Право на прийняття рішень щодо здоров`я: «ізомери» конституційно-правової конструкції (теоретичні аспекти)

Бесчастний В. М., Ремінська Ю. Ю. Право на прийняття рішень щодо здоров`я: «ізомери» конституційно-правової конструкції (теоретичні аспекти). Вісник Національної академії правових наук України. 2023. Т. 30. № 2. C. 51-69. 

У межах поступового, але водночас інтенсивного розвитку сучасної конституційної парадигми, постійно матеріалізуються нові права чи принаймні їх якісно нові вияви. Одним із таких прав є право людини приймати рішення щодо здоров’я, тобто рішення, прийняті особою щодо проблем зі своїм здоров’ям, а також щодо лікування або відмови від нього. Хоча у більшості випадків це право прямо не закріплене в конституційно-правових приписах, воно має фундаментальне значення, оскільки виступає як акт особистої автономії. Рекомендована до прочитання стаття має на меті сприяти розумінню права на прийняття рішень щодо здоров’я як права, що об’єднує у своєму змісті низку конституційно закріплених цінностей, і тому пропонує якісно новий підхід до «калібрування» його сутності. Стверджується, що в нормативному розумінні зазначене право складається із трьох невід’ємних складників: 1) суб’єктного; 2) когнітивно-прагматичного; 3) вольового. За допомогою так званого методу «очищення цибулини до самісінької серцевини» авторами покроково обговорюються три шари досліджуваного права. Зокрема, ґрунтуючись на аналізі спеціальної наукової літератури, до таких шарів автори віднесли: перший зовнішній шар, що формується з низки незалежних, але тісно взаємопов’язаних між собою конституційних цінностей; другий шар, що визначає можливість здійснення державою виправданого втручання у досліджуване право; третій шар – людська гідність як абсолютна серцевина права, в яку за будь-яких умов державі та її органам заборонено здійснювати втручання і яка не може бути будь-яким чином звужена чи обмежена. Зрештою, зроблено висновок, що, у разі здійснення конституційного захисту права на прийняття рішень щодо здоров’я, орган конституційного контролю має розглянути, чи достатньо перевірити раціональність запровадження оскаржуваного нормативного регулювання, чи оскаржуваний закон (окреме його положення) має бути перевірений за допомогою тесту на пропорційність.

Переглянути текст