|
|
колишній суддя Конституційного Суду України (2014–2019) |
|
|
Народився 11 червня 1969 року у м. Харків. У 1987–1989 роках проходив строкову військову службу. У 1993 році закінчив Українську юридичну академію та аспірантуру цієї академії, де у 1996–1997 роках працював асистентом кафедри теорії держави та права. З 1997 року по 2000 рік – науковий консультант судді Конституційного Суду України. У 2000–2003 роках – директор Центру порівняльного права та його правонаступника – Центру європейського та порівняльного права при Міністерстві юстиції України. Протягом 2004–2009 років – професор кафедри публічного права Міжнародного Соломонового університету, з 2009 року – професор кафедри загальнотеоретичних та державно-правових наук Національного університету „Києво-Могилянська академія“. Має значний міжнародний досвід, зокрема як експерт з правових питань Місії ООН у Республіці Таджикистан, Світового Банку та Координатора проектів ОБСЄ в Україні. Проводив наукові дослідження та стажування в Університеті Дюка (США), Університеті Чикаго (США), Університеті Бірмінгему (Сполучене Королівство), Університеті Лювену (Бельгія) з питань порівняльного конституційного права, міжнародного та європейського права, прав людини та філософії права. Стажувався з питань європейської інтеграції та прав людини у департаменті Лорда-Канцлера та офісі представника Сполученого Королівства у Європейському суді з прав людини. Протягом 2009 року та з 2012 року – суддя Європейського суду з прав людини ad hoc від України. Засновник Асоціації правників України, член Української асоціації міжнародного права. У березні 2014 року Верховною Радою України призначений суддею Конституційного Суду України. Присягу склав 13 березня 2014 року. Входить до складу науково-консультативних рад при Верховному Суді України та Вищому адміністративному суді України, а також є членом Науково-методичної ради Національної школи суддів України. Доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент НАПрН України. Напрями наукових досліджень: теорія делегування державних повноважень, аналіз ролі суду в процесі формування права у світовій та українській практиці, нормативність актів судової влади, теорія судового прецеденту, проблеми конституційної юрисдикції, європейське право з прав людини, порівняльно-правові дослідження, розробка методології адаптації законодавства України до права ЄС. Автор понад 120 наукових публікацій з питань теорії держави і права, конституційного права, прав людини, серед яких 12 монографій (6 одноособові), зокрема: „Основи конституційної юриспруденції“ (2001 р.), „Порівняльне прецедентне право з прав людини“ (2002 р.), „Свобода вираження“ (2005 р.), „Свобода вираження поглядів: практика Європейського Суду з прав людини у порівняльній перспективі“ (2005 р.), „Судовий захист прав людини: практика Європейського Суду з прав людини у контексті західної правової традиції“ (2006 р.), „Судова правотворчість: світовий досвід та перспективи в Україні“ (2007 р.), „Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод у практиці судів України“ (2008 р.), Міжнародне судочинство“ (2009 р.), а також співавтор підручників „Історія вчень про державу і право“ (2008 р.), „Теорія держави і права“ (2014 р.). 21 лютого 2018 року на спеціальному пленарному засіданні Конституційного Суду України Головою Конституційного Суду України обрано Шевчука Станіслава Володимировича. Відповідно до Постанови Конституційного Суду України від 14 травня 2019 року № 1-пс/2019 звільнений з посади судді Конституційного Суду України на підставі пункту 3 частини другої статті 149-1 Конституції України. |
|
