PL. ÚS 14/02 від 4 червня 2003 року "БЕЗОПЛАТНА МЕДИЧНА ДОПОМОГА"

Вступні зауваження

Оскаржуване положення чітко поширюється лише на питання, що є взаємопов'язаними як складові безкоштовної медицини, тобто такі, що, відповідно до § 11 ч. 1 п. d) підпадають під визначення «медична допомога, що надається без прямої оплати, якщо … вона надана в обсягах та на умовах, передбачених цим Законом». Таким чином, заборона на стягнення прямої оплати стосується у першу чергу надання власне безоплатної медичної допомоги. Це випливає з наступного формулювання Закону: «для такої медичної допомоги»; з попереднього речення безсумнівним є те, що «така» допомога означає «медична допомога, що надається без прямої оплати», і нічого більше. Заборона також стосується зв'язку між наданням такої допомоги, тобто знову ж безкоштовної допомоги. Водночас, текст Закону вказує на те, що не існує перешкод для стягнення прямої оплати із застрахованих осіб за медичні послуги, надані за межами умов, визначених для безкоштовного медичного обслуговування. На думку Конституційного Суду, оспорюване положення не змінює мету та суть Закону, а тільки наголошує на захисті сфери безкоштовної медицини від спроб піддати сумніву її вірність принципам професійної етики та звуження її обсягів. Це тлумачення є конституційним та достатньою мірою пропорційним змісту Закону.