|
|
Шевчук Станіслав Володимирович Суддя Конституційного Суду України |
|
Народився 11 червня 1969 року у м. Харків. У 1987–1989 роках проходив строкову військову службу.
У 1993 році закінчив Українську юридичну академію (нині – Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого) та аспірантуру цієї академії, де у 1996–1997 роках працював асистентом кафедри теорії держави та права.
З 1997 року по 2000 рік – науковий консультант судді Конституційного Суду України.
У 2000–2003 роках – директор Центру порівняльного права та його правонаступника – Центру європейського та порівняльного права при Міністерстві юстиції України.
Протягом 2004–2009 років – професор кафедри публічного права Міжнародного Соломонового університету, з 2009 року – професор кафедри загальнотеоретичних та державно-правових наук Національного університету „Києво-Могилянська академія“.
Має значний міжнародний досвід, зокрема як експерт з правових питань Місії ООН у Республіці Таджикистан, Світового Банку та Координатора проектів ОБСЄ в Україні. Проводив наукові дослідження та стажування в Університеті Дюка (США), Університеті Чикаго (США), Університеті Бірмінгему (Сполучене Королівство), Університеті Лювену (Бельгія) з питань порівняльного конституційного права, міжнародного та європейського права, прав людини та філософії права. Стажувався з питань європейської інтеграції та прав людини у департаменті Лорда-Канцлера та офісі представника Сполученого Королівства у Європейському суді з прав людини.
Протягом 2009 року та з 2012 року – суддя Європейського суду з прав людини ad hoc від України. Засновник Асоціації правників України, член Української асоціації міжнародного права.
У березні 2014 року Верховною Радою України призначений суддею Конституційного Суду України. Присягу склав 13 березня 2014 року.
Входить до складу науково-консультативних рад при Верховному Суді України та Вищому адміністративному суді України, а також є членом Науково-методичної ради Національної школи суддів України.
Доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент НАПрН України.
Напрями наукових досліджень: теорія делегування державних повноважень, аналіз ролі суду в процесі формування права у світовій та українській практиці, нормативність актів судової влади, теорія судового прецеденту, проблеми конституційної юрисдикції, європейське право з прав людини, порівняльно-правові дослідження, розробка методології адаптації законодавства України до права ЄС.
Автор понад 120 наукових публікацій з питань теорії держави і права, конституційного права, прав людини, серед яких 12 монографій (6 одноособові), зокрема: „Основи конституційної юриспруденції“ (2001 р.), „Порівняльне прецедентне право з прав людини“ (2002 р.), „Свобода вираження“ (2005 р.), „Свобода вираження поглядів: практика Європейського Суду з прав людини у порівняльній перспективі“ (2005 р.), „Судовий захист прав людини: практика Європейського Суду з прав людини у контексті західної правової традиції“ (2006 р.), „Судова правотворчість: світовий досвід та перспективи в Україні“ (2007 р.), „Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод у практиці судів України“ (2008 р.), Міжнародне судочинство“ (2009 р.), а також співавтор підручників „Історія вчень про державу і право“ (2008 р.), „Теорія держави і права“ (2014 р.).
|
