№№ 327-1(І)/18, 330-2(ІІ)/18, 9-2(ІІ)/19, 215-2(ІІ)/19, 236-2(І)/19, 284-2(II)/19, 102-3(ІІ)/20, 111-2(І)/20, 195-1(ІІ)/20, 240-2(ІІ)/20, 247-2(І)/20, 249-3(І)/20, 34-2(ІІ)/21
При цьому суб’єкт права на конституційну скаргу наголошує, що Конституційний Суд України може перевірити на конституційність вказане положення, оскільки рішення судів, прийняті відносно нього, станом на цей час не скасовані. Проте таке припущення не може бути обґрунтуванням наявності у нормативно-правового акта (його окремих положень), що втратив чинність, переживаючої (ультраактивної) дії в часі.
(речення друге, третє абзацу третього підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини)
Ухвала Першої колегії суддів Першого сенату Конституційного Суду України про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Гирі Ігоря Леонідовича щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту "б" статті 254-2 Кримінального кодексу Української РСР від 28 грудня 1960 року та частини першої статті 242 Кримінального процесуального кодексу України від 09 жовтня 2018 року № 327-1(І)/2018
Суб’єкт права на конституційну скаргу, стверджуючи про порушення принципу верховенства права, права на оскарження в суді рішень, не погоджуючись з постановою Верховного Суду від 12 червня 2018 року, не розкрив логічного зв’язку між оспорюваними положеннями Закону та приписами Конституції України, а отже, не обґрунтував тверджень щодо неконституційності оспорюваних положень Закону, чим не дотримав вимог пункту 6 частини другої статті 55 Закону України „Про Конституційний Суд України“, що є підставою для відмови у відкритті конституційного провадження у справі згідно з пунктом 4 статті 62 цього закону – неприйнятність конституційної скарги.
(абзац третій пункту 2 мотивувальної частини)
Ухвала Другої колегії суддів Другого сенату Конституційного Суду України про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Дядечка Івана Івановича щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзацу другого частини першої, частини третьої статті 88 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 11 жовтня 2018 року № 330-2(ІІ)/2018
Зі змісту наведених норм законодавства випливає, що конституційна скарга передусім є засобом захисту конституційних прав і свобод людини, порушених унаслідок застосування закону, який суперечить Конституції України.
Отже, у розумінні приписів пункту 6 частини другої статті 55, частини першої статті 56 Закону України „Про Конституційний Суд України“ належним обґрунтуванням конституційної скарги вважаються наведені в ній аргументи про те, що оспорюваний закон (його окремі положення) суперечить нормам розділу ІІ Конституції України. Така суперечність може проявлятися у випадках, коли оспорюваний закон (його окремі положення) встановлює обмеження змісту чи обсягу конституційних прав і свобод або унеможливлює їх реалізацію.
(абзаци п’ятий, шостий пункту 2 мотивувальної частини)
Ухвала Другої колегії суддів Другого сенату Конституційного Суду України про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Лекаря Сергія Івановича щодо відповідності Конституції України (конституційності) підпункту 1 пункту 11 розділу І Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року № 76-VIII в частині виключення частини четвертої статті 31 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ від 17 січня 2019 року № 9-2(ІІ)/2019
Зі змісту положень частини третьої статті 8, частин першої, четвертої статті 55, статті 151-1 Конституції України та пункту 9 статті 7, пункту 6 частини другої статті 55, абзацу першого частини першої статті 56 Закону України „Про Конституційний Суд України“ у їх системному зв’язку вбачається, що конституційна скарга є засобом захисту конституційних прав і свобод людини, порушених унаслідок застосування закону. Тому, розглядаючи конституційні скарги, Конституційний Суд України здійснює перевірку оспорюваного закону України (його окремих положень) на відповідність нормам розділу ІІ „Права, свободи та обов’язки людини і громадянина“ Конституції України.
Отже, у розумінні приписів пункту 6 частини другої статті 55, абзацу першого частини першої статті 56 Закону України „Про Конституційний Суд України“ належним обґрунтуванням конституційної скарги вважаються аргументи про те, що нормам розділу ІІ Конституції України суперечить оспорюваний закон України (його окремі положення), а не спосіб його застосування судами. Така суперечність може проявлятися у випадках, коли оспорюваний закон України встановлює обмеження змісту чи обсягу конституційних прав і свобод або унеможливлює їх реалізацію.
(абзаци третій, четвертий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини)
Ухвала Другої колегії суддів Другого сенату Конституційного Суду України про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Нікітенко Оксани Петрівни щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремого положення частини першої статті 273 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 30 липня 2019 року № 215-2(ІІ)/2019
Оскільки положення статті 129 Конституції України визначають основні засади судочинства, а не встановлюють конкретних прав людини, то вони не можуть бути самостійним аргументом для обґрунтування тверджень щодо неконституційності оспорюваного положення Закону.
(речення друге абзацу п’ятого пункту 2 мотивувальної частини)
Ухвала Другої колегії суддів Першого сенату Конституційного Суду України про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "УЗЛІССЯ" щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 4 § 2 "Прикінцеві положення" розділу 4 Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII від 3 вересня 2019 року № 236-2(І)/2019
Оскільки частина третя статті 22 Конституції України визначає гарантії реалізації конституційних прав і свобод людини і громадянина та не передбачає конкретних прав і свобод, то посилання лише на неї не можна вважати обґрунтуванням тверджень щодо неконституційності закону України (його окремих положень).
(речення друге абзацу третього підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини)
Ухвала Другої колегії суддів Другого сенату Конституційного Суду України про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Кількінової Жанни Василівни щодо відповідності Конституції України (конституційності) частини третьої статті 40, пункту 7 частини першої статті 252, пункту 2 частини першої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України від 24 жовтня 2019 року № 284-2(II)/2019
Проте неоднакове застосування судами норм права не може вважатися підтвердженням їх неконституційності. Забезпечення однакового застосування норм права судами є компетенцією Верховного Суду (пункт 6 частини другої статті 36 Закону України „Про судоустрій і статус суддів“ від 2 червня 2016 року № 1402–VIII) і не належить до повноважень Конституційного Суду України.
(абзац четвертий пункту 2 мотивувальної частини)
Ухвала Третьої колегії Другого сенату Конституційного Суду України про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Пінаєва Віталія Валентиновича щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частин першої, другої, сьомої, восьмої, десятої статті 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 21 травня 2020 року № 102-3(ІІ)/2020
У розумінні приписів пункту 6 частини другої статті 55, частини першої статті 56 Закону України „Про Конституційний Суд України“ належним обґрунтуванням конституційної скарги вважаються наведені в ній аргументи про те, що оспорюваний закон (його окремі положення) суперечить нормам розділу II Конституції України. Така суперечність може проявлятися у випадках, коли оспорюваний закон (його окремі положення) встановлює обмеження змісту чи обсягу конституційних прав і свобод або унеможливлює їх реалізацію.
(абзац перший підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини)
Ухвала Другої колегії Першого сенату Конституційного Суду України про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Круховського Романа Петровича щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзацу шостого частини другої статті 58 Закону України „Про запобігання корупції“ від 28 травня 2020 року № 111-2(І)/2020
Зі змісту конституційної скарги вбачається, що <…> обмежився цитуванням <…> та порівнянням чинних положень законів України з їх попередніми редакціями, що не може вважатися належним обґрунтуванням тверджень щодо неконституційності положення <…>.
(абзац третій пункту 2 мотивувальної частини)
Ухвала Першої колегії Другого сенату Конституційного Суду України про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Марчука Віктора Юхимовича щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення частини четвертої статті 13 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту“ від 22 жовтня 1993 року № 3551–ХІІ в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту“» від 5 жовтня 2005 року № 2939–IV від 2 вересня 2020 року № 195-1(ІІ)/2020
З наведеного вбачається, що порушенням принципу рівності, тобто дискримінацією особи, є не будь-яка відмінність у регулюванні її юридичного статусу, а лише об’єктивно невиправдана відмінність у правовому регулюванні її статусу та статусу інших осіб, які перебувають в однаковому або певним чином схожому становищі. Тому суб’єкт права на конституційну скаргу, стверджуючи про невідповідність оспорюваних положень Закону частині другій статті 24 Конституції України, повинен обґрунтувати: перебування в однаковому або певним чином схожому становищі з іншими особами, з якими він себе порівнює; різне правове регулювання його прав та обов’язків і прав та обов’язків цих осіб; об’єктивну невиправданість такого регулювання.
(абзац четвертий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини)
Ухвала Другої колегія Другого сенату Конституційного Суду України про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Залюшного Олександра Григоровича щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини першої статті 97 Закону України „Про Національну поліцію“ від 28 жовтня 2020 року № 240-2(ІІ)/2020
Конституційний Суд України наголошував, що порівняння чинних положень законів України та їх попередніх редакцій, цитування приписів Основного Закону України, юридичних позицій Конституційного Суду України та положень законів України не є обґрунтуванням тверджень щодо неконституційності останніх (Ухвала Конституційного Суду України від 21 травня 2015 року № 21-у/2015).
(абзац четвертий пункту 2 мотивувальної частини)
Ухвала Другої колегії Першого сенату Конституційного Суду України про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Даценка Олександра Івановича щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзацу третього частини другої статті 225 Виборчого кодексу України від 4 листопада 2020 року № 247-2(І)/2020
З аналізу конституційної скарги вбачається, що автор клопотання не обґрунтував тверджень щодо неконституційності оспорюваних положень Кодексу та не зазначив, яке саме з гарантованих його конституційних прав було порушено внаслідок застосування положень пункту 3 частини першої статті 77 Кодексу, а приписи частини другої статті 19, частини другої статті 68 Конституції України, на відповідність яким Синяк І.Г. просить перевірити оспорювані положення Кодексу, не визначають конкретного конституційного права, а встановлюють загальні принципи та порядок реалізації цих прав.
(речення перше абзацу четвертого пункту 2 мотивувальної частини)
Ухвала Третьої колегії Першого сенату Конституційного Суду України про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Синяка Ігоря Григоровича щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту 3 частини першої статті 77 Кримінального процесуального кодексу України від 5 листопада 2020 року № 249-3(І)/2020
<…> приписи частин першої, п’ятої, шостої статті 126 Конституції України, на відповідність яким Заявник також просить перевірити оспорюваний припис Закону № 1402, не є такими, що встановлюють гарантовані Конституцією України права людини <…>.
(абзац одинадцятий підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини)
Ухвала Другої колегії Другого сенату Конституційного Суду Українипро про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Палія Сергія Анатолійовича щодо відповідності Конституції України (конституційності) приписів другого речення абзацу шостого підпункту „б“ пункту 16 розділу І Закону України „Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)“ від 2 червня 2016 року № 1401–VIII, абзацу другого пункту 20 розділу ХІІ „Прикінцеві та перехідні положення“ Закону України ,,Про судоустрій і статус суддів“ від 2 червня 2016 року № 1402–VIII від 25 лютого 2021 року № 34-2(ІІ)/2021
