Юридична газета, 16 липня 2025 року
Перший сенат 16 липня 2025 року на відкритій частині пленарного засідання у формі письмового провадження розглядав справу за конституційною скаргою Стременко Лариси Олександрівни.
Про це повідомляє відділ комунікації КСУ.
Під час пленарного засідання суддя-доповідач у справі Алла Олійник виклала зміст конституційної скарги та обґрунтування заявника.
Суддя-доповідач повідомила, що заявниця звернулася до Конституційного Суду України з клопотанням перевірити на відповідність Конституції України пункт 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 6 грудня 2016 року № 1774–VIII зі змінами (далі – Закон № 1774).
Оспорюваними приписами Закону № 1774 установлено, що мінімальну заробітну плату після набрання чинності цим Законом не застосовують як розрахункову величину для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат, крім розрахунку щорічного обсягу фінансування статутної діяльності політичних партій; до внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини її застосовують у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року, з 1 січня 2017 року.
Зі змісту конституційної скарги та долучених до неї матеріалів убачається, що Лариса Стременко є пенсіонеркою, яка не працює, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області, має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, проживає в населеному пункті, який віднесено до зони радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Заявниця твердить, що унаслідок застосування пункту 3 розділу ІІ „Прикінцеві та перехідні положення“ Закону № 1774 фактично зменшено у два з половиною рази гарантований розмір пенсії у порівнянні з раніше встановленими виплатами, передбаченими статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796–ХІІ зі змінами (далі – Закон № 796), як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення.
Відтак вона звернулася до судів системи судоустрою з адміністративними позовами. Суд першої інстанцій відмовив у задоволенні позовних вимог. Апеляційний суд ухвалив нове рішення, в якому позовні вимоги задовольнив частково. Верховний Суд касаційну скаргу заявниці залишив без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції – без змін. У своєму рішенні Верховний Суд зазначив, що із набранням чинності Законом № 1774 мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина, зокрема, для обрахунку підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на території радіоактивного забруднення, право на яке у таких осіб виникло на підставі статті 39 Закону № 796 (у редакції, що діяла до 01.01.2015).
На думку заявниці, оспорювані приписи Закону № 1774 є такими, що не відповідають низці норм Конституції України, призводять до звуження змісту та обсягу її конституційних прав, унаслідок чого порушено, зокрема, право власності, а також соціальні гарантії на пенсійне забезпечення та соціальну підтримку рівня життя населення України, що постраждали внаслідок аварії на Чорнобильської АС.
