3 квітня, 2024
Перший сенат 3 квітня ц.р. на відкритій частині пленарного засідання у формі письмового провадження розпочав розгляд справи за конституційною скаргою Олександра Петричука.
Під час пленарного засідання суддя-доповідач у справі Віктор Кичун повідомив, що заявник звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням перевірити на відповідність Конституції України припис пункту 1 частини п’ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – Кодекс).
Цим приписом визначено, що підставою для перегляду судових рішень у зв’язку з виключними обставинами є „встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане“.
Як убачається зі змісту конституційної скарги та доданих до неї матеріалів, заявник у лютому 2021 року звернувся до суду з позовом до Чернівецької обласної прокуратури, в якому просив визнати протиправною бездіяльність цього органу, що полягала у не нарахуванні та невиплаті йому заробітної плати з липня 2015 року в порядку і в розмірах визначених статтею 81 Закону України „Про прокуратуру“ та зобов’язати відповідача нарахувати й виплатити йому заробітну плату у відповідності до цієї ж статті закону.
За результатами розгляду судами системи судоустрою України зазначеного спору, Верховний Суд постановою від 1 грудня 2022 року скасував рішення судів першої та апеляційної інстанції та ухвалив нове рішення, яким відмовив у задоволенні позовних вимог заявникові в повному обсязі.
У жовтні 2023 року Олександр Петричук звернувся до Верховного Суду із заявою про перегляд за виключними обставинами зазначеної постанови Верховного Суду з підстави визначеної пунктом 1 частини п’ятої статті 361 Кодексу. Обґрунтовуючи свою заяву, він послався на Рішення Конституційного Суду України № 8-р(ІІ)/2023, ухвалене 13 вересня 2023 року у справі за його конституційною скаргою і скаргами інших осіб, яким Суд визнав неконституційним друге речення абзацу третього пункту 3 розділу ІІ „Прикінцеві і перехідні положення“ Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури“ від 19 вересня 2019 року № 113–ІХ (далі – Закон № 113) та таким, що втрачає чинність із дня ухвалення цього рішення.
Верховний Суд, відмовляючи у задоволенні заяви Олександра Петричука про перегляд постанови від 01.12.2022 р. за виключними обставинами, зокрема зазначив, що ця постанова є „судовим рішенням, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог, відповідно це судове рішення не підлягає примусовому виконанню, а тому <…> не може переглядатися за виключними обставинами“. Крім того, Верховний Суд вказав, що визнані неконституційними приписи Закону №113 утрачаються чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення і мають значення для вирішення наступних (майбутніх) справ та не можуть бути підставою для перегляду (зміни) правової позиції суду у спорі, щодо якого постановлено остаточне судове рішення.
Отже, на думку автора клопотання, пункт 1 частини п’ятої статті 361 Кодексу в частині формулювання ,,якщо рішення суду ще не виконане“ позбавляє осіб, ,,до яких були застосовані неконституційні приписи закону, права на перегляд рішення суду за виключними обставинами, у разі якщо таке рішення суду вже виконане або не встановлює примусове виконання, чи коли особі було відмовлено у задоволенні позовних вимог“.
Суддя-доповідач також поінформував, що він направив запити до органів державної влади та низки наукових установ із проханням висловити позиції щодо порушених у конституційній скарзі питань.
Дослідивши матеріали справи на відкритій частині пленарного засідання, Суд перейшов до закритої частини для ухвалення рішення.
Відеозапис пленарного засідання можна переглянути на офіційному вебсайті Конституційного Суду України в рубриці Архів відеотрансляцій засідань.
Інформує відділ комунікацій КСУ та правового моніторингу
