Гиляка О. С. Новітні технології та права людини: аналіз деяких критичних проблем цифрової ери. Вісник Національної академії правових наук України. 2023. Т. 30. № 2. C. 15-30.
У статті досліджуються окремі аспекти прав людини в умовах цифровізації. В умовах стрімкого розвитку інформаційно-комунікаційних технологій, коли кіберпростір стає платформою взаємодії громадян, суспільства та держави, виникає необхідність переоцінки традиційних підходів до реалізації прав через цифрові комунікації. Мета дослідження полягає у здійсненні теоретико-правового аналізу впливу новітніх технологій на права людини, виокремлення проблемних питань, які виникають у цій сфері та визначення тенденцій їх подальшого розвитку в умовах цифровізації. Зроблено висновок, що цифрові технології змінили засоби, за допомогою яких, з однієї сторони, можливості людини значно зросли, однак такі новітні засоби викликають й масові порушення прав людини по всьому світу. Інтернет став незамінним інструментом для реалізації низки прав людини та прискорення економічного розвитку. Проте щодня з’являються нові факти того, як через цифрові технології порушуються права людей. Погляд на нові технології з правової точки зору вимагає попереднього розуміння того, що їх використання призвело не лише до соціально-економічного прогресу, але й суттєво вплинуло та створило проблеми для обширного каталогу прав людини. Визнаючи, що цифрові технології поступово заволоділи всіма аспектами людського існування в розвиненому суспільстві, люди неминуче задаються питанням про зв’язок, який виникає між цими технологіями та захистом прав людини. Аргументовано, що дотримання фундаментальних прав і свобод людини певною мірою залежить від досконалості тих нормативних актів та правових механізмів, які регулюватимуть сферу штучного інтелекту. Запропонований Європейською комісією проєкт постанови Європейського парламенту та Ради, що встановлює уніфіковані правила для штучного інтелекту (Акт про штучний інтелект) та вносить поправки до деяких законодавчих актів ЄС, є важливим етапом у формуванні правових засад регулювання застосування систем штучного інтелекту, які мають протистояти виклику часу, збалансовано захистити фундаментальні права, забезпечити правову визначеність та стимулювати інновації. Встановлено, що в умовах цифровізації значні обсяги персональних даних зберігаються у формі, доступній для передачі, поширення чи обміну на різних рівнях, в тому числі транснаціональному, однак такі процеси можуть бути ризикованими з погляду захисту персональних даних.
Долучення | Розмір |
---|---|
завантажити файл у форматі PDF | 366.52 КБ |