Водянніков О. Ю. Конституційний контроль за міжнародними договорами України. Публiчне право. 2022. № 4. С. 7-29.
Автор обґрунтовує подвійний конституційний статус міжнародного договору: (1) як джерела права України та (2) як форми зовнішньополітичної діяльності. В конституційному порядку України договір, ратифікований Верховною Радою України, має пріоритетну силу у відношенні інших міжнародних договорів, законів чи нормативних актів, але не може суперечити Конституції України. В статті проаналізовані чотири типи конституційного контролю: (1) процесуальний контроль за дотриманням конституційної процедури розгляду, ухвалення або набрання чинності, об’єктом якого є акт надання згоди на обов’язковість міжнародного договору (частина перша статті 150 Конституції); (2) субстантивний контроль за конституційністю застережень, зроблених при наданні згоди на обов’язковість міжнародного договору (частина перша статті 150 Конституції); (3) субстантивний контроль за конституційністю положень договору, який має два види: (і) превентивний (попередній) контроль за договорами, що вносяться на ратифікацію до Верховної Ради України, та (іі) наступний контроль за чинними договорами (частина перша статті 151); (4) спеціальний контроль за критерієм «чинності» міжнародного договору (частина перша статті 151 у взаємозв’язку зі статтею 18 Конституції). Кожен тип контролю має особливості щодо юридичних наслідків неконституційності, адже в силу особливостей, встановлених статями 9 та 18 Конституції України, припинення чи зміна юридичної дії положень договору має відбуватися відповідно до загальновизнаних принципів і норм міжнародного права.
