4 листопада 2026 року
У Конституційному Суді України 29 жовтня 2026 року відбулася тематична онлайн-лекція „Забезпечення права на ознайомлення з матеріалами кримінального провадження у контексті Рішення Конституційного Суду України від 15 липня 2026 року № 6-р(ІІ)/2026“ за участю суддів Конституційного Суду України Віктора Городовенка, Сергія Різника (суддя-доповідач) та Галини Юровської.
Захід об’єднав широку правничу аудиторію: суддів, адвокатів, прокурорів, представників Національної школи суддів України, аспірантів, викладачів і студентів закладів вищої освіти, а також наймолодших дослідників права – вихованців Малої академії наук.
У фокусі обговорення – Рішення КСУ у справі щодо забезпечення права на ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, ухвалене за конституційною скаргою Самборської Т.Л. Заявниця оспорювала конституційність статті 309 та пункту 2 частини другої статті 428 Кримінального процесуального кодексу України (КПК).
Частинами першою та другою статті 309 КПК визначено перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування. Згідно з частиною третьою статті 309 КПК „інші ухвали слідчого судді оскарженню не підлягають і заперечення проти них можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді“. Згідно з пунктом 2 частини другої статті 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо „з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає“.
Обґрунтовуючи свою позицію, Самборська Т. Л. наголошувала, що норма частини третьої статті 309 КПК є „ілюзорною“. За її словами, КПК не наділяє суд повноваженнями щодо скасування ухвали слідчого судді про встановлення строку для ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, як на стадії підготовчого судового провадження, так і під час наступних стадій кримінального (судового) провадження. Через це право подати заперечення є неефективним, оскільки приписи КПК не визначають, які дії має вчинити суд за результатами розгляду таких заперечень.
Під час лекції судді детально розкрили зміст рішення та роз’яснили викладені у ньому юридичні позиції. Зокрема, доповідачі акцентували, що під час ухвалення рішення КСУ спирався не лише на власну практику, а й на рішення Європейського суду з прав людини та практику органів конституційного контролю Чеської Республіки, Румунії, Латвійської Республіки та Іспанії, зокрема щодо достатності часу та умов, необхідних для підготовки захисту. Зарубіжний досвід підтверджує: надання достатнього часу для ознайомлення з матеріалами кримінального провадження є обов’язковою умовою справедливості судового розгляду, а забезпечення права на ознайомлення – необхідна передумова реалізації права людини на судовий захист.
Окрему увагу під час лекції було приділено застосуванню принципу конституційно-конформного тлумачення норм права. Судді пояснили: наявність неоднозначного тлумачення норми не є достатньою підставою для визнання її неконституційною. За буквального тлумачення частини третьої статті 309 КПК заперечення проти ухвали слідчого судді могли б розглядатися як формальна процесуальна заява, яку суд лише долучає до матеріалів кримінального провадження без обов’язку надати оцінку викладеним у ній доводам. За такого підходу право на подання заперечень не створювало б для особи реального засобу юридичного захисту.
Здійснюючи натомість узгоджене з Конституцією України тлумачення цієї норми, КСУ виснував, що праву особи на подання заперечень проти ухвали слідчого судді кореспондує обов’язок суду належним чином розглянути такі заперечення, перевірити наведені в них доводи, надати їм належну юридичну оцінку та за потреби вжити необхідних заходів для відновлення порушеного права.
Суд підкреслив, що імовірно негативні юридичні наслідки ухвали слідчого судді про встановлення строку для ознайомлення з матеріалами досудового розслідування не є незворотним або настільки істотним втручанням у конституційні права особи, яке неможливо було б усунути на наступних стадіях кримінального провадження та яке обов’язково вимагало б апеляційного судового контролю.
Законодавець передбачив інший механізм такого контролю – подання заперечень проти відповідної ухвали під час підготовчого судового провадження, які є обов’язковими для належного розгляду судом. Таке нормативне регулювання спрямоване на забезпечення належного перебігу кримінального провадження і запобігання його безпідставному затягуванню.
Дослідивши це питання, КСУ визнав конституційною статтю 309 КПК у тім, що вона не передбачає оскарження в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про встановлення строку для ознайомлення з матеріалами досудового розслідування.
Окрім того, оцінюючи інший оспорюваний припис процесуального закону, КСУ визнав конституційним пункт 2 частини другої статті 428 КПК як підставу для відмови у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на ухвалу суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження.
Судді пояснили, що цей припис діє як процесуальний фільтр, спрямований на забезпечення належного здійснення правосуддя, процесуальної економії та ефективного функціонування суду касаційної інстанції. Цей припис не дає касаційному суду повноважень відмовляти у відкритті касаційного провадження, якщо зі змісту касаційної скарги та доданих до неї документів неможливо дійти переконливого й обґрунтованого висновку про законність відповідної ухвали суду апеляційної інстанції. Суд касаційної інстанції зобов’язаний переконатися, що апеляційний суд здійснив належну юридичну оцінку питання щодо допустимості апеляційного оскарження відповідної ухвали слідчого судді.
На завершення було наголошено, що правові підходи, закладені у цьому Рішенні, мають фундаментальне значення. Вони є не лише здобутком юридичної доктрини, а й чітким дороговказом для подальшого формування судової практики.
Відеозапис заходу доступний за посиланням: https://youtu.be/AiJ2VjrH5LI
Інформує відділ комунікацій КСУ та правового моніторингу
