3.1.2. Обґрунтування тверджень щодо неконституційності акта (його окремих положень)

№№ 13-у/17, 24-у/18, 72-у/18, 18-у/19, 2-уп/2023, 12-уп/2023

Отже, суб’єкт права на конституційне подання, стверджуючи про невідповідність оспорюваного акта (його окремих положень) Конституції України, повинен аргументовано довести, що такий акт (його окремі положення) суперечить конкретним положенням Основного Закону України.
     (друге речення абзацу другого пункту 2 мотивувальної частини)

Однак лише наведення змісту положень законів, цитування приписів Конституції України, юридичних позицій Конституційного Суду України та рішень Європейського суду з прав людини не є обґрунтуванням неконституційності оспорюваних положень Кодексу та Статуту.
     (друге речення абзацу четвертого пункту 2 мотивувальної частини)

Ухвала Великої палати суддів Конституційного Суду України про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини першої статті 15 Кодексу України про адміністративні правопорушення, частини другої статті 45 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України „Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України“ від 21 грудня 2017 року № 13-у/2017

 

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що цитування окремих положень Конституції України та норм законів, що є предметом оспорювання, не можна вважати обґрунтуванням неконституційності останніх (ухвали від 27 грудня 2011 року № 66-у/2011, від 2 жовтня 2014 року № 86-у/2014); не можуть розглядатися як обґрунтування неконституційності закону й посилання авторів клопотання на його невідповідність актам міжнародного права та на те, що Верховна Рада України не врахувала викладених у них позицій.

(абзац четвертий пункту 2 мотивувальної частини)
      Ухвала Великої палати суддів Конституційного Суду України про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним поданням 47 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення абзацу другого пункту 5 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" від 24 травня 2018 року № 24-у/2018

 

Суб’єкт права на конституційне подання висловив припущення стосовно порушення конституційної процедури розгляду, ухвалення та набрання чинності Законом, проте з урахуванням наведених юридичних позицій Конституційного Суду України ним повинно бути обґрунтовано, що таке порушення: по-перше, стосується саме конституційних процесуальних вимог; по-друге, є системним, грубим і таким, що істотно впливає на остаточний результат його ухвалення.

(перше речення абзацу п’ятого підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини)
      Ухвала Великої палати суддів Конституційного Суду України про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним поданням 45 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо діяльності Генеральної прокуратури України“ від 22 листопада 2018 року № 72-у/2018

 

Згідно з юридичною позицією Конституційного Суду України припущення (власні оціночні судження суб’єкта права на конституційне подання) не можуть вважатися правовими аргументами на підтвердження неконституційності правових актів чи їх окремих положень (ухвали від 17 лютого 2009 року № 5-у/2009, від 27 січня 2010 року № 2-у/2010).
(речення четверте абзацу п’ятого пункту 2 мотивувальної частини)
     Ухвала Великої палати Конституційного Суду про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним поданням 47 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень другого речення абзацу першого частини третьої, абзацу другого частини третьої, частини четвертої статті 2084 Регламенту Верховної Ради України, затвердженого Законом України „Про Регламент Верховної Ради України“ від 18 квітня 2019 року № 18-у/2019

 

Суб’єкт права на конституційне подання цитує положення Конституції України, посилається на рішення Конституційного Суду України щодо суті правової держави, мети функціонального поділу державної влади та місця Кабінету Міністрів України в системі органів виконавчої влади та припускає, що внесені Законом № 264 зміни можуть призвести до відсторонення Кабінету Міністрів України від управління об’єктами державної власності, що їх використовують у процесі провадження діяльності з транспортування та/або зберігання природного газу. Однак Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що цитування приписів Основного Закону України, юридичних позицій Конституційного Суду України без наведення аргументів невідповідності Конституції України оспорюваних положень закону України не є обґрунтуванням тверджень щодо їх неконституційності (ухвали Великої палати Конституційного Суду України від 24 травня 2018 року № 23-у/2018, від 31 травня 2018 року № 27-у/2018, від 7 червня 2018 року № 34-у/2018).

(Абзац четвертий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).

Ухвала Великої палати Конституційного Суду України від 7 лютого 2023 року
№ 2-уп/2023 про закриття конституційного провадження у справі за конституційним поданням 47 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Господарського кодексу України, законів України „Про Кабінет Міністрів України“, „Про трубопровідний транспорт“, „Про управління об’єктами державної власності“

2.2. Аргументація народних депутатів України щодо неконституційності частини дев’ятої статті 56 Закону зводиться до цитувань та посилань на окремі положення Конституції України, на юридичні позиції Конституційного Суду України, закони України, міжнародні акти, практику Європейського суду з прав людини, а також на Кодекс суддівської етики, затверджений ХІ черговим з’їздом суддів України 22 лютого 2013 року.

Конституційний Суд України у низці рішень зазначав, що цитування нормативних актів без належної аргументації невідповідності Конституції України оспорюваного акта (його окремих положень) не є обґрунтуванням тверджень щодо його (їх) неконституційності (Ухвала Конституційного Суду України від 21 грудня 2017 року № 13-у/2017, ухвали Великої плати Конституційного Суду України від 24 травня 2018 року № 23-у/2018,
від 24 травня 2018 року № 24-у/2018, від 30 травня 2018 року № 25-у/2018,
від 31 травня 2018 року № 27-у/2018, від 5 червня 2018 року № 31-у/2018,
від 7 червня 2018 року № 34-у/2018, від 13 червня 2018 року № 37-у/2018,
від 20 червня 2018 року № 40-у/2018, від 10 липня 2018 року № 43-у/2018,
від 20 вересня 2018 року № 53-у/2018, від 19 березня 2019 року № 11-у/2019, від 18 квітня 2019 року № 18-у/2019, від 9 липня 2019 року № 28-у/2019,
від 26 вересня 2019 року № 36-у/2019, від 10 жовтня 2019 року № 45-у/2019).

(Підпункт 2.2 пункту 2 мотивувальної частини).

Ухвала Великої палати Конституційного Суду України від 27 червня 2023 року
№ 12-уп/2023 про закриття конституційного провадження у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) другого речення частини четвертої статті 54, частини дев’ятої статті 56 Закону України „Про судоустрій і статус суддів“ від 2 червня 2016 року
№ 1402–VІІІ

Сайт розроблено за сприяння Координатора проектів ОБСЄ в Україні
© 2024 Конституційний Суд України