№№ 4-зп/97, 9-у/98, 35-у/2000, 1-у/2001, 62-у/2002, 1-уп/06, 18-y/08, 65-y/09, 36-y/11, 12-y/11
Визнано, що оскільки чотирнадцять нових підписів народних депутатів України не були невід'ємною частиною конституційного подання, за яким порушено конституційне провадження, вони не можуть бути враховані при визначенні суб’єкта права на конституційне подання.
Стаття 150 Конституції України, стаття 39 Закону України "Про Конституційний Суд України" встановлюють чіткі вимоги до форми і змісту конституційного подання, з яких випливає, що це єдиний документ, який не може бути доповнений підписами інших народних депутатів України після реєстрації конституційного подання в Конституційному Суді України.
(абзаци другий-третій пункту 4 мотивувальної частини)
Ухвала Конституційного Суду України про припинення конституційного провадження у справі за конституційним поданням народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Указу Президента України "Про утворення Державної податкової адміністрації України та місцевих державних податкових адміністрацій" від 24 грудня 1997 року № 4-зп/97
Статтею 150 Конституції України та статтею 39 Закону України "Про Конституційний Суд України" визначені вимоги до конституційного подання як єдиного юридично цілісного за формою і змістом документа, зокрема до його належного оформлення та інформаційності тощо. Виходячи з цього можна зробити висновок про те, що конституційне подання не може бути доповнене або змінене за змістом одним народним депутатом.
(абзац другий пункту 3 мотивувальної частини)
Ухвала Конституційного Суду України про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) абзацу другого пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України "Про компенсацію пов'язаних з лібералізацією цін додаткових затрат на будівництво житлових будинків, гаражів, дач та об'єктів садівницьких товариств" від 10 березня 1998 року № 9-у/98
Рекомендації Президентові України, викладені в Постанові Верховної Ради України від 1 липня 1999 року, щодо звільнення з посад Міністра внутрішніх справ України та Голови Служби безпеки України не належать до компетенції Верховної Ради України, оскільки згідно з пунктом 10 статті 106 Конституції України призначення членів Кабінету Міністрів України, керівників інших центральних органів виконавчої влади та припинення їхніх повноважень на цих посадах є прерогативою Президента України, який вирішує ці питання за поданням Прем’єр-міністра України.
Із наведеного випливає, що Постанова Верховної Ради України від 1 липня 1999 року не є правовим актом, який породжує певні наслідки.
(абзац перший, речення перше абзацу другого пункту 4 мотивувальної частини)
Ухвала Конституційного Суду України про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України (конституційності) постанов Верховної Ради України „Про утворення Тимчасової спеціальної комісії Верховної Ради України з питань дотримання органами державної влади і місцевого самоврядування та їх посадовими особами, Центральною виборчою комісією норм виборчого законодавства під час підготовки і проведення виборів Президента України“ та „Про інформацію Тимчасової спеціальної комісії Верховної Ради України з питань дотримання органами державної влади і місцевого самоврядування та їх посадовими особами, Центральною виборчою комісією норм виборчого законодавства під час підготовки і проведення виборів Президента України“ від 13 квітня 2000 року № 35-у/2000
Таким чином, у конституційному поданні та доданих до нього матеріалах містяться суперечливі дані щодо кількості народних депутатів України, які були відсутні в сесійній залі, а їх картки були задіяні при голосуванні за законопроект. Суб'єкт права на конституційне подання не вказав, хто саме із народних депутатів України не був присутній у сесійній залі і не брав участі в голосуванні особисто. А проводити слідчі дії Конституційний Суд України не уповноважений.
(абзац п’ятий пункту 3 мотивувальної частини)
Ухвала Конституційного Суду України про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним поданням 104 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Постанови Верховної Ради України "Про прийняття в першому читанні проекту Земельного кодексу України" від 28 лютого 2001 року № 1-у/2001
Суб'єкт права на конституційне подання порушує також клопотання про визнання неконституційними положень статті 110, частини шостої статті 234, частини третьої статті 236 КПК України, і одночасно - про їх офіційне тлумачення, що виключає одне одного. Можна порушувати питання про офіційне тлумачення лише тих норм закону, які суб'єкт права на конституційне подання визнає конституційними.
(абзац третій пункту 5 мотивувальної частини)
Ухвала Конституційного Суду України про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 110, частини п'ятої статті 234, частини другої статті 236 Кримінально-процесуального кодексу України та офіційного тлумачення положень частини третьої статті 8, частини другої статті 55, частини першої статті 64 Конституції України, частини четвертої статті 12 Закону України "Про прокуратуру" і понять "акти", "рішення", дії", бездіяльність", які застосовані в частині другій статті 55 Конституції України, статтях 110, 234, 236 Кримінально-процесуального кодексу України, статті 248-3 Цивільного процесуального кодексу України, частині четвертій статті 12 Закону України "Про прокуратуру" від 5 грудня 2002 року № 62-у/2002
Конституційний Суд України вважає, що немає підстав для офіційного тлумачення і тих статей Конституції України, які не зазнали змін, зокрема статей 9, 18, 102, оскільки це потребує розʼяснень певних положень Закону, який втратив чинність. У разі здійснення тлумачення цих статей Основного Закону України постане необхідність дати розʼяснення положень чинного Закону України „Про міжнародні договори України“, але Конституційний Суд України робити це самостійно, без відповідного конституційного подання, не може (статті 40, 41, 43 Закону України „Про Конституційний Суд України“).
Мотивуючи припинення конституційного провадження у справі, Конституційний Суд України зазначає, що це не виключає можливості інших звернень до Конституційного Суду України щодо тлумачення чинних положень Конституції України і Закону України „Про міжнародні договори України“ від 29 червня 2004 року № 1906–IV.
(абзаци перший, другий підпункту 5.2 пункту 5 мотивувальної частини)
Ухвала Конституційного Суду України про припинення конституційного провадження у справі за конституційним поданням 48 народних депутатів України про офіційне тлумачення положень статей 9, 18, пункту 32 частини першої статті 85, статей 102, 106, 116 Конституції України, частин другої, пʼятої статті 7, статей 12, 15, 17 Закону України „Про міжнародні договори України“ та за конституційним поданням 62 народних депутатів України про офіційне тлумачення положень пунктів „а“, „є“ частини другої статті 7 Закону України „Про міжнародні договори України“ від 12 грудня 2006 року № 1-уп/2006
Отже, вимогами Конституції України та Закону України „Про Конституційний Суд України“ до конституційного подання і відповідно умовами відкриття провадження у справі є надання суб’єктом звернення правового обґрунтування невідповідності правового акта (його окремих положень) саме Конституції України (а не законам, іншим нормативно-правовим актам) чи порушення встановленої Конституцією України процедури його розгляду, ухвалення або набрання ним чинності.
(абзац п’ятий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини)
Ухвала Конституційного Суду України про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним поданням 56 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Указу Президента України „Про скасування Указу Президента України від 25 березня 2004 року № 368“ від 19 червня 2008 року № 18-у/2008
Крім того, у конституційному поданні не наведено, які саме положення зазначеної статті потребують офіційного тлумачення, що свідчить про невизначеність предмета тлумачення, а отже унеможливлює здійснення офіційної інтерпретації.
(абзац четвертий пункту 3 мотивувальної частини)
Ухвала Конституційного Суду України про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним поданням Київської обласної ради щодо офіційного тлумачення положень статті 118 Конституції України від 23 грудня 2009 року № 65-у/2009
Звертаючись з клопотанням про тлумачення Конституції України та наведених законів, Тернопільська обласна рада обмежилася цитуванням їх окремих положень, не конкретизувала предмет тлумачення та не вказала, які саме положення необхідно витлумачити.
Конституційний Суд України неодноразово вказував, що невизначеність предмета тлумачення унеможливлює здійснення офіційної інтерпретації Конституції України та законів України, а це є підставою для відмови у відкритті конституційного провадження у справі за таким конституційним поданням згідно з пунктом 2 статті 45 Закону України „Про Конституційний Суд України“ (ухвали від 2 вересня 2009 року № 47-у/2009, від 23 грудня 2009 року № 65-у/2009, від 5 липня 2011 року № 25-у/2011, від 13 липня 2011 року № 28-у/2011).
(абзаци перший, другий пункту 2 мотивувальної частини)
Ухвала Конституційного Суду України про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним поданням Тернопільської обласної ради щодо офіційного тлумачення окремих положень Конституції України, Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні“, Закону України „Про статус депутатів місцевих рад“, Закону України „Про доступ до публічної інформації“ від 30 серпня 2011 року № 36-у/2011
Статті 8, 22, 55 Конституції України, положення яких він просить витлумачити, містять декілька частин (статті 8 і 22 – три, стаття 55 – п’ять), які є різними за змістом. Конституційний Суд України неодноразово вказував, що невизначеність предмета тлумачення унеможливлює здійснення офіційної інтерпретації, що є підставою для відмови у відкритті конституційного провадження у справі за таким конституційним поданням згідно з пунктом 2 статті 45 Закону України „Про Конституційний Суд України“ (ухвали від 2 вересня 2009 року № 47-у/2009, від 23 грудня 2009 року № 65-у/2009, від 5 липня 2011 року № 25-у/2011).
(речення друге абзацу п’ятого пункту 2 мотивувальної частини)
Ухвала Конституційного Суду України про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним поданням Козятинської міської ради Вінницької області щодо офіційного тлумачення положень статей 8, 22, 55 Конституції України від 10 квітня 2012 року № 12-у/2012
