28 листопада 2024 рік
Велика палата Суду 28 листопада 2024 року на відкритій частині пленарного засідання у формі письмового провадження розглядала справу за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України частини другої статті 8 Закону України „Про Державний бюджет України на 2024 рік“ від 09 листопада 2023 року № 3460-ІХ (далі – Закон).
Під час пленарного засідання Суд заслухав інформацію судді-доповідача у справі Віктора Кривенка щодо змісту конституційного подання та підстав для відкриття конституційного провадження у справі.
Як повідомив суддя-доповідач, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням визнати такою, що не відповідає частині першій статті 8, статті 16, частині третій статті 22, частині четвертій статті 41, частині першій статті 50, статті 56, частині четвертій статті 62 та частині другій статті 95 Конституції України, частину другу статті 8 Закону України „Про Державний бюджет України на 2024 рік“ від 9 листопада 2023 року № 3460–ІХ (далі – Закон).
Частиною другою статті 8 Закону визначено „розмір мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду, на рівні 1600 гривень“.
Уповноважений Верховної Ради України з прав людини зазначає, що положення частини другої статті 8 Закону суперечить частині другій 95 Конституції України, відповідно до якої виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. На підтвердження цього твердження автор клопотання наводить юридичні позиції Конституційного Суду України.
На думку суб’єкта права на конституційне подання, відповідно до пункту 8 частини першої статті 40 Бюджетного кодексу України, законом про Державний бюджет України визначається, виключно „розмір мінімальної заробітної плати на відповідний бюджетний період“, однак не її види, що випливає з того, що предмет закону про Державний бюджет України на відповідний рік є вузьким і окреслений передусім статтею 40 Бюджетного кодексу України, також іншими його положеннями.
Автор клопотання також зазначає, що правова категорія „мінімальна заробітна плата“ та пов’язані з нею правовідносини є предметом регулювання Закону України „Про оплату праці“ від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР (далі – Закон № 108/95). Згідно з частиною першою статті 3 цього Закону „Мінімальна заробітна плата – це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці“.
Крім цього, він вказує, що у частині другій статті 9 Закону № 108/95 закріплено, що „мінімальна заробітна плата встановлюється у розмірі не нижчому від розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб“.
Зазначені положення Закону №108/95, щодо визначення мінімальної заробітної плати та її розміру, відповідають положенням Конвенції Міжнародної організації праці № 131 про встановлення мінімальної заробітної плати з особливим урахуванням країн, що розвиваються.
Автор клопотання вказує, що при підготовці Урядом проєкту Закону про Державний бюджет України на відповідний рік та його затвердженні Верховною Радою України при визначенні розміру мінімальної заробітної плати має бути дотримано положення спеціального законодавства, а саме Закону №108/95. Окрім цього, він вказує, що національним законодавством не передбачено такий вид розрахункової величини як мінімальна заробітна плата для обчислення виплат за рішенням суду, не визначено механізм обчислення розміру цієї величини, відсутня вказівка на її зв’язок із такими міжнародними стандартами як мінімальна заробітна плата і прожитковий мінімум для працездатних осіб.
У конституційному поданні також зазначається, що у супровідних документах Кабінету Міністрів України до проєкту Закону України „Про Державний бюджет на 2024 рік“ відсутнє належне обrрунтування визначення цієї величини у розмірі 1600 гривень, а запровадження двох видів мінімальної заробітної плати не узгоджується із чинним законодавством та є необrрунтованим.
Окрім цього, під час пленарного засідання суддя-доповідач повідомив, що у провадженні Суду перебуває низка справ із подібних питань.
Суд дослідив матеріали справи на відкритій частині та перейшов до закритої частини пленарного засідання для ухвалення рішення.
На пленарному засіданні Великої палати були присутні представник Уповноваженого в системі судоустрою з права на справедливе правосуддя та представництва в Конституційному Суді України Андрій Овсієнко, постійний Представник Верховної Ради України у Конституційному Суді Максим Дирдін, Представник Президента України у Конституційному Суді Сергій Дембовський.
Відеозапис відкритої частини пленарного засідання можна переглянути за посиланням: „Архів відеотрансляцій засідань“.
Інформує відділ комунікацій КСУ та правового моніторингу
