№№ 5-уп(I)/2023, 36-у(II)/2023, 14-у(II)/2024, 38-у(II)/2024, 59-у(II)/2024, 75-у(II)/2024, 93-у(II)/2024, 99-у(II)/2024
Конституційний Суд України неодноразово наголошував, що особа, яка звертається до Конституційного Суду України, повинна не лише зазначити, а й аргументовано довести, як саме оспорюваний закон (окремі його положення), застосований в остаточному судовому рішенні, порушує її гарантоване Конституцією України право [ухвали Першого сенату Конституційного Суду України від 13 червня 2018 року № 20-у(І)/2018, Другого сенату Конституційного Суду України від 3 червня 2020 року
№ 10-уп(ІІ)/2020].
Із аналізу конституційної скарги вбачається, що Гальченко І.В., стверджуючи про неконституційність окремого положення частини третьої статті 142 Закону, не зазначила, яке з гарантованих Конституцією України прав зазнало порушення.
(Абзаци другий, третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).
Ухвала Першого сенату Конституційного Суду України від 12 квітня 2023 року
№ 5-уп(I)/2023 про закриття конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Гальченко Ірини Василівни щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремого положення частини третьої статті 142 Закону України „Про судоустрій і статус суддів“ від 2 червня 2016 року № 1402–VIII
Ананченко О.М., піддаючи сумніву зміст та обсяг законодавчого регулювання механізму перегляду судових рішень у касаційному порядку, твердить, що порушено його конституційне право на судовий захист, гарантоване статтею 55 Конституції України. Проте автор клопотання не зазначив, у чому саме полягає порушення цього права внаслідок застосування оспорюваних приписів Кодексу. Крім того, з аналізу конституційної скарги вбачається, що Ананченко О.М. не вказав причиново-наслідкового зв’язку між змістом оспорюваних приписів Кодексу щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції та порушенням його конституційного права на судовий захист.
Отже, суб’єкт права на конституційну скаргу не навів жодних аргументів на підтвердження того, що його конституційне право на судовий захист, гарантоване статтею 55 Конституції України, порушено безпосередньо приписами частини першої статті 400 Кодексу.
Із наведеного випливає, що Ананченко О.М. не обґрунтував тверджень щодо неконституційності приписів частини першої статті 400 Кодексу в розумінні пункту 6 частини другої статті 55 Закону України
„Про Конституційний Суд України“.
(Абзаци третій – п’ятий пункту 2 мотивувальної частини).
Ухвала Другого сенату Конституційного Суду України від 10 травня 2023 року
№ 36-у(II)/2023 про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Ананченка Олега Миколайовича щодо відповідності Конституції України (конституційності) приписів частини першої статті 400 Цивільного процесуального кодексу України
Ураховуючи наведене, Другий сенат Конституційного Суду України вважає, що продовження розгляду конституційної скарги Малинникова О.Ф. є неможливим у зв’язку з його смертю й тим, що права, про порушення яких зазначено в конституційній скарзі, нерозривно пов’язані з особою померлого, через що унеможливлено процесуальне правонаступництво в цьому конституційному провадженні.
Отже, є підстави для закриття конституційного провадження у справі згідно з пунктом 1 статті 62 Закону України „Про Конституційний Суд України“.
(абзаци другий, третій підпункту 3.5 пункту 3 мотивувальної частини)
Ухвала Конституційного Суду України від 26 лютого 2024 року
№ 14-у(II)/2024 про закриття конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Малинникова Олега Федоровича щодо відповідності Конституції України (конституційності) частин першої, другої, п’ятої статті 83, абзацу першого частини другої, частини десятої статті 85, абзацу першого частини першої, частини третьої статті 88 Закону України „Про судоустрій і статус суддів“ від 2 червня 2016 року № 1402–VIII, частини другої статті 57, пункту 12 розділу ІІІ „Прикінцеві та перехідні положення“ Закону України „Про Вищу раду правосуддя“ від 21 грудня
2016 року № 1798–VIII
Саприка В.І. стверджує, що стаття 1, частина друга статті 20 Закону [Закон України „Про правовий режим воєнного стану“] порушують його конституційні права на власність і соціальний захист, однак він не навів обґрунтування, яким чином оспорювані приписи Закону [Закон України „Про правовий режим воєнного стану“] порушують ці права.
Отже, суб’єкт права на конституційну скаргу не дотримав вимог
пункту 6 частини другої статті 55 Закону України „Про Конституційний Суд України“, що є підставою для відмови у відкритті конституційного провадження у справі згідно з пунктом 4 статті 62 цього
закону – неприйнятність конституційної скарги.
(абзаци третій, четвертий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини)
Ухвала Конституційного Суду України від 5 червня 2024 року
№ 38-у(II)/2024 про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Саприки Василя Івановича щодо відповідності Конституції України (конституційності) статті 1, частини другої статті 20 Закону України „Про правовий режим воєнного стану“
Водночас у конституційній скарзі на виконання вимог статті 1511 Конституції України та статті 55 Закону України „Про Конституційний Суд України“ не вказано, яке з гарантованих Конституцією України прав, на думку суб’єкта права на конституційну скаргу, зазнало порушення внаслідок застосування у його справі пункту 1 частини першої статті 3 Закону № 1644 [Закон України „Про санкції“] та частини сьомої статті 122 Кодексу [Кодекс адміністративного судочинства України] в редакції Закону № 3223 [Закон України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо застосування санкцій“].
Отже, Товариство не дотримало вимог пункту 6 частини другої статті 55 Закону України „Про Конституційний Суд України“, що є підставою для відмови у відкритті конституційного провадження у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 1 частини першої статті 3 Закону № 1644 [Закон України „Про санкції“], частини сьомої статті 122 Кодексу [Кодекс адміністративного судочинства України] в редакції
Закону № 3223 [Закон України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо застосування санкцій“] за пунктом 4 статті 62 цього закону – неприйнятність конституційної скарги.
(абзаци третій, четвертий підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини)
Ухвала Конституційного Суду України від 4 вересня 2024 року
№ 59-у(II)/2024 про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційною скаргою AEROC Investment Deutschland GmbH щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 1 частини першої статті 3 Закону України „Про санкції“ від 14 серпня 2014 року
№ 1644–VII, частини сьомої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо застосування санкцій“ від 13 липня
2023 року № 3223–ІХ
<…> в розумінні пункту 6 частини другої статті 55 Закону України „Про Конституційний Суд України“ обґрунтування тверджень щодо неконституційності закону України (його окремих приписів) не можна здійснювати вибірково, зокрема наводити лише юридичні позиції Конституційного Суду України, які безпосередньо не стосуються справи суб’єкта права на конституційну скаргу, без урахування тих юридичних позицій, які власне і є релевантними для розгляду справи і пов’язані з предметом конституційного контролю, а також із посиланням на юридичні позиції, сформульовані щодо приписів Конституції України, зміст яких зазнав суттєвих змін.
(абзац перший підпункту 3.3.2 підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини)
Ухвала Конституційного Суду України від 9 жовтня 2024 року
№ 75-у(II)/2024 про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Гольдарба Максима Юрійовича щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 12 частини першої, частини третьої статті 309 Кримінального процесуального кодексу України
<…> дублювання суб’єктом права на конституційну скаргу уже поданої ним до Конституційного Суду України конституційної скарги, навіть якщо це не пов’язано зі зловживанням правом на звернення до Конституційного Суду України, не можна вважати належним способом реалізації автором клопотання права звернутись із конституційною скаргою, гарантованого статтею 55 Конституції України і приписами Закону України „Про Конституційний Суд України“. Відкриття конституційного провадження за такою конституційною скаргою свідчило б про суто формалістичне виконання Конституційним Судом України приписів Закону України „Про Конституційний Суд України“ у їх буквальному, а не сутнісному і системному розумінні.
<…> ідентичний примірник (копія) конституційної скарги не є окремим письмовим клопотанням щодо перевірки на конституційність закону, який застосований в остаточному судовому рішенні у справі суб’єкта права на конституційну скаргу, в розумінні статті 55 Закону України „Про Конституційний Суд України“. Тому таке звернення до Конституційного Суду України (незалежно від форми, способу та мотивів його надсилання) не підлягає розгляду Конституційним Судом України та має бути повернуто ще на етапі його попередньої перевірки. У разі ж розподілу такого звернення судді-доповідачу та передачі справи на розгляд колегії суддів Конституційного Суду України постановляється ухвала про відмову у відкритті конституційного провадження.
(абзаци четвертий, п’ятий підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини)
Ухвала Конституційного Суду України від 2 грудня 2024 року
№ 93-у(II)/2024 про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Маклашевського Віталія Вікторовича щодо відповідності Конституції України (конституційності) частини першої статті 143 , частини другої статті 1321, частини восьмої статті 258, частини четвертої статті 2795 Кодексу України про адміністративні правопорушення
Конституційний Суд України раніше вказував, що відсутність безпосереднього посилання в остаточному судовому рішенні на оскаржуваний припис Закону [Закон України „Про санкції“] не є достатнім свідченням його незастосування.
(абзац третій підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини)
Ухвала Конституційного Суду України від 23 грудня 2024 року
№ 99-у(II)/2024 про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Богуслаєва В’ячеслава Олександровича щодо відповідності Конституції України (конституційності) частини другої статті 1 Закону України „Про санкції“
