3 вересня 2025 року
Другий сенат Суду 3 вересня 2025 року на відкритій частині пленарного засідання у формі письмового провадження розглядав справу за конституційною скаргою Денисової Світлани Федорівни.
Під час пленарного засідання суддя-доповідач у справі Галина Юровська виклала зміст конституційної скарги та обґрунтування заявниці.
Як зазначила суддя-доповідач, заявниця звернулася до Конституційного Суду України із клопотанням перевірити на відповідність частині третій статті 22, частинам першій, другій статті 24, частині першій статті 46, частині першій статті 55, частині першій статті 58 Конституції України (конституційність) статтю 45 Закону України „Про Державний бюджет України на 2025 рік“ від 19 листопада 2024 року № 4059–ІХ (далі – Закон).
Статтею 45 Закону визначено: „Установити, що у 2025 році на період дії воєнного стану в Україні доплата непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають у зоні безумовного (обов’язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення, встановлюється за умови, що такі особи проживали або працювали у зоні безумовного (обов’язкового) відселення або в зоні гарантованого добровільного відселення, станом на 26 квітня 1986 року чи у період з 26 квітня 1986 року до 1 січня 1993 року, у зв’язку з чим особі надано статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Доплата за проживання на зазначених територіях встановлюється у розмірі 2361 гривня. Особам, які після аварії на Чорнобильській АЕС (26 квітня 1986 року) самостійно або у встановленому законодавством порядку за направленнями обласних державних адміністрацій змінили місце проживання за межі зон безумовного (обов’язкового) відселення або гарантованого добровільного відселення та в подальшому повернулися на постійне місце проживання до цих зон, а також особам, які зареєстрували своє місце проживання чи переїхали на постійне місце проживання до зазначених зон після аварії на Чорнобильській АЕС, доплата за проживання в таких зонах не встановлюється.
Виплата доплати за проживання у зоні безумовного (обов’язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення непрацюючим пенсіонерам припиняється після залишення особою свого місця постійного проживання на зазначених територіях та декларування/реєстрації місця проживання за межами зон безумовного (обов’язкового) відселення та зон гарантованого добровільного відселення, що підтверджується відомостями Єдиного державного демографічного реєстру та інших державних реєстрів“. Пенсійний фонд має здійснювати перевірку та звірення даних із державними реєстрами для встановлення, продовження або припинення виплат.
На думку Денисової С.Ф., Конституція України не надає законам про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів; не можна вносити зміни до спеціальних законів законами про Державний бюджет України, оскільки це суперечить законодавству. Окрім цього, на її переконання, встановлення Законом фіксованого розміру доплати за проживання у зоні безумовного (обов’язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення порушує її права на отримання належних виплат від держави.
Суддя-доповідач також поінформувала, що з метою забезпечення повного й об’єктивного розгляду справи та ухвалення Судом обґрунтованого рішення вона направила запити до Правового департаменту Секретаріату Суду, органів державної влади та закладів вищої освіти із проханням висловити позиції з питань, порушених у конституційній скарзі.
Дослідивши матеріали справи на відкритій частині пленарного засідання, Суд перейшов до закритої частини для ухвалення рішення.
Відеозапис засідання доступний на офіційному вебсайті Суду в розділі «Архів відеотрансляцій засідань».
Інформує відділ комунікацій КСУ та правового моніторингу
