131-2

<…> Основним Законом України внормовано не лише основні засади судочинства, а й види судових спорів, до яких віднесено й малозначні спори.

(Абзац третій пункту 4 мотивувальної частини).

4.2. Конституційний Суд України констатує, що приписом частини п’ятої статті 131-2 Основного Закону України уконституйовано поняття „малозначні спори“.

Конституційний Суд України зважає на те, що в пунктах 1, 5 частини шостої статті 19 Кодексу та інших статтях Кодексу застосовано термін „малозначні справи“, а в частині п’ятій статті 131-2 Конституції України – термін „малозначні спори“.

З аналізу приписів Кодексу випливає, що ці приписи розвивають, конкретизують та деталізують припис частини п’ятої статті 131-2 Конституції України щодо судового розгляду малозначних спорів.

(Підпункт 4.2 пункту 4 мотивувальної частини).

Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(ІI)/2023 у справі за конституційними скаргами Дорошко Ольги Євгенівни, Євстіфеєва Микити Ігоровича, Кушаби Івана Петровича, Якіменка Володимира Петровича щодо відповідності Конституції України (конституційності) пунктів 1, 5 частини шостої статті 19, пункту 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (щодо гарантування права на судовий захист у малозначних спорах).

 

 

Місія, роль та завдання адвокатури обумовлені її участю в реалізації правосуддя як однієї з функцій держави.
     Законодавче внормування діяльності адвокатури з урахуванням мети її заснування та з додержанням конституційних приписів є однією з передумов ефективності системи правосуддя зокрема та дієвості механізму захисту людських прав у цілому.

(абзаци третій, четвертий підпункту 4.3 пункту 4 мотивувальної частини)
     Рішення Конституційного Суду України від 10 вересня 2025 року № 4-р(ІI)/2025 у справі за конституційною скаргою Плескача В’ячеслава Юрійовича щодо відповідності Конституції України (конституційності) частини третьої статті 57 Закону України „Про адвокатуру та адвокатську діяльність“ (щодо оприлюднення актів органів адвокатського самоврядування)

 

<…> надання приписами Закону [Закон України „Про адвокатуру та адвокатську діяльність“ від 5 липня 2012 року № 5076–VI] органам адвокатського самоврядування, зокрема Раді адвокатів України, повноваження ухвалювати рішення, що є обов’язковим до виконання всіма адвокатами України, не суперечить Конституції України.
     (абзац третій підпункту 4.5 пункту 4 мотивувальної частини)

<…> органи адвокатського самоврядування, зокрема Рада адвокатів України, можуть ухвалювати не лише індивідуальні, а й нормативні акти.
     (абзац другий підпункту 4.6 пункту 4 мотивувальної частини)

Ураховуючи те, що адвокатура України є недержавним самоврядним інститутом, який об’єднує всіх адвокатів України, рішення, що ухвалюють Рада адвокатів України або інші органи адвокатського самоврядування, є обов’язковими лише для адвокатів.
     Закон не має містити приписів, якими Рада адвокатів України або інші органи адвокатського самоврядування були б наділені повноваженнями ухвалювати рішення, що визначають права і обов’язки осіб, які не є адвокатами.
     (підпункт 4.7 пункту 4 мотивувальної частини)

Рішення та інші акти органів адвокатського самоврядування внормовують професійну діяльність адвокатів та не визначають їхніх прав і обов’язків у розумінні частин другої та третьої статті 57 Конституції України та інших її приписів.
     (друге речення абзацу третього підпункту 4.8 пункту 4 мотивувальної частини)

Відносини між адвокатами та органами адвокатського самоврядування мають виникати і розвиватися не лише в межах вимог, визначених Конституцією України й законами України, а також із дотриманням духу корпоративної єдності та взаємоповаги. Тому органи адвокатського самоврядування мають забезпечити гласність своєї діяльності, зокрема відкритість та приступність ухвалених ними рішень, що є обов’язковими до виконання всіма адвокатами. Водночас адвокати мають бути професійними, чесними і сумлінними під час ознайомлення та виконання цих рішень.
     (абзац третій підпункту 5.6 пункту 5 мотивувальної частини)

<…> надання Законом [Закон України „Про адвокатуру та адвокатську діяльність“ від 5 липня 2012 року № 5076–VI] органам адвокатського самоврядування повноваження ухвалювати рішення, що є нормативними актами та обов’язковими для адвокатів, не суперечить Основному Закону України.
     (абзац перший підпункту 5.7 пункту 5 мотивувальної частини)

Закон [Закон України „Про адвокатуру та адвокатську діяльність“ від 5 липня 2012 року № 5076–VI] не містить детальних вимог щодо порядку доведення до відома адвокатів рішень органів адвокатського самоврядування. Водночас, з огляду на незалежність та самоврядність адвокатури України, визначення органом адвокатського самоврядування порядку доведення до відома адвокатів рішень, ухвалених цим органом, також не є таким, що суперечить Конституції України.
     Реалізуючи ці повноваження, органи адвокатського самоврядування повинні діяти у спосіб, що відповідає конституційним вимогам, зокрема частин другої та третьої статті 57 Основного Закону України. Тому дата набрання чинності рішеннями органів адвокатського самоврядування, що є нормативними актами, не може передувати дню їх ухвалення та оприлюднення. Орган адвокатського самоврядування, який ухвалив рішення, за потреби може встановити пізніший строк набрання ним чинності, як це визначено частиною третьою статті 57 Закону, тобто запровадити перехідний період (vacation legis), що дасть змогу адвокатам пристосувати свою діяльність до нового нормативного регулювання.
     (підпункт 5.9 пункту 5 мотивувальної частини)

Рішення Конституційного Суду України від 10 вересня 2025 року № 4-р(ІI)/2025 у справі за конституційною скаргою Плескача В’ячеслава Юрійовича щодо відповідності Конституції України (конституційності) частини третьої статті 57 Закону України „Про адвокатуру та адвокатську діяльність“ (щодо оприлюднення актів органів адвокатського самоврядування)

 

˂…˃ з набуттям статусу адвоката особа безсумнівно не обмежена та не позбавлена прав і свобод, гарантованих Конституцією України, оскільки обмеження або позбавлення адвокатів конституційних прав та свобод було б дискримінаційним.

(абзац перший підпункту 4.8 пункту 4 мотивувальної частини)
     Рішення Конституційного Суду України від 10 вересня 2025 року № 4-р(ІI)/2025 у справі за конституційною скаргою Плескача В’ячеслава Юрійовича щодо відповідності Конституції України (конституційності) частини третьої статті 57 Закону України „Про адвокатуру та адвокатську діяльність“ (щодо оприлюднення актів органів адвокатського самоврядування)