Конституційний Суд України визнав абзац другий статті 485 Митного кодексу України неконституційним

Версія для друку

 

16.06.2022

 

Другий сенат Конституційного Суду України 15 червня ухвалив Рішення у справі за конституційною скаргою Барсегяна Геворка Сенекеримовича та конституційною скаргою Ліненко Наталії Миколаївни щодо відповідності Конституції України статті 485 Митного кодексу України (далі – Кодекс) (щодо індивідуалізації юридичної відповідальності).

Розглянувши справу, Суд визнав абзац другий статті 485 Митного кодексу України таким, що не відповідає Конституції України.

Автори конституційних скарг просили визнати статтю 485 Митного кодексу України, за санкцією якої штраф обчислюється у фіксованому розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів такою, що не відповідає положенням частини першої статті 41, статті 48, частини другої статті 61 Конституції України. На їх думку, відсутність визначення найнижчої та максимальної межі розміру штрафу, неможливість її зменшення і відсутність альтернативних видів санкцій за вчинення відповідного правопорушення не дають змоги застосовувати цю норму з урахуванням принципу індивідуалізації юридичної відповідальності правопорушника, що суперечить частині другій статті 61 Конституції України. Також вони вказують на те, що невідповідність санкції статті 485 Кодексу конституційним засадам індивідуалізації юридичної відповідальності порушує встановлені Конституцією України право особи володіти, користуватися і розпоряджатися власністю (стаття 41), право особи на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім’ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло (стаття 48). 

Дослідивши зміст конституційних скарг, Суд встановив, що в них містяться доводи щодо невідповідності Конституції України лише абзацу другого вказаної статті Кодексу, який визначає санкцію за дії, спрямовані на неправомірне звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру, а також інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів.

Статтею 485 Кодексу визначено адміністративну відповідальність за дії та (або) бездіяльність, спрямовані на неправомірне звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру, а також інші протиправні діяння, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів. В абзаці першому зазначеної статті Кодексу встановлено, які дії та (або) бездіяльність можуть мати наслідком притягнення особи до відповідальності. В абзаці другому цієї ж статті Кодексу, визначено санкцію – штраф у розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.

Оцінюючи оспорюваний припис статті 485 Кодексу на предмет дотримання принципу індивідуалізації юридичної відповідальності, Суд бере до уваги, що цей припис установлює відповідальність за низку різних протиправних діянь, визначених в абзаці першому цієї ж статті Кодексу, які можуть різнитися за ступенем суспільної шкідливості, змістом, тощо. Водночас санкція статті є безальтернативною та фактично встановлює лише один вид стягнення  – штраф, який до того ж визначається у сталому розмірі відсотків.

Суд наголосив, що відсутність в оспорюваному приписі інших видів стягнень та неможливість зміни розміру відсотків, за якими визначається штраф, унеможливлює реалізацію принципу індивідуалізації юридичної відповідальності порушника митних правил з урахуванням характеру вчиненого протиправного діяння, форми вини, характеристики особи, винної у вчиненні правопорушення, можливості відшкодування заподіяної шкоди, наявності обставин, що пом’якшують або обтяжують відповідальність.

Суд зазначив, що потреба в індивідуалізації розміру штрафу є нагальною у випадках, коли цей розмір є істотним, унаслідок чого його застосування може бути надмірним втручанням у низку конституційних прав винної особи.

Таким чином, Суд дійшов висновку, що припис абзацу другого статті 485 Кодексу суперечить частині другій статті 61 Конституції України.

Розглядаючи питання допустимих меж обмеження гарантованого Конституцією України права власності, Суд врахував практику Європейського суду з прав людини та юридичні позиції власних рішень.

Суд вважає, що внаслідок застосування оспорюваного припису статті 485  Кодексу не забезпечується справедливого балансу між вимогами публічного інтересу та захистом права власності особи, а сам цей припис є нормативним підґрунтям для надмірного втручання у гарантоване Основним Законом України право власності.

Ураховуючи наведене, Суд дійшов висновку, що абзац другий статті 485 Кодексу суперечить частинам першій, четвертій статті 41 Конституції України.

Конституційний Суд України у Рішенні відтермінував втрату чинності абзацу другого статті 485 Митного кодексу України, що визнаний неконституційним на шість місяців з дня ухвалення Конституційним Судом України Рішення, а також установив Верховній Раді України привести нормативне регулювання, встановлене абзацом другим статті 485 Митного кодексу України, що визнаний неконституційним, у відповідність із Конституцією України та цим Рішенням.

 

Інформує відділ комунікацій КСУ та правового моніторингу

 

 

 

Сайт розроблено за сприяння Координатора проектів ОБСЄ в Україні
© 2022 Конституційний Суд України