№№ 17-у(II)/18, 18-у(II)/18, 33-у(I)/18, 6-уп(І)/20, 3-уп(І)/2023, 72-у(I)/2023, 5-уп(ІІ)/2021, 15-у(II)/2024, 75-у(II)/2024, 92-у(II)/2024
Автор клопотання фактично не погоджується з рішенням Верховного Суду України, вказуючи на незаконну відмову в допуску його справи до провадження. Проте незгода з судовими рішеннями також не є підставою для відкриття конституційного провадження у справі.
(абзац третій підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини)
Ухвала Другого сенату Конституційного Суду України про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Бєляка Івана Олександровича щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 353, 355, 356, 360 Цивільного процесуального кодексу України в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 3 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ від 06 червня 2018 року № 17-у(II)/2018
Суб’єкт права на конституційну скаргу фактично не погоджується з рішенням Верховного Суду України та вказує на незаконну відмову в допуску його до правосуддя. Проте незгода з судовими рішеннями також не є підставою для відкриття конституційного провадження у справі.
(абзац третій підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини)
Ухвала Другого сенату Конституційного Суду України про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Первутинського Ігоря Володимировича щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частин першої, третьої, четвертої, п'ятої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 3 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ від 06 червня 2018 року № 18-у(II)/2018
Автор клопотання у конституційній скарзі цитує приписи статті 8, частини другої статті 19, частини першої статті 28, частини другої статті 58 Основного Закону України без зазначення того, яке з гарантованих цими нормами прав людини зазнало порушення внаслідок застосування Закону, що не є обґрунтуванням його неконституційності у розумінні пункту 6 частини другої статті 55 Закону України „Про Конституційний Суд України“.
(абзац четвертий пункту 2 мотивувальної частини)
Ухвала Першого сенату Конституційного Суду України про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційною скаргою публічного акціонерного товариства "Східно-промисловий комерційний банк" щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту 7 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку" від 16 липня 2015 року № 629-VIII від 19 вересня 2018 року № 33-у(I)/2018
Оскільки частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, а не встановлює конкретні права громадян, то вона не може бути самостійним аргументом для обґрунтування тверджень щодо неконституційності закону України (його окремих положень).
(абзац другий пункту 6 мотивувальної частини)
Ухвала Першого сенату Конституційного Суду України про закриття конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Поклонської Наталі Володимирівни щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту 4 § 2 „Прикінцеві положення“ розділу 4 Закону України „Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів“ від 3 жовтня 2017 року № 2147–VIII від 8 квітня 2020 року № 6-уп(І)/2020
<….> цитування приписів Конституції України та посилання на юридичні позиції Конституційного Суду України, викладені в рішеннях, що їх Конституційний Суд України ухвалив у період чинності статті 129 Конституції України в редакції до внесення змін Законом № 1401 [Закон України „Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)“], не є обґрунтуванням тверджень щодо невідповідності приписів Кодексу [Кримінальний процесуальний кодекс України] приписам статті 55, пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України <….>.
(абзац одинадцятий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини)
Ухвала Конституційного Суду України від 20 жовтня 2021 року
№ 5-уп(ІІ)/2021 про закриття конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Шкоди Павла Васильовича щодо відповідності Конституції України (конституційності) приписів частини другої статті 392, пункту 2 частини другої статті 428 Кримінального процесуального кодексу України
Див. також: абзац другий підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини Ухвали Конституційного Суду України від 9 жовтня 2024 року
№ 75-у(II)/2024 про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Гольдарба Максима Юрійовича щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 12 частини першої, частини третьої статті 309 Кримінального процесуального кодексу України
У своїй конституційній скарзі Діденко О.П. цитує рішення Конституційного Суду України, окремі норми Конституції України, законів України, наводить практику Європейського суду з прав людини. Однак цитування приписів Основного Закону України, юридичних позицій Конституційного Суду України без наведення аргументів щодо невідповідності Конституції України оспорюваних приписів закону України не є обґрунтуванням тверджень щодо їх неконституційності (ухвали Великої палати Конституційного Суду України від 24 травня 2018 року № 23-у/2018, від 31 травня 2018 року № 27-у/2018, від 7 червня 2018 року № 34-у/2018).
(Абзац шостий пункту 3 мотивувальної частини).
Ухвала Першого сенату Конституційного Суду України від 22 березня 2023 року
№ 3-уп(І)/2023 про закриття конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Діденко Ольги Петрівни щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 142 Закону України
„Про судоустрій і статус суддів“ від 2 червня 2016 року № 1402–VIII
Зі змісту конституційної скарги випливає, що, аргументуючи твердження про неконституційність пункту 11 частини першої статті 4 Закону [Закон України „Про санкції“], Ворона Т.С. виклала власне розуміння його змісту, яке суперечить юридичній природі спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), установлених у статті 4 Закону [Закон України „Про санкції“], що не можна вважати належним обґрунтуванням тверджень про невідповідність Конституції України оспорюваних приписів Закону в розумінні пункту 6 частини другої статті 55 Закону України „Про Конституційний Суд України“.
Отже, Ворона Т.С. не дотримала вимог пункту 6 частини другої статті 55 Закону України „Про Конституційний Суд України“, що є підставою для
відмови у відкритті конституційного провадження у справі згідно з пунктом 4 статті 62 цього закону – неприйнятність конституційної скарги.
(абзаци третій, четвертий пункту 2 мотивувальної частини)
Ухвала Конституційного Суду України від 26 лютого 2024 року
№ 15-у(II)/2024 про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Ворони Тетяни Сергіївни про відповідність Конституції України (конституційність) пункту 11 частини першої статті 4 Закону України „Про санкції“
<….> суб’єкт права на конституційну скаргу висловив суб’єктивне хибне розуміння припису пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України, що не можна вважати обґрунтуванням тверджень щодо неконституційності пункту 12 частини першої, частини третьої статті 309 Кодексу [Кримінальний процесуальний кодекс України].
(абзац третій підпункту 3.4.1 підпункту 3.4 пункту 3 мотивувальної частини)
Ухвала Конституційного Суду України від 9 жовтня 2024 року
№ 75-у(II)/2024 про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Гольдарба Максима Юрійовича щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 12 частини першої, частини третьої статті 309 Кримінального процесуального кодексу України
Тож автор клопотання, твердячи про невідповідність частині третій статті 22, частині першій статті 58, частині першій статті 62 Конституції України окремих приписів пункту 4 § 2 „Прикінцеві положення“ розділу 4 Закону [Закон України „Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів“], не довів взаємозв’язку цих приписів Закону, з указаними конституційними нормами і не навів аргументів, як саме оспорювані приписи Закону, застосовані в остаточному судовому рішенні в його справі, порушують його конституційні права. Натомість обмежився детальним описом хронології подій своєї справи, її обставин, цитуванням норм Конституції України, КПК України, Конвенції [Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року] та фактично висловив особисте помилкове розуміння принципів незворотності дії закону в часі, презумпції невинуватості і незгоду з відновленням строків досудового розслідування у кримінальному провадженні, своїм статусом обвинуваченого і загалом із застосуванням судом касаційної інстанції оспорюваних приписів Закону].
(абзац п’ятий пункту 2 мотивувальної частини)
Ухвала Конституційного Суду України від 6 листопада 2024 року
№ 92-у(II)/2024 про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Орлова Олександра Анатолійовича щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих приписів пункту 4 § 2 „Прикінцеві положення“ розділу 4 Закону України „Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів“ від 3 жовтня 2017 року № 2147–VIII
