26 вересня 2024 року
Другий сенат 25 вересня 2024 року на відкритій частині пленарного засідання у формі письмового провадження розпочав розгляд справи за конституційною скаргою Стариченка Миколи Петровича щодо конституційності окремого припису пункту 1 частини п’ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України.
Під час пленарного засідання суддя-доповідач у справі Віктор Городовенко виклав зміст конституційної скарги та обґрунтування заявника.
Він зазначив, що Микола Стариченко звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням перевірити на відповідність частині першій статті 8, частинам першій, другій статті 24, частинам першій, третій статті 55, пункту 1 частини другої статті 129, статтям 1511, 1512 Конституції України окремий припис пункту 1 частини п’ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – Кодекс).
Відповідно до пункту 1 частини п’ятої статті 361 Кодексу підставою для перегляду судових рішень у зв’язку з виключними обставинами є „встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане“.
Автор клопотання фактично просить перевірити на відповідність Конституції України пункт 1 частини п’ятої статті 361 Кодексу «в частині формулювання „якщо рішення суду ще не виконане“».
Зі змісту конституційної скарги та долучених до неї матеріалів убачається таке.
Микола Стариченко звернувся до суду першої інстанції з позовною заявою про визнання протиправною бездіяльності обласної прокуратури, яка полягала у ненарахуванні та невиплаті йому заробітної плати в порядку та розмірах, визначених частиною третьою статті 81 Закону України „Про прокуратуру“ від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, а також зобов’язання відповідача вчинити певні дії, оскільки він не погоджувався з виплатою йому заробітної плати відповідно до Постанови КМУ.
Рішенням суд відмовив у задоволенні вказаної позовної заяви, яке залишено без змін судами апеляційної та касаційної інстанції.
Після цього заявник звернувся до суду першої інстанції із заявою про перегляд рішення суду за виключними обставинами відповідно до пункту 1 частини п’ятої статті 361 Кодексу, обґрунтувавши це тим, що Конституційний Суд України у справі (зокрема, за його конституційною скаргою) ухвалив Рішення від 13 вересня 2023 року № 8-p(ІІ)/2023 (далі – Рішення), яким визнав неконституційним друге речення абзацу третього пункту 3 розділу II „Прикінцеві і перехідні положення“ Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури“ від 19 вересня 2019 року № 113-IX (далі – Закон № 113), в частині оплати праці працівників органів прокуратури відповідно до Постанови КМУ.
Суди першої та апеляційної інстанцій відмовили у задоволенні вказаної заяви Миколи Стариченка. Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду залишила наведені судові рішення без змін, зазначивши, що „рішення Запорізького окружного адміністративного суду щодо перегляду якого за виключними обставинами звернувся Стариченко М.П., є судовим рішенням, яким відмовлено у задоволенні позову, відповідно це судове рішення не підлягає примусову виконанню, тому, у значенні пункту 1 частини п’ятої статті 361 Кодексу, не може переглядатися за виключними обставинами“.
До того ж у цій постанові суд касаційної інстанції наголосив, що визнане неконституційним друге речення абзацу третього пункту 3 розділу II „Прикінцеві і перехідні положення“ Закону № 113 утрачає чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, а отже, „має значення для вирішення наступних справ та не може бути підставою для перегляду (зміни) правової позиції суду у спорі, щодо якого постановлене остаточне судове рішення“.
Автор клопотання вважає, що окремий припис пункту 1 частини п’ятої статті 361 Кодексу „є дискримінаційним та таким, що порушує права осіб на перегляд судового рішення за виключними обставинами, створює перешкоди для втілення в реальність правових висновків Конституційного Суду України“; а також наголошує, що „дискримінація полягає в ущемленні права на подачу заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами тих осіб, рішення суду стосовно яких вже було виконане“.
Микола Стариченко твердить, що в статті 361 Кодексу «не встановлено критеріїв, за якими можна визначити виконане рішення, чи ні, а також не розкрито змісту сполучення слів „якщо рішення суду ще не виконане“, що уможливлює неоднозначне розуміння і як наслідок – обмеження в правах учасників судового процесу з однаковим юридичним статусом та блокує виконання рішень Конституційного Суду України, нівелюючи принцип обов’язковості судових рішень, що суперечить статті 147 Конституції України», а також зауважує, що оспорюваний припис Кодексу «„якщо рішення суду ще не виконане“ допускає можливість двозначного тлумачення вказаної норми».
Суб’єкт права на конституційну скаргу зазначає, що „неможливість перегляду судових рішень за виключними обставинами навіть для особи, за чиєю конституційною скаргою закон визнано неконституційним, є одною з найбільш важливих проблем конституційного судочинства, що впливає на забезпечення належної ефективності рішень Конституційного Суду України, ухвалених за наслідками розгляду конституційних скарг“.
Після дослідження матеріалів справи на відкритій частині пленарного засідання Другий сенат перейшов до закритої частини пленарного засідання.
Переглянути пленарне засідання можна на офіційному вебсайті Суду в рубриці „Архів відеотрансляцій засідань“.
Інформує відділ комунікацій КСУ та правового моніторингу
