ПРЕС-СЛУЖБА
КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНИ
01033, Київ, Жилянська, 14
тел. 238-10-80, 238-10-25
факс 287-36-16
У Конституційному Суді України відкрито книжкову виставку до
25-ї річниці незалежності України
Проголошення незалежності України – видатна вікопомна подія в тисячолітній історії України. І сьогодні українській державі виповнюється 25 років.
Напередодні 25-ї річниці проголошення незалежності Української держави у бібліотеці Конституційного Суду України відкрито книжкову виставку „Незалежність, омріяна поколіннями“.
З нагоди визначного державного свята і відповідно до Указу Президента України від 3 грудня 2015 року „Про відзначення 25-ї річниці незалежності України“ працівники бібліотеки підготували експозицію, до якої увійшли праці провідних науковців з історії, права, соціології, міжнародних відносин, які досліджували актуальні проблеми становлення і розвитку державності в незалежній Україні.
Відповідно до Акту проголошення незалежності України та Постанови Верховної Ради УРСР „Про проголошення незалежності України“ 24 серпня 1991 року Україна стала незалежною демократичною державою, на території якої діють тільки її Конституція, закони, постанови Уряду та інші акти законодавства України.
Серед видань на виставці представлено науково-популярний історичний нарис „Держаний Гімн України“. „Кожен народ має свої священні символи, котрі уособлюють його самобутність, національну єдність. Вони покликані підносити дух нації у боротьбі за свободу, самоутвердження, за власну самостійну державу“ і такими символами є Прапор, Герб і Гімн, – йдеться у виданні.
Державними символами нашої незалежної держави стали Синьо-жовтий Прапор, Герб у вигляді тризуба, Гімн на музику М.Вербицького, із словами твору П.Чубинського „Ще не вмерла України і слава, і воля“.
Про становлення української державності йдеться у посібнику „Українська народна Республіка“ за авторством Б.Й.Тищика, О.А. Вівчаренко, а також представлена робота відомих істориків В.А.Смолія, В.С.Степанкова „Українська державна ідея ХVІІ–ХVІІІ століть: проблеми формування, еволюції, реалізації“ – перша спроба узагальнюючого висвітлення основних аспектів проблеми формування та еволюції української державної ідеї, що розглядаються в нерозривному зв’язку з боротьбою за її реалізацію як широкого загалу народних мас, так і еліти суспільства.
Минали століття, а один з основних слов᾿янських народів, що мав своєрідну культуру, власну мову, відмінний від сусідів менталітет, залишався етносом у чужих державах. Та хоч як повільно обертаються жорна історії, рух їх – невпинний. Важливим чинником постсоюзного геополітичного устрою є поява в центрі Європи великої п᾿ятдесятидвохмільйонної держави – України. Про труднощі українського державного будівництва, про кращих вітчизняних мислителів – апостола української державності М.І. Міхновського, „батька українського націоналізму“ Д.І.Донцова, класика української політології В.К.Липинського йдеться у праці Миколи Горєлова „Передвісники незалежної України“ (1996 р.)
Після набуття Україною статусу незалежної держави значно посилився інтерес як вчених, так і широкої громадськості до вивчення досвіду вітчизняного державотворення. Найбільшу увагу в цьому плані закономірно привертає період української революції 1917-1920 рр. Саме про цей період йдеться у книзі «Українська революція і державність» (1917-1920), яку підготував авторський колектив відомих вчених-істориків, серед яких кандидат історичних наук Т.Бевз, І.Гошуляк (кандидат історичних наук, керівник авторського колективу), П. Коріненко, В.Солдатенко, Р.Пиріг (доктори історичних наук), Ф.Проданюк, В.Устименко, В.Яремчук, С. Яремчук (кандидати історичних наук).
У виданні, яке розраховане на масового читача, здійснено спробу комплексно дослідити всі форми державності України періоду визвольних змагань 1917-1920 рр.: Українську Народну Республіку доби Української Центральної Ради і часів Директорії, Гетьманську Українську Державу, Західно-Українську Народну Республіку, а також Українську Радянську Республіку. Кожну з названих форм автори розглядають як невід’ємну складову частину нашого спільного національного досвіду. На основі принципів об'єктивності й історизму, враховуючи досягнення вітчизняних і зарубіжних вчених, вони висвітлюють події та явища в усій їх складності, постійній зміні й взаємозв’язку, аналізують альтернативи суспільно-політичного розвитку, що відкривались в той період перед Україною.
У книзі О.І Удовиченка, «Україна у війні за державність» історія організації і бойових дій Українських Збройних Сил (1917-1921), що тривалий час було під забороною, неупереджено, на вагомій документальній основі розкривається роль Українських Збройних Сил у боротьбі за нашу державність у 1917-1921 рр. Автор, безпосередній учасник подій, детально аналізує трагедію Крут, маловідомі мирні переговори української делегації у Брест-Литовському, військове будівництво за гетьманату, боротьбу за Крим, Чорноморський флот, антиукраїнську політику генерала Денікіна та її наслідки, бойові операції на польському фронті тощо. Видання було надруковане 1954 року у Канаді м. Вінніпег.
Асоціація народних депутатів України 2011 року видала книжку під назвою «Здобуття незалежності України, 1991 рік. Історія проголошення, документи, свідчення», яка є документально-публіцистичною розповіддю про проголошення незалежності у серпні 1991 року.
До книги включені документальні матеріали, що стосуються процесів 1990-1992 рр. у Верховній раді з підготовки, поступу до власної державності, безпосередньо проголошення незалежності України та перших кроків нової держави, - правові акти, стенограми обговорення найважливіших питань і результати голосування та інше, - а також статті вчених-істориків та спогади і роздуми народних депутатів України 1 скликання Верховної Ради та деяких інших політиків – безпосередніх учасників і творців тих історичних подій. Розповідь про здобуття незалежності України ілюструється фотографіями того часу.
Літопис Українотворення «AVE, UKRAINA!» – «Декларація про державний суверенітет України 1990-2010» присвячується усім народним депутатам України XII (1-го) скликання Верховної Ради – батькам-засновникам незалежної держави Україна, які 1990 р. Ухвалили Декларацію про державний суверенітет України, а 1991 р. прийняли Акт проголошення незалежності України.
У виданні вміщено стенограму пленарних засідань Верховної Ради Української РСР XII-го скликання з 28 червня по 16 липня 1990 року, альтернативні проекти Декларації, порівняльну таблицю до другого постатейного читання, фундаментальні статті, аналітичні матеріали народних депутатів Верховної Ради Української РСР – народних депутатів України, урядовців, політичних діячів і науковців, виступи ЗМІ, матеріали про розстановку політичних сил у Верховній Раді у перший місяць її роботи, а також спогади, роздуми безпосередньо тих, хто приймав Декларацію про державний суверенітет України.
З біографічний нарисом українського політичного і державного діяча, визначного вченого Михайла Грушевського можна ознайомитися в книзі Юрія Шаповала, Ігоря Верби „Михайло Грушевський“. На підставі праць попередників, маловідомих або недоступних раніше документів і матеріалів відтворено його складний життєвий шлях, наукову та науково-організаційну діяльність.
У збірнику „Українська соборність: ідея, досвід, проблеми“ (до 80-річчя Акту Злуки 22 січня 1919 р.), виданому Інститутом політичних і етнонаціональних досліджень НАН України у 1999 році, порушуються актуальні проблеми дослідження ідейних засад поборницького процесу, історичного досвіду боротьби за об᾿єднання етнічних українських земель, різних гілок українського народу в єдиній державі.
„У тяжкій і тривалій боротьбі за національне визволення, утвердження власної державності наш народ не раз переживав як сумні, так і радісні хвилини. Перших, на превеликий жаль, було більше. Мачуха-історія не раз надто суворо й несправедливо карала Україну руками немилосердних завойовників. Та чи не найбільшою такою карою був багатовіковий розподіл українських земель і народу між сусідніми державами“, – розповідає кандидат історичних наук Іван Гошуляк.
„Незважаючи на важкі і трагічні за своїми наслідками геополітичні обставини, багатовікову роз᾿єднаність, український народ ніколи не втрачав почуття національної свідомості, усвідомлення своєї цілісності. І як тільки складалися сприятливі об᾿єктивні передумови, він знову і знову вперто піднімався на боротьбу за своє визволення, відновлення власної державності“, – зазначає у своїй доповіді академік, віце-президент НАН України Іван Курас.
