1.1. Суб’єкти права на конституційне подання/звернення

Таким чином, у зв'язку з викладеним, необхідно дійти висновку, що у народних депутатів України, тим більше у складі, меншому ніж зазначений у статтях 154 і 156 Конституції України, відсутнє право на конституційне подання, конституційне звернення про дачу висновку Конституційним Судом України щодо відповідності законопроектів про внесення змін до Конституції України вимогам статей 157 і 158 Конституції України.

(абзац сьомий пункту 2 мотивувальної частини)
      Ухвала Конституційного Суду України про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним поданням групи народних депутатів України щодо відповідності законопроекту "Про внесення змін і доповнень до статті 81 Конституції України" вимогам статей 157 і 158 Конституції України від 8 травня 1997 року № 5-з/97

За наявності спірних питань щодо конституційності прийнятих і оприлюднених у встановленому порядку законів, інших правових актів, в разі виникнення спірних питань щодо конституційності правових актів, виявлених у процесі загального судочинства, громадяни України, які вважають, що внаслідок невідповідності тих чи інших законів конституційним принципам і нормам їх права і свободи порушено, можуть захищати їх через суди загальної юрисдикції, включаючи Верховний Суд та Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

(абзац другий пункту 3 мотивувальної частини)
      Ухвала Конституційного Суду України про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним зверненням Доленка Івана Петровича щодо офіційного тлумачення положень окремих законів України та деяких інших актів стосовно оподаткування доходів ветеранів війни від 8 травня 1997 року № 10-з/97

Питання про відповідність указів Президента України Конституції України може розглядатися у Конституційному Суді України лише за конституційним поданням не менш як сорока п'яти народних депутатів України, Верховного Суду України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Верховної Ради Автономної Республіки Крим. Громадяни таке право на конституційне подання з зазначеного питання мають лише через Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (стаття 150 Конституції України та стаття 40 Закону України "Про Конституційний Суд України").

(пункт 6 мотивувальної частини)
      Ухвала Конституційного Суду України про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним зверненням Шваба Дмитра Яковича щодо конституційності указів Президента України "Про компенсацію громадянам України втрат від знецінення грошових заощаджень в установах Ощадбанку та Укрдержстраху" від 24.11.94 N698, "Про грошову реформу в Україні" від 25.08.96 N762 та щодо офіційного тлумачення Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 5 червня 1997 року 16-з/97

Закон України "Про Конституційний Суд України" передбачає зупинення провадження у справі лише у разі виникнення у процесі загального судочинства спору щодо конституційності норми закону, яка застосовується судом (стаття 83), і не передбачає зупинення провадження у справі, коли, на думку судового органу, є необхідність в офіційному тлумаченні цієї норми Конституційним Судом України. Отже, Вищий арбітражний суд України під час розгляду конкретної справи не може бути суб'єктом права на конституційне подання щодо офіційного тлумачення тих норм, які він має застосувати, вирішуючи цю справу.

(абзац другий пункту 4 мотивувальної частини)
      Ухвала Конституційного Суду України про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України щодо офіційного тлумачення статей 118, 120, 140-146 та пункту 10 Перехідних положень Конституції України, статей 12, 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 11 листопада 1998 року 49-у/98

Відповідно до статті 11 Закону України "Про арбітражний суд" від 4 червня 1991 року Вищий арбітражний суд України діє у складі пленуму, президії та арбітражних колегій по розгляду спорів та перегляду рішень, ухвал і постанов. Тому право на конституційне подання з питань офіційного тлумачення Конституції та законів України належить колегіальному органу в особі пленуму Вищого арбітражного суду (стаття 15 Закону), а у період між засіданнями пленуму – президії Вищого арбітражного суду (стаття 18 Закону).

(абзац перший пункту 4 мотивувальної частини)
      Ухвала Конституційного Суду України про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним поданням Голови Вищого арбітражного суду України щодо офіційного тлумачення пункту 2 статті 23 Закону України "Про підприємства в Україні" від 9 грудня 1998 року 51-у/98

Право на конституційне подання з питань офіційного тлумачення Конституції України та законів України від імені Вищого арбітражного суду України належить пленуму Вищого арбітражного суду України, а у період між засіданнями пленуму - президії Вищого арбітражного суду України.
      З матеріалів подання не вбачається, що питання щодо необхідності офіційного тлумачення зазначених положень законів України Конституційним Судом України розглядалося на засіданнях цих органів.
      Здійснення таких повноважень одноособово Головою Вищого арбітражного суду України не передбачено статтею 41 Закону України "Про Конституційний Суд України".

(речення друге абзацу першого, абзаци другий, третій пункту 6 мотивувальної частини)
      Ухвала Конституційного Суду України про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за поданням Голови Вищого арбітражного суду України щодо офіційного тлумачення положень статей 7, 10, 11, 21 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств(малу приватизацію)», статей 4, 5 Закону України «Про приватизаційні папери», статті 16 Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств», статті 13 Закону України «Про підприємства в Україні» від 20 квітня 1999 року №5-у/99

З конституційним поданням до Конституційного Суду України звернувся Голова Вищого арбітражного суду України, однак Конституційний Суд України визначив (справа № 2-46/98), що ця посадова особа не віднесена до суб'єктів права на конституційне подання з питань офіційного тлумачення Конституції та законів України. Це право належить колегіальному органу - пленуму Вищого арбітражного суду України, а у період між його засіданнями - президії Вищого арбітражного суду України.

(абзац перший пункту 2 мотивувальної частини)
      Ухвала Конституційного Суду України про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за поданням Голови Вищого арбітражного суду України щодо офіційного тлумачення положень частини третьої статті 25 Закону України «Про державний бюджет України на 1997 рік» від 20 квітня 1999 року №11-у/99

Право на конституційне подання у випадках, передбачених пунктом 4 статті 13 Закону України "Про Конституційний Суд України", тобто з питань офіційного тлумачення Конституції України та законів України, може бути здійснене Вищим арбітражним судом України у складі пленуму Вищого арбітражного суду, який, зокрема, має повноваження розглядати питання вдосконалення правового регулювання господарчих відносин, які вносяться президією або членами пленуму Вищого арбітражного суду (стаття 16 Закону України "Про арбітражний суд").
      За змістом статті 18 Закону України "Про арбітражний суд" у період між засіданнями пленуму Вищого арбітражного суду України питання щодо практичної необхідності офіційного тлумачення певного положення Конституції України або закону України може бути розглянуто і вирішено президією Вищого арбітражного суду України з наступним затвердженням рішення на пленумі.
      Здійснення цих повноважень судовою (арбітражною) колегією, Головою Вищого арбітражного суду України та його заступниками, а також президією Вищого арбітражного суду України без наступного затвердження пленумом Вищого арбітражного суду України Конституцією України і законами України не передбачене.

(абзаци третій–п’ятий пункту 4 мотивувальної частини)
      Ухвала Конституційного Суду України про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за зверненням Голови Вищого арбітражного суду України щодо офіційного тлумачення частини другої статті 2 Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про систему оподаткування" від 01 червня 1999 року №20-у/99

(абзаци третій–п’ятий пункту 4 мотивувальної частини)
      Ухвала Конституційного Суду України відмову у відкритті конституційного провадження у справі за зверненням заступника Голови Вищого арбітражного суду України щодо офіційного тлумачення пункту 2 розділу V Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 01 червня 1999 року №21-у/99

Проте у листопаді 1998 року до Конституційного Суду України надійшло конституційне звернення голови Запорізького міського товариства захисту прав споживачів, яке вже припинило своє існування після перереєстрації в інше громадське об’єднання. Тобто конституційне звернення подано від імені організації, якої на час подання письмового клопотання не існувало, а отже, вона не може бути суб’єктом права на конституційне звернення згідно зі статтею 43 Закону України „Про Конституційний Суд України“.

(речення друге, третє пункту 3 мотивувальної частини)
      Ухвала Конституційного Суду України про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним зверненням голови Запорізького міського товариства захисту прав споживачів щодо офіційного тлумачення положення статті 162 Цивільного кодексу Української РСР від 11 січня 2000 року № 3-у/2000

У конституційному поданні ставиться питання щодо офіційного тлумачення положень статті 34 Конституції України, а не положень статті 211 Кримінального кодексу України, як це зазначено в рішенні Арцизької міської ради. Міський голова, підписавши зазначене конституційне подання, вийшов за межі рішення міської ради, тобто він не мав права направляти його на предмет офіційного тлумачення положень статті 34 Конституції України.

(абзац другий пункту 3 мотивувальної частини)
      Ухвала Конституційного Суду України про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним поданням Арцизької міської ради щодо офіційного тлумачення положень статті 34 Конституції України від 23 березня 2000 року № 24-у/2000

Відповідно до пункту 10 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 червня 1994 року № 345, керівництво діяльністю Пенсійного фонду України здійснює правління фонду, чисельність і склад якого затверджуються Кабінетом Міністрів України. Отже, право на конституційне подання належить правлінню Пенсійного фонду України, а не його Голові.

(абзац другий пункту 3 мотивувальної частини)
      Ухвала Конституційного Суду України про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за поданням Голови правління Пенсійного фонду України щодо офіційного тлумачення пункту 9 частини першої статті 1 Закону України „Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування“ від 23 березня 2000 року № 29-у/2000

Конституційний Суд України зазначає також, що положення статті 31 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" не можуть бути перевірені Конституційним Судом України на відповідність Конституції України, оскільки Міністерство внутрішніх справ України відповідно до статті 40 Закону України "Про Конституційний Суд України" не є суб'єктом права на конституційне подання з питань конституційності законів України.

(абзац третій пункту 4 мотивувальної частини)
      Ухвала Конституційного Суду України про відмову у відкритті конституційного провадження за конституційним поданням Міністерства внутрішніх справ України щодо роз'яснення порядку застосування положень частини другої статті 10, пункту 5 частини першої статті 11 Закону України "Про міліцію", статей 23 - 32, 259 Кодексу України про адміністративні правопорушення, статті 97 Кримінально-процесуального кодексу України, статей 36, 38 Кримінального кодексу України, а також про "дачу висновку" щодо конституційності положень статті 31 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" від 21 січня 2003 року № 1-у/2003

Юридична особа має діяти через свої статутні органи, діяльність яких розглядається як дії самої юридичної особи. Тому конституційне звернення від юридичної особи подається до Конституційного Суду України через представника органу управління (чи керівника), якого визначено відповідно до закону статутом, положенням чи іншим установчим документом.
      Суб'єкт права на конституційне звернення відповідно до пункту 2 частини другої статті 42 Закону України "Про Конституційний Суд України" саме у конституційному зверненні визначає свого представника, який буде представляти його інтереси в конституційному провадженні.
      Таким чином, Закон України "Про Конституційний Суд України" не передбачає передачу права на звернення до Конституційного Суду України належним суб'єктом права на конституційне звернення іншій особі.

(абзаци третій–п’ятий пункту 6 мотивувальної частини)
      Ухвала Конституційного Суду України про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним зверненням уповноваженого за дорученням відкритого акціонерного товариства "Чернівецький хлібокомбінат" Рафальського Радислава Івановича про офіційне тлумачення положень статей розділу XII-2 Господарського процесуального кодексу України та їх відповідність Конституції України, а також про відповідність частини другої статті 111-7 цього Кодексу положенням Закону України "Про судоустрій України" від 13 лютого 2003 року № 11-у/2003

У тексті та назві конституційного подання йдеться про офіційне тлумачення положень частин другої, третьої статті 78, частини четвертої статті 81 Конституції України, пунктів 2, 4 частини першої статті 3, частини четвертої статті 20 Закону. Проте у підписних листах, що є частиною конституційного подання, з підписами 64 народних депутатів України зазначено тільки про офіційне тлумачення положень частини четвертої статті 20 Закону.
      Таким чином, стосовно клопотання про офіційне тлумачення положень частин другої, третьої статті 78, частини четвертої статті 81 Конституції України, пунктів 2, 4 частини першої статті 3 Закону відсутній суб’єкт права на конституційне подання, що є підставою для відмови у відкритті конституційного провадження у справі про офіційне тлумачення цих норм Конституції України та Закону.

(абзаци другий, третій пункту 3 мотивувальної частини)
      Ухвала Конституційного Суду України про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним поданням 64 народних депутатів України про офіційне тлумачення положень частин другої, третьої статті 78, частини четвертої статті 81 Конституції України, пунктів 2, 4 частини першої статті 3, частини четвертої статті 20 Закону України „Про статус народного депутата України“ від 02 листопада 2004 року від № 68-у/2004

Подання Одеської міської ради підписане секретарем ради Прокопенком О.А., хоча функцію представництва територіальної громади, ради та її виконавчого комітету у відносинах з державними органами згідно з пунктом 14 частини третьої статті 42 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні“ має право виконувати міський голова.
      Що ж до секретаря міської ради, то він має право виконувати обовʼязки міського голови лише у випадках дострокового припинення повноважень чи неможливості виконання головою ради своїх повноважень (частина перша статті 42 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні“).

(абзаци другий, третій пункту 4 мотивувальної частини)
      Ухвала Конституційного Суду України про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним поданням Одеської міської ради четвертого скликання про офіційне тлумачення положень Закону України „Про тимчасову заборону приватизації памʼяток культурної спадщини“ від 15 листопада 2006 № 11-у/2006

Звернення Голови Верховної Ради України до Конституційного Суду України з питання надання останнім висновку щодо відповідності законопроекту про внесення змін до Конституції України вимогам її статей 157 і 158 Основний Закон України не передбачає.
      Таким чином, субʼєктом звернення до Конституційного Суду України з клопотанням про надання висновку щодо відповідності законопроекту про внесення змін до Конституції України статтям 157 і 158 Конституції України є тільки Верховна Рада України як колегіальний орган.

(речення друге абзацу п’ятого, абзац шостий пункту 3 мотивувальної частини)
      Ухвала Конституційного Суду України про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за зверненням Голови Верховної Ради України про надання висновку щодо відповідності проекту Закону України про внесення змін до Конституції України вимогам статей 157 і 158 Конституції України від 14 березня 2007 року № 18-у/2007

2 червня 2007 року міжпартійний зʼїзд виборчого блоку політичних партій „Блок Юлії Тимошенко“ на підставі пункту 6 частини другої, частини шостої статті 81 Конституції України достроково припинив повноваження народних депутатів України, які вийшли зі складу депутатської фракції виборчого блоку політичних партій „Блок Юлії Тимошенко“, в тому числі тринадцяти народних депутатів України: Чичкова В.М., Олійника В.М., Антіпова О.М., Данілова О.М., Луцького М.Г., Єдіна О.Й., Лебедєва П.В., Борзих О.І., Надоші О.В., Сінченка С.Г., Ковтуненка О.В., Поліщука С.В., Замковенка М.І., які пізніше підписали конституційне подання про визнання таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), Указу.
      Таким чином, група народних депутатів України, яка звернулася до Конституційного Суду України із зазначеним клопотанням, складається з менш як сорока пʼяти народних депутатів України, тому відповідно до статті 150 Конституції України не є субʼєктом права на конституційне подання.

(абзаци третій, четвертий пункту 3 мотивувальної частини)
      Ухвала Конституційного Суду України про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Указу Президента України „Про призначення позачергових виборів до Верховної Ради України“ від 5 червня 2007 року № 497 від 28 листопада 2007 року № 67-у/2007

Формальне наведення народними депутатами України змісту положень статей 5, 6, 8, 19 Конституції України без зазначення конкретних положень Указу та обставин, в чому саме полягає вихід Президента України за межі своїх повноважень, не може розглядатися як правове обґрунтування тверджень щодо неконституційності Указу.

(абзац перший підпункту 4.5 пункту 4 мотивувальної частини)
      Ухвала Конституційного Суду України про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним поданням 52 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Указу Президента України „Про деякі заходи щодо забезпечення сталого функціонування і розвитку ринку природного газу“ від 19 червня 2008 року № 19-у/2008

Отже, право на звернення з конституційним поданням до Конституційного Суду України належить правлінню Пенсійного фонду України, а не його Голові. У конституційному поданні Голови правління Пенсійного фонду України до Конституційного Суду України і доданих до нього матеріалах відсутні відомості про розгляд на засіданні правління Фонду питання щодо звернення до Конституційного Суду України.

(абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини)
      Ухвала Конституційного Суду України про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним поданням Пенсійного фонду України щодо офіційного тлумачення терміна (словосполучення) „мінімальна пенсія за віком“, що міститься у статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни“, тлумачення терміна (словосполучення) „мінімальний розмір пенсії за віком“, використаного в частині першій статті 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування“, статті 19 Закону України „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії“ від 19 травня 2009 року № 27-у/2009

У статті 42 Закону встановлено вимоги до форми і змісту конституційного звернення, в якому зазначаються прізвище, ім’я та по батькові особи, яка звертається до Конституційного Суду України (пункт 1 частини другої), і ця особа має зазначити відомості про уповноваженого за дорученням (пункт 2 частини другої), тобто про ту особу, яка представлятиме її позицію в судовому провадженні. Згадані обов’язки покладено на правомочного суб’єкта права на конституційне звернення. Винятком можуть бути обставини, коли суб’єкт права на конституційне звернення за наявністю документального підтвердження його фізичної неспроможності (інвалідність, каліцтво тощо) не в змозі особисто підготувати і внести до Конституційного Суду України відповідне клопотання. Конституційний Суд України вважає, що можливість представляти позицію суб’єкта права на конституційне звернення або надавати йому правову допомогу не є тотожною з правом вносити до Конституційного Суду України конституційне звернення на підставі статті 43 Закону та відкликати його в порядку частини першої статті 44 Закону.
      Отже, системний аналіз зазначених положень Закону дає підстави для висновку, що конституційне звернення має бути внесено особою, яка є суб’єктом відповідних конституційних прав і свобод та має підстави стверджувати про їх порушення або можливість порушення внаслідок неоднозначного застосування норм Конституції або законів України судами України, іншими органами державної влади, а тому прагне отримати офіційну інтерпретацію норм, які були застосовані при розв’язанні спірних правовідносин з метою забезпечення реалізації чи захисту своїх прав та свобод. Таким чином, законодавець визначив коло суб’єктів права на конституційне звернення і не передбачив передачі права на його внесення іншим особам. Аналогічну правову позицію Конституційний Суд України висловлював у мотивувальних частинах ухвал від 13 лютого 2003 року № 11-у/2003 (абзац п’ятий пункту 6), від 12 травня 2004 року № 46-у/2004 (абзаци другий, четвертий пункту ІІІ).

(абзаци сьомий, восьмий пункту 2 мотивувальної частини)
      Ухвала Конституційного Суду України про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним зверненням громадянина Пономарьова Сергія Сергійовича щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 148 Кодексу законів про працю України від 31 травня 2011 року № 15-у/2011

Суб’єкт права на конституційне звернення згідно з пунктом 2 частини другої статті 42 Закону України „Про Конституційний Суд України“ саме у конституційному зверненні визначає свого представника, який буде представляти його інтереси в конституційному провадженні (абзаци третій, четвертий пункту 6 мотивувальної частини Ухвали Конституційного Суду України від 13 лютого 2003 року № 11-у/2003).
      Таким чином, законодавець визначив коло суб’єктів права на конституційне звернення і не передбачив передачі права на його внесення іншим особам (абзац восьмий пункту 2 мотивувальної частини Ухвали Конституційного Суду України від 31 травня 2011 року № 15-у/2011).

(абзаци шостий, сьомий пункту 3 мотивувальної частини)
      Ухвала Конституційного Суду України про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним зверненням уповноважених за дорученням товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія з управління активами „Профіт“ громадян Бєлкіна М.Л., Бєлкіна Л.М., Любовича Є.Л. щодо офіційного тлумачення положення частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України від 30 червня 2011 року № 22-у/2011

Відповідно до правових позицій Конституційного Суду України, викладених в ухвалах від 31 травня 2011 року № 15-у/2011, від 5 липня 2011 року № 23-у/2011 та № 24-уп/2011, конституційне звернення повинно бути внесено особою, яка є суб’єктом відповідних конституційних прав і свобод та має підстави стверджувати про їх порушення або можливість порушення внаслідок неоднозначного застосування норм Конституції або законів України судами України, іншими органами державної влади, а тому прагне отримати офіційну інтерпретацію норм, застосованих у процесі розв’язання спірних правовідносин з метою забезпечення реалізації чи захисту своїх конституційних прав та свобод.

(абзац третій пункту 2 мотивувальної частини)
      Ухвала Конституційного Суду України про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним зверненням громадянина Сироткіна Олексія Андрійовича щодо офіційного тлумачення положень частини другої, абзацу першого частини четвертої статті 18 Закону України „Про захист прав споживачів“ від 13 липня 2011 року № 27-у/2011

По суті, автор клопотання порушує питання про застосування у конкретній справі зазначених у конституційному зверненні положень Конституції України та Кодексу, прагне отримати юридичну консультацію з питань правозастосування, що не належить до повноважень Конституційного Суду України.

(абзац п’ятий пункту 2 мотивувальної частини)
      Ухвала Конституційного Суду України про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним зверненням фермерського господарства „Бурка В.В.“ щодо офіційного тлумачення положень статей 19, 60, частини п’ятої статті 124 Конституції України, частини другої статті 30, частини першої статті 107, частини першої статті 108 Цивільного процесуального кодексу України від 01 вересня 2011 року № 37-у/2011

Проте згідно зі статтею 150 Конституції України та статтею 40 Закону України „Про Конституційний Суд України“ вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність) законів України розглядається за поданням Президента України, не менш як сорока п’яти народних депутатів України, Верховного Суду України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Верховної Ради Автономної Республіки Крим. Цей перелік є вичерпним. Отже, Волинська обласна рада не є суб’єктом права на таке подання.

(речення друге абзац третього пункту 2 мотивувальної частини)
      Ухвала Конституційного Суду України про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним поданням Волинської обласної ради про офіційне тлумачення положень абзаців другого, шостого, сьомого частини першої статті 1, частин другої, шостої, сьомої статті 7, частини другої статті 10, частини першої статті 11, пункту 1 розділу Х „Прикінцеві положення“, підпункту 15 пункту 1 розділу ХІ „Перехідні положення“ Закону України „Про засади державної мовної політики“ у взаємозв’язку з положеннями статей 1, 2, 5, 7, 8, 9, 10, 11, 19, 24, 133, 140 Конституції України від 09 липня 2013 року № 31-у/2013