№№ 1-уп(II)/18, 15-у(II)/19, 5-уп(ІІ)/2021, 15-у(II)/2024, 38-у(II)/2024, 59-у(II)/2024, 75-у(II)/2024
Зі змісту конституційної скарги вбачається, що, аргументуючи свої твердження щодо неконституційності оспорюваних положень Закону № 76, Павленко В.С. посилається на статтю 22 Конституції України, однак не вказує, яке саме її конституційне право було порушено внаслідок застосування цих положень. Оскільки стаття 22 Конституції України визначає гарантії реалізації конституційних прав і свобод людини і громадянина, то вона не може бути самостійним аргументом для обґрунтування тверджень щодо неконституційності закону України (його окремих положень).
(абзац третій підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини)
Ухвала Другого сенату Конституційного Суду України про закриття конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Павленко Віри Сергіївни щодо відповідності Конституції України (конституційності) підпункту 3 пункту 11 розділу I Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року № 76-VIII від 16 липня 2018 року № 1-уп(II)/2018
Отже, конституційна скарга не відповідає вимогам частини першої статті 56, абзацу першого частини першої статті 77 Закону України „Про Конституційний Суд України“, а тому є неприйнятною, що є підставою для відмови у відкритті конституційного провадження у справі згідно з пунктом 1 статті 62 цього закону – звернення до Конституційного Суду України неналежним суб’єктом.
(абзац четвертий пункту 2 мотивувальної частини)
Ухвала Другого сенату Конституційного Суду про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційною скаргою уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства „Банк Форум“ Шевченка Олександра Володимировича щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення частини першої статті 121 Господарського процесуального кодексу України в редакції до внесення змін Законом України „Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів“ від 3 жовтня 2017 року № 2147–VІІІ від 18 березня 2019 року № 15-у(II)/2019
<….> цитування приписів Конституції України та посилання на юридичні позиції Конституційного Суду України, викладені в рішеннях, що їх Конституційний Суд України ухвалив у період чинності статті 129 Конституції України в редакції до внесення змін Законом № 1401 [Закон України „Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)“], не є обґрунтуванням тверджень щодо невідповідності приписів Кодексу [Кримінальний процесуальний кодекс України] приписам статті 55, пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України <….>.[1]
(абзац одинадцятий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини)
Ухвала Конституційного Суду України від 20 жовтня 2021 року
№ 5-уп(ІІ)/2021 про закриття конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Шкоди Павла Васильовича щодо відповідності Конституції України (конституційності) приписів частини другої статті 392, пункту 2 частини другої статті 428 Кримінального процесуального кодексу України
Див. також: абзац другий підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини Ухвали Конституційного Суду України від 9 жовтня 2024 року
№ 75-у(II)/2024 про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Гольдарба Максима Юрійовича щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 12 частини першої, частини третьої статті 309 Кримінального процесуального кодексу України
Зі змісту конституційної скарги випливає, що, аргументуючи твердження про неконституційність пункту 11 частини першої статті 4 Закону [Закон України „Про санкції“], Ворона Т.С. виклала власне розуміння його змісту, яке суперечить юридичній природі спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), установлених у статті 4 Закону [Закон України „Про санкції“], що не можна вважати належним обґрунтуванням тверджень про невідповідність Конституції України оспорюваних приписів Закону в розумінні пункту 6 частини другої статті 55 Закону України „Про Конституційний Суд України“.
Отже, Ворона Т.С. не дотримала вимог пункту 6 частини другої статті 55 Закону України „Про Конституційний Суд України“, що є підставою для відмови у відкритті конституційного провадження у справі згідно з пунктом 4 статті 62 цього закону – неприйнятність конституційної скарги.
(абзаци третій, четвертий пункту 2 мотивувальної частини)
Ухвала Конституційного Суду України від 26 лютого 2024 року
№ 15-у(II)/2024 про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Ворони Тетяни Сергіївни про відповідність Конституції України (конституційність) пункту 11 частини першої статті 4 Закону України „Про санкції“
Саприка В.І. стверджує, що стаття 1, частина друга статті 20 Закону [Закон України „Про правовий режим воєнного стану“] порушують його конституційні права на власність і соціальний захист, однак він не навів обґрунтування, яким чином оспорювані приписи Закону порушують ці права.
Отже, суб’єкт права на конституційну скаргу не дотримав вимог пункту 6 частини другої статті 55 Закону України „Про Конституційний Суд України“, що є підставою для відмови у відкритті конституційного провадження у справі згідно з пунктом 4 статті 62 цього закону – неприйнятність конституційної скарги.
(абзаци третій, четвертий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини)
Ухвала Конституційного Суду України від 5 червня 2024 року
№ 38-у(II)/2024 про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Саприки Василя Івановича щодо відповідності Конституції України (конституційності) статті 1, частини другої статті 20 Закону України „Про правовий режим воєнного стану“
Водночас у конституційній скарзі на виконання вимог статті 1511 Конституції України та статті 55 Закону України „Про Конституційний Суд України“ не вказано, яке з гарантованих Конституцією України прав, на думку суб’єкта права на конституційну скаргу, зазнало порушення внаслідок застосування у його справі пункту 1 частини першої статті 3 Закону № 1644 [Закон України „Про санкції“] та частини сьомої статті 122 Кодексу [Кодекс адміністративного судочинства України] в редакції Закону № 3223 [Закон України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо застосування санкцій“].
Отже, Товариство не дотримало вимог пункту 6 частини другої статті 55 Закону України „Про Конституційний Суд України“, що є підставою для відмови у відкритті конституційного провадження у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 1 частини першої статті 3 Закону № 1644 [Закон України „Про санкції“], частини сьомої статті 122 Кодексу [Кодекс адміністративного судочинства України] в редакції
Закону № 3223 [Закон України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо застосування санкцій“] за пунктом 4 статті 62 цього
закону – неприйнятність конституційної скарги.
(абзаци третій, четвертий підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини)
Ухвала Конституційного Суду України від 4 вересня 2024 року
№ 59-у(II)/2024 про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційною скаргою AEROC Investment Deutschland GmbH щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 1 частини першої статті 3 Закону України „Про санкції“ від 14 серпня 2014 року
№ 1644–VII, частини сьомої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо застосування санкцій“ від 13 липня
2023 року № 3223–ІХ
