Конституційне обґрунтування тягара доказування

Слінько Т. М. Конституційне обґрунтування тягара доказування. Аналітично-порівняльне правознавство. 2022. № 6. С. 65-67.

Доктрина про тягар доказування повинна зіткнутися, як полюс своєї аргументації, зі своїм зв’язком зі Конституцією і що вона повинна припустити, що доктрина onus probandi проектує формулювання, яке виходить за рамки її суворої процесуальної концептуалізації “звичайного” для доступу до сфери конституційного гарантізму, оскільки в юрисдикційному проголошенні права не може бути відмовлено, коли тягарю доведення сторони сприяє як претеріація беззахисності, так і право використовувати відповідні засоби доказування для обґрунтування – доведення – свого позову. Необхідно проголосити суттєвим, що визнання конституційного права тягарем доказування корелює з конституційним правом на ефективний судовий захист. Конституція, крім того, ставить це визнання в процесуальну частину без можливості визнати співвідносне визнання конституційного права тягарем доказування у судді і яке може виправдати ex officio докази частини (частково) судді. В європейській моделі конституційне право на тягар доказування співвідноситься з конституційним правом на ефективний судовий захист, яке не характеризується його невизначеністю або казуїзмом – тобто про те, коли тягар доказування повинен діяти в цивільному процесі – але, навпаки, конституційного визнання конкретного і конкретного конституційного права і гарантії, передбаченої Конституцією. Без конституційного визнання права на тягар доказування домогтися ефективного судового захисту було б неможливо, оскільки використання “засобів доказування для їх захисту” має істотне значення для того, щоб сторона мала до нього доступ – до ефективного судового захисту. Правила тягаря доведення мають подвійний вимір. З одного боку, вони впливають на сторони, оскільки вказують на необхідність доведення своїх тверджень і обсяг права на доведення того, що вони мають в процесі. З іншого боку, вони є єдиним виходом з роздоріжжя, в якому суд може опинитися, коли сумнівається в достовірності доведених фактів, або тому, що вони не були доведені, або тому, що докази були недостатніми або незадовільними. Це рішення полягає в ухваленні рішення проти партії, яка не довела сумнівних фактів, що становлять фактичне припущення про верховенство права, застосування якого вона прагне.

Переглянути текст