Суддя Конституційного Суду України Ігор Сліденко: Суспільство має зрозуміти – небезпека від сфальшованої антикорупції не менша, ніж від корупції
Позачергове засідання РНБО, невідкладний законопроєкт про перезапуск Конституційного Суду, кількатисячний мітинг і заяви політиків про скасування безвізу – це не повний перелік реакції на рішення КС від 27 жовтня, яким судді відмінили кримінальну відповідальність за брехню у деклараціях й анулювали левову частину повноважень НАЗК.
По суті, агентство з річним фінансуванням у майже сімсот мільйонів гривень одним махом перетворилося на орган, який просто збирає і зберігає декларації держслужбовців.
Ситуацію ще більше підігріла заява судді-доповідача у цій справі Ігоря Сліденка. На пресконференції у п’ятницю він повідомив, що під час розгляду цього подання йому погрожували, через що він подав заяву про відставку. Укрінформ зустрівся з суддею, щоб розпитати про аргументи саме такого рішення.
НАЗК СТАВ ОРГАНОМ, ЯКИЙ ФАКТИЧНО КОНТРОЛЮЄ ВСІ БЕЗ ВИНЯТКУ ГІЛКИ ВЛАДИ
- Пане Ігорю, якими мотивами керувався суд, виносячи такий вердикт?
- Це рішення було породжене двома основними проблемами, які є в законі “Про запобігання корупції”. Перша полягає в тому, що законодавець у переліку осіб, які здійснюють публічну владу, змішав усіх без винятку, починаючи від президента і закінчуючи депутатами місцевих рад. Звичайно, в міру своїх можливостей законодавець намагався розділити їх на певні групи, однак у нього це погано вийшло. Якщо далі прослідкувати по закону, то виходить, що багато контрольних повноважень НАЗК однаковою мірою стосуються і президента України, і судді Конституційного Суду, й депутата місцевої ради. Погодьтеся, що статус цих публічних осіб принципово різний.
Друга помилка полягала в тому, що через часте внесення змін до закону “Про запобігання корупції” змінилася повністю природа цього органу. Особливо це стосується змін, внесених у 2019 році в жовтні місяці, рік тому. Вони змінили природу НАЗК. З органу, який здійснює моніторинг, а це його природна функція, НАЗК перетворився в орган, який контролює всіх публічних осіб.
Відповідно до принципів демократичного врядування і розподілу влади, кожна сфера діяльності – законодавча, виконавча і судова – обумовлює певні повноваження органу, його функції. І впливати одна гілка влади на іншу може тільки виключно з точки зору розподілу влад і виключно з точки зору тих повноважень, які закріплені в Конституції. Ця конструкція обумовлює форму державного правління. Законом змінювати форму державного правління, наділяючи додатковими контрольними повноваженнями виконавчу владу, не властиво для демократичного врядування. А саме це було зроблено внесенням змін до закону “Про запобігання корупції”. Тобто, оці помилки призвели врешті-решт до того, що НАЗК став органом, який фактично контролює через специфічні методи, специфічні процедури всі без винятку гілки влади, в тому числі й судову.
ДЕЯКІ ПРОЦЕДУРИ ПРИ ДЕКЛАРУВАННІ, ЯКІ ХАРАКТЕРНІ ДЛЯ ОДНИХ ПУБЛІЧНИХ ОСІБ, НЕ Є ХАРАКТЕРНИМИ ДЛЯ СУДДІВ
- А може у цьому є сенс, зважаючи на те, що судді навряд чи об’єктивно зможуть самі себе контролювати...
- І тим не менш, якщо суддя здійснює якийсь злочин, то його судять інші судді. Мається на увазі, що всі внутрішні процедури, які відбуваються у судовій владі, повинні вирішуватися за допомогою органів суддівського самоврядування. Виконавча влада не може контролювати судову, тому що це приводить до різного роду зловживань.
У поданні були норми, які стосуються в основному декларування, однак у декларуванні немає нічого неконституційного. Судді, як і будь-які інші публічні особи, повинні декларувати – всі, починаючи від районного судді й закінчуючи суддею Конституційного суду. Інша справа, що деякі процедури при декларуванні, які характерні для одних публічних осіб, не є характерними для суддів, тому що по відношенню до них діє принцип незалежності. Такого принципу немає, наприклад, у народних депутатів і міністрів.
- Що ви скажете з приводу того, що судді, ухвалюючи рішення, діяли в умовах конфлікту інтересів. Голова НАЗК Новіков повідомив, що відносно двох ваших колег – Сергія Головатого та Ірини Завгородньої порушені справи через недостовірне декларування. Це стаття 366-1 ККУ, яка наразі скасована судом. Стосовно інших суддів агентство склало адмінпротоколи, у тому числі відносно вас.
- Я думаю, що це була технологія, яку використало НАЗК, щоб унеможливити участь суддів Конституційного суду в розгляді справи, заявляючи їм відводи. Проводилися тотальні перевірки декларацій суддів, деякі декларації за деякі роки перевірялися двічі, як у мене. Тому я приходжу до висновку, що НАЗК не скільки перевіряв декларації для дотримання законодавства, стільки для пошуку компрометуючих матеріалів, з метою впливу на суддів Конституційного суду.
Формально, справді, могли бути якісь порушення, які мали дуже далеке відношення до корупції. Якщо суддя через об’єктивні причини вчасно не задекларував зарплату, яка йому приходить, а задекларував із запізненням на декілька годин, то це не означає, що суддя здійснив корупційне діяння. У даному випадку я говорю про себе.
- Які у вас були обставини не внести зміни до декларації?
- Так вийшло, що якраз рівно 10 днів з часу, коли нам прийшла зарплата і до того дня, коли закінчувався термін внесення змін до декларації, я був за кордоном. Я задекларував пізніше. У мене не було злого умислу сховати цю зарплату, однак формально, справді, до мене були претензії з боку НАЗК. У цивілізованій державі це закінчилося б на рівні мого пояснення, чому я запізнився. Формально НАЗК праве, а от по суті вони повністю змінили сутність того, що є корупцією у даному конкретному випадку, коли мова йде про декларування зарплат.
Я не виключаю, що в інших суддів є проблеми з декларуванням. Але доки суд не вказав, що правопорушення мало місце, ніхто і ні під яким соусом не може людину звинувачувати будь у чому.
Пан Новіков забув, що він теж є публічною особою і по відношенню до нього теж діють обмеження на оприлюднення інформації, добутої специфічним шляхом. А його підлеглі вдаються до дій, які мають ознаки злочину. Голова НАЗК прекрасно розумів, що в цьому законі є серйозні проблеми. Як колишній прокурор він знає, що виключається прямий і безпосередній контроль виконавчої влади над судовою.
- Голова НАЗК Новіков говорить, що справи відносно декларування суддів не можна вважати тиском, бо вони порушені раніше, ніж подання було направлене до Конституційного суду...
- Я не слідкував за хронологією подій, але у мене, наприклад, ці тотальні перевірки почалися в червні. З цього часу в мене перевіряють все, що тільки можна. І ні про яку відсутність впливу з боку НАЗК це не свідчить?
Конкретно в моїй ситуації, якби виконувалися не тільки буква, а й дух закону, то, оскільки я мав об’єктивні підстави не задекларувати вчасно заробітну плату, у мене б просто прийняли мої пояснення і на цьому все скінчилося.
- Але чому КС так швидко ухвалив рішення у цьому провадженні? Визнайте, деякі справи роками не знаходять свого вирішення в суді, а тут буквально на третьому засіданні маємо результат...
- З точки зору теорії права і практики тут настільки все зрозуміло, що за великим рахунком – не було що вирішувати. Тому мотивування рішення більше схоже, вибачте, на реферат із конституційного права. Виконавча влада не може контролювати судову. Це настільки аксіоматичне поняття, що ні у кого не викликає сумнівів у принципі. Я зараз не говорю про тих суддів, які голосували проти цього рішення. У них були свої підстави для цього. А ще саме подання було громіздке. Автори змішали святе і грішне. Суд розділив його на дві частини. Інші питання, які були в конституційному поданні, зараз вирішуються в окремому провадженні.
Що стосується контрольних повноважень НАЗК і статті 366-1 Карного кодексу, яку визнали неконституційною, то там проблема в порушенні принципу верховенства права.
- У рішенні йдеться, що передбачене статтею 366-1 ККУ покарання за недостовірне декларування – надмірне. Як взагалі можна визначити – надмірне покарання чи ні?
- Ця стаття є неконституційною не тому, що відповідальність надмірна, а через порушення принципу юридичної визначеності. Надмірність свого часу визначив колишній суддя Шевчук, підготувавши проєкт скасування цієї норми. А більшість з незрозумілих для мене причин пристала до цієї позиції. Конструкцію «подання завідомо недостовірних відомостей у декларацію особи» застосувати на практиці дуже важко. В принципі не можна довести, як недостовірні відомості можуть бути “завідомо недостовірними”. Це означає, що особа бреше? А якщо це помилка, описка? Але може бути ситуація, коли, наприклад, декларується майно родичів і особа точно не знає вартості. Сказав приблизно. Тут теж можна звести до “завідомо недостовірних відомостей”.
Тобто, якщо забрати з цієї конструкції слово «завідомо», а з іншої конструкції - «умисне неподання» на просто “неподання”, то все стає на свої місця. Як можна довести умисне неподання? Людина спеціально не хотіла подавати, щоб підпадати під кримінальну відповідальність чи що? Абсурд.
- У НАБУ повідомили, що закриють 110 кримінальних справ після скасування цієї статті...
- Це теж, до речі, цікавий момент. Значить, у 2019-му році було відкрито 410 справ за статтею 366-1 Карного кодексу, з яких 360 майже одразу закрили. Були різні підстави для закриття. Але закривають справи, як правило, тоді, коли норму застосувати адекватно неможливо, а це означає, що вона неякісна.
На мою думку, треба прибрати оцих два слова. А санкцію можна залишити ту саму, а можна й посилити. Склад злочину такий, що кримінальна відповідальність, я вважаю, у таких випадках повинна бути.
- А чому судді не відтермінували набуття чинності рішення, щоб законодавець мав час на виправлення помилок?
- Якби ми відтермінували на три місяці, не виключаю, нас би оголосили всіх злочинцями, і ми більше нічого не могли зробити. Це при тому, що суд іще ні на кого з суддів Конституційного суду не вказав, що він здійснив правопорушення або злочин.
- Ну, це ваші припущення. Могли оголосити, а могли й не оголосити...
- Мої припущення ґрунтуються на логіці дій НАЗК по відношенню до суддів КСУ, починаючи з тотальних, у тому числі подвійних перевірок.
- КС виокремив в окреме провадження частину подання стосовно конституційності оновленої статті 368-5 ККУ, яка передбачає відповідальність за незаконне збагачення. Виходить, суд може у будь-який момент скасувати й цю статтю?
- Я не можу коментувати, бо ця стаття знаходиться у провадженні.
- Але прецедент у вигляді скасування цієї статті у попередній редакції уже є...
- У мене є надія, що Конституційний Суд не буде ставати на одні й ті ж граблі двічі. Я не можу сказати більше.
- Чи не варто було зважити на суспільну значимість і все таки знайти інші варіанти вирішення проблеми?
- Електронне декларування в тому вигляді, в якому було тиждень тому, існує і по сьогодні. Ніхто його не скасовував. Єдине, чого не може робити НАЗК – виписувати приписи.
А західних партнерів я розумію. Тільки вони не казали, що НАЗК повинне мати саме такі повноваження, що це повинен бути контрольний орган. Вони сказали, що повинен бути орган, який займається деклараціями. Дійсно, декларації повинні бути для максимально широкого переліку службовців. Їх має хтось перевіряти і має бути відповідальність за брехню.
Я не голосував за жодне рішення, в якому не був переконаний. Так, це було важке рішення, але, якби ситуація повторилася, я б зробив би так само. Суспільство повинне зрозуміти – небезпека від сфальшованої антикорупції не менша, ніж від корупції.
Алла Шершень, Укрінформ
