Кириченко Ю. В., Кириченко В. М. Право людини чи обов’язок держави? (порівняльно-правовий аналіз ст. 56 Конституції України та аналогічних норм конституцій європейських держав). Право і суспільство. 2023. № 6. С. 24-32.
У статті здійснена спроба наукового аналізу та осмислення ст. 56 Конституції України, в якій закріплено право кожного громадянина на відшкодування матеріальної та моральної шкоди, не тільки як право людини, а й з точки зору обов’язку держави. Для досягнення визначеної мети проведено порівняльно-правовий аналіз досліджуваної норми та аналогічних норм конституцій 40 держав континентальної Європи. Наголошено, що аналізоване право закріплено в Конституції України також й в ч. 4 ст. 32, ч. 1 ст. 50, ч. 4 ст. 62, ч. 3 ст. 152 та спрямовані на захист громадян, які потерпіли від свавілля органів державної влади, органів місцевого самоврядування або їх посадових і службових осіб при здійсненні ними управлінських повноважень. Але незважаючи на це, інститут відшкодування матеріальної та моральної шкоди є не зовсім усталеним, у зв’язку з чим у теорії та на практиці виникають різні проблеми і питання щодо його розуміння та реалізації. Доведено про недоцільність закріплення в ч. 4 ст. 32, ч. 1 ст. 50, ч. 4 ст. 62 Конституції України будь-яких умов заподіяння шкоди, оскільки це питання галузевого законодавства. Звернута увага на те, що в конституціях західних європейських держав аналізована норма взагалі відсутня, а врегулювання цього питання в них здійснюється насамперед нормами цивільного законодавства. У той же час право на відшкодування шкоди закріплено в різних формулюваннях та обсязі в конституціях пострадянських і постсоціалістичних державах, а також у конституціях Австрії, Греції і Туреччини. Не існує серед європейських законодавців й єдиного підходу щодо закріплення в нормах конституцій держав Європи кола суб’єктів конституційно-правових відносин, зокрема посадової і службової особи. Незважаючи на те, що в Конституції України терміни «посадова особа» і «службова особа» вживаються одночасно, але між ними немає чіткого розмежування, що значно ускладнює правозастосовну практику та викликає дискусії у вчених. Враховуючи, що термін «службова особа» є притаманним лише для кримінального права та з метою усунення колізій в процесі використання відповідних понять запропоновано термін «службова особа» вилучити з тексту Конституції України. Зазначено, що наявна конструкція ст. 56 Конституції України є не зовсім логічною, оскільки завдана шкода потерпілій особі повинна відшкодовуватися у будь-якому випадку й незалежно від того, хто її заподіяв. Тому пропонується в цій статті передбачити фізичних і юридичних осіб як суб’єктів конституційних правовідносин. У зв’язку з тим, що положення ч. 4 ст. 32, ч. 1 ст. 50, ч. 4 ст. 62, ч. 3 ст. 152 Конституції України, в яких ідеться про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, логічно було б перенести до тексту ст. 56, яку вони фактично повторюють та викласти цю норму в новій редакції. Тобто, в ст. 56 Конституції України буде закріплено насамперед не право кожного на відшкодування матеріальної та моральної шкоди, а скоріше за все обов’язок держави.
