярія Земельної організації АдН Рейнланд-Пфальц, бюро окружних організацій АдН Майнці та Майнц-Бінген, а також бюро виборчих округів депутата Ландтагу Даміана Лора та депутата Бундестагу Себастіана Мюнценмайєра. Під час заходів АдН у «Центрі Рейнгессен» відкрито виступали як доповідачки та доповідачі правоекстремістські особи. Такі заходи були заздалегідь відкрито рекламовані на правоекстремістських порталах.

56        Майже жодного відмежування від відкритого правого екстремізму

57        Тим часом відмежування від відкритого правого екстремізму всередині партії не відіграє майже жодної ролі. Так, заходи в «Центрі Рейнгессен» (див. також розділ про «Молоду Альтернативу») символізують собою цю нову тенденцію. Якихось дій на відповідне дистанціювання, у тому числі з боку функціонерів АдН Рейнланд-Пфальцу, не відбулося».

58    У такому випадку ті оцінки, які міститься в оскаржуваних висловлюваннях, цілком доречно спираються на наведені оцінки в Звіті Відомства землі Рейнланд-Пфальц із захисту конституції.    

59    Поряд з цим, висновки Відомства землі Рейнланд-Пфальц із захисту конституції підтверджуються з боку інших органів із захисту конституції. Так, наприклад, Федеральне відомство із захисту Конституції після того, як воно спочатку здійснювало загальне спостереження за АдН, а потім визначило її як суб’єкта для здійснення перевірки, вже у лютому 2021 року відповідно до §§ 3, 4 Закону «Про захист конституції» (BVerfSchG) та на підставі фактичних ознак наявності ворожих до Конституції намірів визначило рівень загрози з боку АдН як підозрілий випадок (див. Verfassungsschutzbericht 2023 des Bundes, S. 113). Надалі, у квітні 2023 року, Федеральне відомство із захисту конституції визначило рівень загрози з боку організації молоді АдН «Молода Альтернатива для Німеччини (JA)» як вже «переконливо правоекстремістська».

60    У Звіті Федерального відомства з охорони конституції від 2023 року чітко зазначено, що хоча й не всіх членів партії можна вважати прихильниками екстремістських течій, проте 14-й загально-федеральний з'їзд партії АдН 28 липня 2023 року та наступні за цим вибори до Європейського Парламенту чітко підтвердили вже підтверджене в минулому році посилення екстремістських течій всередині партії (Verfassungsschutzbericht 2023 des Bundes, S. 113 f.). Висновки щодо етно-культурного розуміння народу з боку АдН та її представників, яке суперечить розумінню народу в Засадничому законі (Verfassungsschutzbericht 2023 des Bundes, S. 114), оприлюднення нею позицій, що є ворожими до іноземців і мусульман (Verfassungsschutzbericht 2023 des Bundes, S. 115), а також антисемітських висловлювань окремих членів партії (Verfassungsschutzbericht 2023 des Bundes, S. 116), були також прямо підтверджені у Звіті Федерального відомства із захисту конституції від 2023 року. До того ж, у Звіті Федерального відомства із захисту конституції від 2023 року було наголошено на посиленні дій, спрямованих на дифамацію та демонстрацію зневаги як до політичних опонентів, так і до держави та її представників, що спрямовані на загальне приниження та зневагу до політичної системи (Verfassungsschutzbericht 2023 des Bundes, S. 116 f.). Щодо існуючих зв'язків з правоекстремістськими мережами, у Звіті Федерального відомства із захисту конституції від 2023 року також зазначається, що у багатьох функціонерів та носіїв мандатів від партії АдН були виявлені міцні зв'язки з активістами та організаціями екстремістської частини Нових правих, причому йдеться не про випадкові, а структурні зв'язки в рамках стратегічно діючої мережі, які спираються на спільні або у всякому разі схожі політичні переконання (Verfassungsschutzbericht 2023 des Bundes, S. 116 f.).

61    Щодо молодіжної організації АдН у звіті Федерального відомства із захисту конституції за 2023 рік (S. 117 f.), а також у звіті Відомства землі Рейнланд-Пфальц із захисту конституції 2023 року (S. 109) міститься посилання на висновки Адміністративного суду в м. Кельн у Рішенні по суті справи від 8 березня 2022 року, відповідно до яких поняття народу, яке обстоює Молода Альтернатива, базується на етнічному походженні, що в свою чергу порушує гідність людини (див. VG Köln, Urteil vom 8. März 2022 – 13 K 208/20 –, juris Rn. 162 ff.). До того ж, у Звіті Федерального відомства із захисту конституції за 2023 рік щодо МА також зазначається, що збереження «автохтонного державного народу» оголошено нею як найвищу політичну мету та відповідно йдеться про так звану реміграцію у розумінні добровільного або вимушеного повернення людей з міграційним підґрунтям, причому незалежно від їхнього актуального громадянства (Verfassungsschutzbericht 2023 des Bundes, S. 118.). Також у лавах МА продовжував зростати рівень персональної та структурної взаємодії з організацією Нових правих (Verfassungsschutzbericht 2023 des Bundes, S. 119.).

62    Більше того, у землях Тюрінгія, Саксонія та Саксонія-Ангальт партія АдН вже була визначена як доведено або відповідно переконливо правоекстремістська (див. Verfassungsschutzbericht 2021 Thüringen, S. 17; Verfassungsschutzbericht 2023 Sachsen, S. 3; und Verfassungsschutzbericht 2021 Sachsen-Anhalt, S. 32 ff.), а відповідні висновки були оприлюднені у звітах відповідних відомств із захисту конституції цих федеральних земель (див. Verfassungsschutzbericht 2023 Thüringen, S. 16 ff.; Verfassungsschutzbericht 2023 Sachsen, S. 52 ff.; та Verfassungsschutzbericht 2023 Sachsen-Anhalt, S. 32 ff.). Аналогічні висновки також містяться у звітах відомств із захисту конституції в інших федеральних землях (див. Verfassungsschutzbericht 2023 Baden-Württemberg, S. 54 ff.; Verfassungsschutzbericht 2023 Bayern, S. 196 ff.; Verfassungsschutzbericht 2023 Brandenburg, S. 58 ff.; Verfassungsschutzbericht 2023 Bremen, S. 46 ff.; Verfassungsschutzbericht 2023 Hessen, S. 49 ff., 111 ff.; Verfassungsschutzbericht 2023 Niedersachsen, S. 5 ff., 94 ff.; Verfassungsschutzbericht

2023 Nordrhein-Westfalen, S. 92 ff.; Verfassungsschutzbericht 2023 Saarland, S. 22 ff.).

63    До того ж, декілька фахових судів вже підтвердили відповідні висновки в окремих звітах відомств із захисту конституції, які стали підставою для певних заходів з боку органів із захисту конституції. Так, у відповідних судових рішеннях також було зазначено, що на підставі загального оціночного аналізу була встановлена наявність конкретних та достатньо вагомих ознак прагнень АдН та МА, що спрямовані проти вільних демократичних засад. Ці переслідувані ними прагнення передусім спрямовані проти засадничих та невід’ємних принципів вільної демократичної конституційної держави, зокрема гарантії гідності людини та принципу демократії. Так, наприклад, вони обстоюють вороже до Конституції, несумісне з гідністю людини етно-культурне або відповідно етно-біологічне розуміння народу та згідно з їхньою політичною концепцією в будь-якому разі біженці та інші іммігранти, німецькі громадяни з міграційним підґрунтям, а також німці та іноземні громадяни ісламського віросповідання мають бути позбавлені їх визнання як рівноправні члени побудованого на принципах права суспільства (див. Entscheidung des VG München vom 17. April 2023 – M 30 E 22.4913 –, підтверджене у Beschluss des BayVGH vom 14. September 2023 – 10 CE 23.796 –, juris Rn. 105 ff., 134 ff.; die Urteile des VG Köln vom 8. März 2022 – 13 K 326/21 –, – 13 K 207/20 –, – 13 K 208/20 –, підтверджені у Urteile des OVG NRW vom 13. Mai 2024 – 5 A 1218/22 –, juris Rn. 195 ff., 230 ff., 239 ff.; [zur JA] OVG NRW, Urteil vom 13. Mai 2024 – 5 A 1217/22 –, juris Rn. 198 ff., 228 ff.; [щодо колективного руху „Der Flügel“ всередині АдН] OVG NRW, Urteil vom 13. Mai 2024 – 5 A 1216/22 –, juris Rn. 188 ff., 216 ff.; а також див. Entscheidung des VG Stuttgart vom 6. November 2023 – 1 K 167/23 –, підтверджене у Beschluss des VGH BW, Beschluss vom 6. November 2024 – 1 S 1798/23 –, juris Rn. 119 ff., 122 ff., 129 ff.). Формулювання із зневажливими висловлюваннями про людей та ворожим ставленням до іноземців та ісламу були виявлені на всіх партійних рівнях, тобто не лише серед простих членів, місцевих політиків або в окружних організаціях, а також й серед численних функціонерів та носіїв мандатів на рівні земель та Федерації (див. OVG NRW, Urteil vom 13. Mai 2024 – 5 A 1218/22 –, juris Rn. 236 ff.). Поряд з цим, висловлювання різних функціонерів, носіїв мандатів та інших членів АдН, з точки зору їх загального аналізу, також підтверджують наявність прагнень, що спрямовані проти принципу демократії (див. OVG NRW, Urteil vom 13. Mai 2024 – 5 A 1218/22 –, juris Rn. 247 ff., 258 ff.). Також у фахових судах були підтверджені на різних партійних рівнях наявність «фантазій про переворот» (див. BayVGH, Beschluss vom 14. September 2023 – 10 CE 23.796 –, juris Rn. 114 ff.).

64    (2.) З урахуванням наведених вище висновків, що містяться у звітах відомств із захисту конституції та в судових рішеннях, відповідну оцінку, яка була надана в оскаржуваних висловлюваннях, щодо того, що вживане поняття «реміграція» покликане приховати та применшити заплановане вигнання мільйонів людей з расистських мотивів, за її розумного аналізу не слід вважати незрозумілою.

65    При цьому відповідна оцінка з приводу того, що расистські вимоги АдН стосуватимуться мільйонів людей, зокрема спирається на достатні фактичні засади. Так, наприклад, Роґер Бекамп, член АдН з 2013 року та член Німецького Бундестагу з 2021 року, в його промові в Бундестазі 5 вересня 2023 року під оплески фракції АдН, що були зафіксовані в протоколі Бундестагу (Deutscher Bundestag, Plenarprotokoll 20/117, Stenografischer Bericht der 117. Sitzung am 5. September 2023, S. 14488), зокрема вимагав:

66    «… Коротко кажучи: нам потрібна реміграція, щоб зняти напругу на ринках житла. Хтось, хто колись емігрував, звичайно, може й емігрувати назад. (Оплески у лавах АдН) ... Ніхто не залишає свою батьківщину без причини – це правда! Причиною зазвичай є: соціальні послуги та прихисток у Німеччині. Отже: успішна житлова політика для нашої країни означає мільйонна реміграція. (Оплески у лавах АдН).»

67    У тому числі Себастіан Мюнценмайєр, член АдН з 2013 року, член Німецького Бундестагу з 2017 року, а також заступник Голови фракції АдН у Бундестазі та заступник Голови Земельної організації АдН в Рейнланд-Пфальці, під оплески АдН у своїй промові в Німецькому Бундестазі 9 листопада 2023 року недвозначно заявив (Deutscher Bundestag, Plenarprotokoll 20/134, Stenografischer Bericht der 134. Sitzung am 9. November 2023, S. 16865 f.):

 

68    «... Той, хто бажає вирішити цю проблему, той не може уникнути центрального питання: в якій Німеччині ми хочемо жити та чия взагалі має бути Німеччина? Майже через десять років після божевільного «Ласкаво просимо» у 2015 році знову постає питання, й цього разу ще гостріше. Стає все більш очевидним, що в майбутньому може бути лише два варіанти: або хаос, вуличні бійки та етнічні конфлікти в різнобарвній «мульті-культі-державі», або ж – Німеччина як країна німців, як місце свободи, порядку та нормальності. В цьому питанні, пані та панове, немає компромісу, а є лише або-або. Кожен тут, у цій залі, повинен ухвалити рішення. (Оплески у лавах АдН) …. Гаслом цієї миті є: реміграція, а саме мільйонна реміграція. (Оплески у лавах АдН). … Також й щодо цієї теми є однозначно помітно: лише Альтернатива для Німеччини має волю на це та здатна зробити чітку заяву, яка конче потрібна. З нами в Німеччині не буде халіфату, а буде сувора культура прощання. Адже Німеччина – це наша країна, і ми не дозволимо її нас позбавити. … (Оплески у лавах АдН).»

69    При цьому не має значення, як самá заявниця – 2 – абстрактно розуміє поняття «реміграція» відповідно до її листівки «7 пунктів про реміграцію», що була додана до поданої нею заяви (див. також Ogorek, JZ 2025, 53 [58]). Більш вирішальним є те, що тлумачення політики реміграції від заявниці – 2 –, яке міститься в оскаржуваних нею висловлюваннях, не є свавільним та незрозумілим. Також спосіб прочитання терміну «реміграція», що був покладений в основу оскаржуваних висловлювань, не є незрозумілим з огляду на відповідні висновки у Звіті Відомства землі Рейнланд-Пфальц із захисту конституції від 2023 року, який підтверджує сáме таку оцінку. Так, у Звіті в пункті «Що означає реміграція» (Verfassungsschutzbericht 2023 des Landes Rheinland-Pfalz, S. 118) зокрема надається наступне пояснення:

70    «Із начебто нешкідливим терміном «реміграція» правоекстремісти висувають вимогу примусового повернення імігранток та імігрантів до відповідних країн їх походження. При цьому до уваги не беруться їхнє актуальне громадянство, поточний статус права на проживання, а також засадничі правнодержавні процедури. Це є порушенням гідності людини (речення 1 ч. 1 ст. 1 ЗЗ), а також закріпленого в ч. 3 ст. 20 ЗЗ принципу правної держави».[7]

71    (3.) Також й наведене в оскаржуваних висловленнях твердження про те, що центральні фігури АдН можуть бути в судовому порядку визнані як фашисти, за виваженого його аналізу не слід вважати незрозумілим. Так, наприклад, Адміністративний суд у м. Майнінген вже в Постанові від 26 вересня 2019 року – 2 E 1194/19 – (juris) задовольнив клопотання про тимчасовий судовий захист проти заборони використання, на підставі законодавства про мирні зібрання, формулювання на демонстрації «Протест проти расистської АдН, зокрема проти фашиста Гьоке».

72    (4.) Нерелевантним є також твердження заявниці – 2 – про те, що журналісти неодноразово помилково повідомляли про захід у Потсдамі 25 листопада 2023 року, оскільки, за її твердженням, він начебто не був заходом АдН. Проте, в оскаржуваних у цьому провадженні висловлюваннях не згадується ані захід у Потсдамі, ані йдеться про повідомлення преси про цей захід.

73    bb) Оскаржувані офіційні висловлювання, за їх виваженої оцінки, також відповідають вимозі об'єктивності.

74    (1.) Висловлювання тодішньої Міністр-президентки були явно зроблені нею на підставі можливих та визначених як такі конкретних загроз для людської гідності та принципу демократії з метою захисту вільних демократичних засад (див. BVerfG, Urteil vom 15. Juni 2022 – 2 BvE 4/20 u.a. –, BVerfGE 162, 207 [265 Rn. 173]). До того ж, ці висловлювання не містять жодних дифамаційних або цілеспрямовано дискримінаційних оцінок. Більше за того, відповідні висловлювання не обмежуються виключно політикою АдН, в них недвозначно йдеться про те, що існують й інші правоекстремістські рухи. Попри дещо гострі формулювання, оскаржувані висловлювання в цілому дотримуються об'єктивного тону та обмежуються тим, що вказують на конкретні можливі загрози для вільних демократичних засад. Висловлювання також не містять загальних партійно-політичних висновків, які б виходили за межі цілей відповідних захисних дій. Також не можна помітити навіть якихось рекомендацій щодо обрання виборцями політики іншої партії. Навпаки, визнання засадничих цінностей Конституції сформульовано суто нейтрально щодо будь-яких партій та спрямоване лише та виключно на підтримку демократичного дискурсу та посилення демократичної активності, а також на дотримання засадничих правил демократичного плюралістичного співіснування, які спрямовані захист вільних демократичних засад.

75    (2.) Відтворення висловлювань Маттіаса Брандта, лауреата медалі ім. Карла Цукмайєра, також дотримується в даному конкретному контексті вимог об'єктивності. Навіть якщо формулювання лауреата, що були відтворені як дослівна цитата («Це партія холоду, байдужості та протистояння, яка ще жодного разу не зробила конструктивного внеску в суспільство, а натомість сконцентрувалась на хамстві. Ми це вже мали одного разу.»), і були подані в явно гострій та емоційній манері. Проте ці висловлювання, які були наведені у повідомленні для преси як дослівна цитата і таким чином як власне формулювання лауреата, слід оцінювати в їхньому загальному контексті з точки зору розумного та свідомого громадянина (див. VerfGH RP, Beschluss vom 21. Mai 2014 – VGH A 39/14 –, AS 42, 316 [325]; BVerfG, Urteil vom 15. Juni 2022 – 2 BvE 4/20 u.a. –, BVerfGE 162, 207 [233 Rn. 80]). У такому разі дослівно цитовані висловлювання лауреата відповідають вимозі об'єктивності. Таким чином, якщо дивитись з відповідного кута зору та загального осягнення наведених вище висловлювань лауреата, відповідно до яких АдН з кожним днем все більше проявляє себе як відкрито правоекстремістська, антидемократична, антиєвропейська, ворожа до толерантності та свободи партія, стає зокрема чітко помітним безпосередній об'єктивний зв'язок між оцінками лауреата та потребою у захисті вільних демократичних засад від відповідного руху, який на думку лауреата є ворожим до Конституції (див. BVerfG, Urteil vom 15. Juni 2022 – 2 BvE 4/20 u.a. –, BVerfGE 162, 207 [265 Rn. 173]). У тому числі наступними своїми висловлюваннями щодо того, що чудовим є те, що Майнц сьогодні виходить на вулиці, оскільки більшість не хоче мати нічого спільного з праворадикалами, лауреат наголошує на важливості громадянської активності в демократичному дискурсі (див. також NdsStGH, Urteil vom 24. November 2020 – 6/19 –, juris Rn. 91), а також на потребі в публічному обговоренні рухів, діяльність яких спрямована проти вільних демократичних засад, але при цьому не виходячи за межі вимог об'єктивності в цілому. Також й формулювання щодо «на хамстві» є в даному контексті звичайним розмовним висловлюванням, проте в жодному разі не є необ'єктивним, оскільки воно позначає лише поведінку заявниць як провокацію на публіці з використанням зухвалих, образливих висловлювань (див. Duden, Deutsches Universalwörterbuch, 10. Aufl. 2023, S. 1389).

D.

76    Відповідно до абз. 1 § 21 Закону «Про КСП»[8] провадження звільнене від судових витрат. Підстави для ухвалення розпорядження про повне або часткове відшкодування витрат відповідно до абз. 3 § 21a Закону «Про КСП»,[9] яке у разі проваджень по спору між органами може бути ухвалене лише у виняткових випадках, зокрема коли існують особливі підстави для забезпечення справедливого розгляду (див. VerfGH RP, Beschluss vom 1. April 2022 – VGH O 20/21 –, juris Rn. 131; Beschluss vom 30. Oktober 2020 – VGH O 52/20 –, AS 47, 427 [469]; відповідно також BVerfG, Urteil vom 15. Juni 2022 – 2 BvR 4/20 u.a. –, BVerfGE 162, 207 [269 f. Rn. 186 f.]; Beschluss vom 11. Dezember 2018 – 2 BvE 1/18 –, BVerfGE 150, 194 [203 Rn. 29]), у даному випадку взаємно відсутні.

 

підп. Проф., Д-р Брокер                      під. Турн                   підп. Проф., Д-р Хассемер