16 листопада, 2022
Другий сенат Суду 16 листопада на відкритій частині пленарного засідання у формі письмового провадження розглядав справу за конституційними скаргами Сиротенка Сергія Євгеновича щодо відповідності Конституції України окремих приписів пункту 2 частини дев’ятої статті 171, пункту 4 частини п’ятої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – Кодекс).
На пленарному засіданні суддя-доповідач у справі Віктор Городовенко зазначив, що суб’єкт права на конституційну скаргу – Сиротенко С. Є. – звернувся до Конституційного Суду України з клопотаннями перевірити на відповідність Конституції України окремі приписи Кодексу.
Було зазначено, що автор клопотання вважає, що у зв’язку з висловленою ним незгодою щодо зазначення в судових рішеннях у його справах його місця проживання (для фізичних осіб) та реєстраційного номера облікової картки платника податків (для фізичних осіб), суди не мали достатніх підстав вказувати ці дані в таких рішеннях. Це, на його думку, „не переслідувало легітимної цілі та не було необхідним у демократичному суспільстві“, оскільки у матеріалах справ був „наявний належний обсяг інформації та письмових доказів в цілях ідентифікації заявника, у тому числі в аспекті виконання судового рішення“.
Суб’єкт права на конституційну скаргу вважає, що внаслідок застосування судами оспорюваних приписів Кодексу „мало місце втручання в його особисте життя та зазнало порушення гарантоване статтею 32 Конституції України його право на особисте (приватне життя)“.
На переконання суб’єкта права на конституційну скаргу, „у відносинах заявника та публічної влади щодо його персональних даних як фізичної особи первинною є саме воля заявника (надавати чи не надавати згоду на збирання, обробку, зберігання, використання та поширення персональних даних у тому числі в межах судового провадження). <…> саме до обов’язків публічної влади віднесено доказування підстав легітимного та обґрунтованого використання й поширення персональних даних заявника у судових рішеннях. <…> Вказане також слідує з статей 3, 8, 23 та 32 Конституції України“.
Також скаржник вважає, що запровадження оспорюваних приписів Кодексу „є звуженням змісту та обсягу <…> конституційних прав і свобод, що статтею 22 Конституції України не допускається“.
Суд дослідив матеріали справи на відкритій частині пленарного засідання та перейшов до закритої частини для ухвалення рішення.
Переглянути відкриту частину пленарного засідання можна на офіційному вебсайті Конституційного Суду України у рубриці Архів відеотрансляцій засідань.
Інформує відділ комунікацій КСУ та правового моніторингу
