Конституційна ідентичність як втілення установчої влади

Колісник В. П., Берченко Г. В., Слінько Т. М. Конституційна ідентичність як втілення установчої влади. Вісник Національної академії правових наук України. 2022. Т. 29. № 3. С. 69-88.

У статті з’ясовано сутність концепції конституційної ідентичності, а також її зв’язок з установчою владою. Виокремлюється два основні підходи до розуміння конституційної ідентичності: широкий і вузький. В першому випадку йдеться про сталість певних принципів, інститутів і традицій, що втілюються на нормативному і правозастосовному (судовому) рівнях, у юридичних звичаях і практиці реалізації конституції. В другому випадку йдеться про наявність незмінюваних положень конституції, що поєднується із судовим контролем за змінами до конституції, а також конституційним контролем положень права ЄС. Багато конституцій захищають свою ідентичність, встановлюючи незмінювані конституційні положення, або значно ускладнюючи внесення змін щодо певних принципових позицій. Вочевидь, що ці правила покликані захистити конституції від встановленої (constituted power, pouvoir constitué) влади. Натомість саме установча (constituent power, pouvoir constituant) влада і призначена таку ідентичність конституції створювати або змінювати. За вузького підходу мова може йти іноді також про конституційний судовий контроль права ЄС. Робиться висновок, що концепція конституційної ідентичності, маючи на меті захистити основні конституційні цінності держав, може стати наріжним каменем взаємовідносин держав-членів з ЄС, особливо у випадку приходу до влади популістських сил. Останнім часом з’являється все більше критиків концепції конституційної ідентичності, проте стверджується, що альтернативи конституційній ідентичності не існує. Формули «вічності» («eternity clause») будуть продовжувати існувати в конституціях як втілення установчої влади народу, який ухвалив конституцію і ЄС має з цим рахуватися. Зловживання ж цією концепцією є скоріше закономірним наслідком правління популістських партій і урядів, проте не причиною для відмови від конституційної ідентичності повністю. Ключовим методом дослідження в статті є порівняльно-правовий. Використані також формально-логічний метод (для формулювання підходів до конституційної ідентичності), історико-правовий метод (для з’ясування еволюції концепції конституційної ідентичності), системний метод (для з’ясування зв’язку конституційної ідентичності з концепцією установчої влади).

Переглянути текст