№№ 28-у/18, 50-у/18, 35-у(II)/18, 45-у(II)/18, 6-уп/20, 5-уп(I)/2023, 12-уп/2023, 35-у(ІІ)/2023
Проте вирішення питань щодо застосування судами України будь-яких актів законодавства України, положень Конвенції, рішень Європейського суду з прав людини, як взагалі, так і щодо їх пріоритетності, не належить до повноважень Конституційного Суду України.
…
Велика палата Конституційного Суду України зазначає, що у положенні частини першої статті 9 Конституції України не йдеться про застосування міжнародних договорів, а лише визначається, що вони є частиною національного законодавства України за умови, що згоду на їх обов’язковість надано Верховною Радою України.
(абзаци п’ятий, сьомий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини)
Ухвала Великої палати суддів Конституційного Суду України про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Лутковської Валерії Володимирівни щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 9 Конституції України від 31 травня 2018 року № 28-у/2018
Суб’єкт права на конституційне подання, не навівши доводів щодо порушення конституційної процедури розгляду, ухвалення або набрання чинності Постановою, фактично ставить питання про законність дій єдиного органу законодавчої влади в Україні при її прийнятті. Однак вирішення цього питання не належить до повноважень Конституційного Суду України.
(речення друге, третє абзацу п’ятого підпункту 2.3 пункту 2 мотивувальної частини)
Ухвала Великої палати суддів Конституційного Суду України про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним поданням 45 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення частини сьомої статті 208 Регламенту Верховної Ради України, затвердженого Законом України "Про Регламент Верховної Ради України", Постанови Верховної Ради України "Про призначення Денісової Л.Л. Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини" від 29 серпня 2018 року № 50-у/2018
Крім того, автор клопотання вказує на недосконалість законодавства у сфері правового регулювання реєстрації місця перебування особи. Проте питання удосконалення законодавства не підвідомче Конституційному Суду України.
(абзац п’ятий пункту 2 мотивувальної частини)
Ухвала Другого сенату Конституційного Суду України про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Бриндака Петра Антоновича щодо відповідності Конституції України (конституційності) абзацу десятого статті 3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" від 26 вересня 2018 року № 35-у(II)/2018
Автор клопотання фактично оскаржує дії (бездіяльність) суб’єкта призначення суддів – Президента України, проте вирішення цього питання не належить до повноважень Конституційного Суду України.
(речення друге абзацу четвертого пункту 2 мотивувальної частини)
Ухвала Другого сенату Конституційного Суду України про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Федоренка Михайла Васильовича щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту 29 розділу XIІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів", абзаців третього, четвертого пункту 13 розділу III "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Вищу раду правосуддя" від 10 жовтня 2018 року № 45-у(II)/2018
<…> Конституційний Суд України вирішував питання про відповідність Конституції України правових актів Верховної Ради України незалежно від того, чи постанова парламенту є актом нормативним (таким, що встановлює, змінює або скасовує норми загального характеру та що його застосовують неодноразово) чи індивідуальним (таким, що породжує права і обов’язки тільки в того суб’єкта або у визначеного ним певного кола суб’єктів, якому/яким цей акт адресовано).
(абзац третій підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини)
Ухвала Великої палати Конституційного Суду України про закриття конституційного провадження у справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Постанови Верховної Ради України „Про схвалення пропозицій щодо застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)“ від 2 липня 2020 року № 6-уп/2020
Конституційний Суд України також неодноразово зазначав, що вирішення питань застосування судами законів України не належить до його повноважень [Ухвала Великої палати Конституційного Суду України
від 31 травня 2018 року № 28-у/2018; ухвали Першого сенату Конституційного Суду України від 9 вересня 2020 року № 18-уп(І)/2020, Другого сенату Конституційного Суду України від 7 вересня 2022 року № 5-уп(II)/2022].
Зі змісту конституційної скарги вбачається, що суб’єкт права на конституційну скаргу, стверджуючи про неконституційність окремого положення частини третьої статті 142 Закону, фактично висловлює незгоду з застосуванням оспорюваного положення Закону в остаточному судовому рішенні в його справі.
(Абзаци перший, другий підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини).
Ухвала Першого сенату Конституційного Суду України від 12 квітня 2023 року
№ 5-уп(I)/2023 про закриття конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Гальченко Ірини Василівни щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремого положення частини третьої статті 142 Закону України „Про судоустрій і статус суддів“ від 2 червня 2016 року № 1402–VIII
2.1. Суб’єкт права на конституційне подання, аргументуючи свої твердження щодо неконституційності другого речення частини четвертої статті 54 Закону, дійшов висновку, що між Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (1950 р.), Конституцією України, „виборчими законами України“ та цим положенням Закону „існує колізія, яка повинна бути ліквідована на користь основоположного права судді як людини“.
Конституційний Суд України неодноразово наголошував, що відповідно до змісту Конституції України та Закону України „Про Конституційний Суд України“ питання внесення змін до нормативних актів, заповнення прогалин, усунення суперечностей і колізій між законами та іншими нормативними актами не є компетенцією Конституційного Суду України (ухвали Конституційного Суду України від 6 червня 2000 року № 39-у/2000,
від 27 грудня 2001 року № 47-у/2001, від 13 жовтня 2005 року № 39-у/2005,
від 30 листопада 2006 року № 14-у/2006, від 23 вересня 2008 року
№ 43-у/2008, від 3 березня 2009 року № 12-у/2009, ухвала Великої палати Конституційного Суду України від 29 серпня 2018 року № 50-у/2018).
(Підпункт 2.1 пункту 2 мотивувальної частини).
Ухвала Великої палати Конституційного Суду України від 27 червня 2023 року
№ 12-уп/2023 про закриття конституційного провадження у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) другого речення частини четвертої статті 54, частини дев’ятої статті 56 Закону України „Про судоустрій і статус суддів“ від 2 червня 2016 року
№ 1402–VІІІ
Однак питання застосування судами законів України не належить до повноважень Конституційного Суду України. Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що правозастосовна діяльність полягає в індивідуалізації правових норм щодо конкретних суб'єктів і конкретних випадків, тобто в установленні фактичних обставин справи і підборі правових норм, які відповідають цим обставинам. Пошук та аналіз таких норм з метою їх застосування до конкретного випадку є складником правозастосування і не належить до повноважень Конституційного Суду України. (Абзац третій підпункту 2.3 пункту 2 мотивувальної частини).
Ухвала Другого сенату Конституційного Суду України від 10 травня 2023 року № 35-у(ІІ)/2023 про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Моторного (транспортного) страхового бюро України щодо відповідності Конституції України (конституційності) приписів другого, третього речень пункту 20.3 статті 20 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"
