Судді Конституційного Суду України: In memoriam
22.03.2019
22 березня 2019 року в Конституційному Суді України під час фахової зустрічі з конституційно-правової тематики вшанували пам’ять суддів КСУ, яких немає серед живих.
Захід відкрив Голова Конституційного Суду України Станіслав Шевчук. «Якщо ми не будемо пам’ятати минулого, ми не зможемо рухатися вперед», – наголосив він. Станіслав Шевчук зазначив, що Конституційний Суд України за час свого існування пройшов нелегкий шлях становлення. «Було багато здобутків, були й помилки, без яких не буває великих досягнень», – зауважив промовець.
Очільник Суду зауважив, що стан позитивної динаміки, в якому, за неупередженими оцінками, нині перебуває Суд є, зокрема, здобутком і тих наших колег, яких вже немає з нами. «Як продовжувачі закладеної традиції служіння народу України на ниві забезпечення верховенства Конституції України в усіх сферах суспільного та державного життя, ми з вдячністю і повагою згадуємо сьогодні наших колег», – наголосив він.
Станіслав Шевчук зупинився на життєвому шляху суддів Конституційного Суду України, які пішли з життя. Це Леонід Петрович Юзьков, Павло Борисович Євграфов, Петро Федорович Мартиненко, Олександр Миколайович Мироненко, Олег Анатолійович Сергейчук, Станіслав Сергійович Яценко. «Життєвий шлях кожного з них є зразком людської гідності, працелюбності, відповідальності, добропорядності, служіння великій благородній ідеї – ствердженню конституційних засад української державності», – підкреслив Голова Суду.
Голова Асоціації суддів Конституційного Суду України, суддя КСУ у відставці Іван Домбровський зупинився на історії створення органу конституційного контролю країни. «Спочатку було небажання створювати Конституційний Суд України, а потім, на хвилі критики, його намагалися перетворити на палату Верховного Суду», – розповів він.
Голова Асоціації суддів Конституційного Суду України підкреслив, що над Конституційним Судом України нікого не може бути. За його словами, рішення КСУ мають статус конституційної норми, та є «найвищими». «Захищати норми Конституції – це святий обов’язок Конституційного Суду України», – додав він.
Пам’яті Юзькова Леоніда Петровича
(28.01.1938 – 02.03.1995 рр.)
Багато теплих слів було сказано на спомин про видатного українського вченого-правознавця Леоніда Петровича Юзькова, з якого починається історія становлення однієї з найбільш фундаментальних інституцій сучасної України. Як людина надзвичайно талановита, чуйна та мудра, він залишив по собі добре ім’я та світлі спогади.
Про життєві і творчі віхи біографії Леоніда Юзькова розповів заступник директора з наукової роботи Інституту держави і права імені В.М. Корецького НАН України, доктор юридичних наук, професор, академік НАПрН України Олександр Скрипнюк.
Постать Леоніда Юзькова унікальна та видатна в українському державотворенні та вітчизняній правовій науці, – підкреслив промовець. «Його авторству належить власний проект Конституції України, його заслужено називають конституційним «архітектором» України, який зробив великий внесок у практику державного будівництва», – наголосив Олександр Скрипнюк.
Вчений розповів про наукові погляди Леоніда Петровича, зокрема, стосовно ролі Конституційного Суду України в розбудові української правової держави. «Конституційний Суд України – це суд, а не контрольний чи наглядовий орган; він не шукає і не підбирає собі справи, а розглядає питання, які вносяться до нього уповноваженими на те органами і посадовими особами», – наголосив промовець.
Завершуючи свій виступ, Олександр Скрипнюк підкреслив, що теоретична і державотворча спадщина, яку залишив Леонід Юзьков, є багатогранною і неосяжною, а тому завдання вчених – досліджувати цю спадщину, що стане важливим вкладом у розбудову української держави на сучасному етапі, і буде даниною пам’яті і шани видатному конституціоналісту і державнику Леоніду Юзькову.
Про доктрину конституційної демократії професора Леоніда Юзькова розповів суддя Конституційного Суду України у відставці, кандидат юридичних наук, доцент Володимир Кампо.
Промовець наголосив, що конституційна демократія до нас прийшла не сьогодні й не вчора, вона прийшла з доктриною конституційної демократії, яку розробив ще Леонід Петрович. Володимир Кампо зазначив, що одна з фундаментальних ідей вченого полягала в тому, що він відстоював ідею права народу на революцію. У той час, коли вчений сформулював основні ідеї конституційної демократії, ще не було того розуміння та сприйняття. Володимир Кампо відзначив основні європейські спільні демократичні цінності: конституційна демократія, людська гідність, права людини та верховенство права.
На думку Володимира Кампа, нам не потрібна нова Конституція, нам треба виконувати ту, яка є. Він запропонував низку ідей, зокрема, щодо впровадження закону про конституційну просвіту, кодексу України про конституційні правопорушення, розділу Кримінального кодексу про злочини проти Конституції України, а також проведення просвітницької роботи серед населення стосовно виборчого процесу.
Пам’яті Мартиненка Петра Федоровича
(26.01.1936 – 14.07.2013 рр.)
Досвідчений юрист, мудрий викладач, талановитий вчений Петро Федорович Мартиненко був широко відомий у наукових колах, знаний ентузіаст своєї справи. Він залишив по собі світлу пам’ять і неоціненний доробок для вітчизняної та міжнародної юридичної науки.
Професор кафедри конституційного та міжнародного права Таврійського національного університету імені В.І. Вернадського, кандидат юридичних наук Олена Вінгловська розповіла про роль та значення просвітницької діяльності професора Петра Мартиненка в становленні сучасного українського конституціоналізму, верховенства права та прав людини.
Доповідач зосередила увагу на науково-педагогічній та громадській діяльності Петра Федоровича. Вона зазначила, що вчений виховав цілу плеяду фахівців у галузі права, яким передав свої знання, любов до демократії, верховенства права, і які сьогодні є державними діячами, суддями Конституційного Суду України, народними депутатами. За її словами, Петро Федорович був одним із фундаторів першої магістерської програми в Україні, а також школи конституціоналізму в Україні.
Олена Вінгловська підкреслила, що завдяки доробку Петра Федоровича, який був одним із засновників сучасного конституціоналізму, принцип «верховенство права», саме як принцип справедливості, є запорукою та невід’ємною складовою прогресивного розвитку держави, прав людини і демократії в Україні.
Про участь Петра Мартиненка у конституційному процесі розповів суддя Конституційного Суду України у відставці, кандидат юридичних наук Віктор Шишкін. Він відзначив вагомий внесок вченого у становленні законодавчої бази Конституційного Суду України, що є науково і документально підтверджено. Доповідач наголосив, що вже на той час висувалася ідея запровадження інституту конституційної скарги в Україні з урахуванням досвіду Німеччини. Однак тоді ця ідея не була сприйнята українським парламентом.
Пам’яті Яценка Станіслава Сергійовича
(22.12.1936 – 08.05.2014 рр.)
Про життєвий шлях Станіслава Сергійовича Яценка розповів його син, доктор філософії в галузі політології, адвокат Ігор Яценко. «Після видатних людей залишаються їх наукові доробки, які були важливою частиною їх життя», – зазначив він та додав, що людина жива, доки жива пам'ять про неї.
Ігор Яценко наголосив на тому, що життєвий шлях Станіслава Сергійовича був взірцем для наслідування молодого покоління юристів, зразок людської гідності, сповнений невтомною працею, прагненням духовного й наукового поступу. За його словами, цілеспрямованість, наполегливість, постійний пошук досконалості, поєднання принциповості й толерантності – глибинні риси, притаманні характеру цієї людини. «Його життя було наповнене чесністю, добропорядністю, повагою і любов’ю до рідних, а також до справи, якій присвятив усе своє життя на благо Українського народу та становлення правової держави», – додав він.
Заступник завідувача Відділу представництва інтересів Президента України в судах Адміністрації Президента України Ростислав Михеєнко, який свого часу працював науковим консультантом Яценка Станіслава Сергійовича, зупинився на його діяльності як судді Конституційного Суду України.
Він розповів, що глибокі знання, досвід та авторитет Станіслава Сергійовича повною мірою реалізувалися саме на посаді судді Конституційного Суду України. «Станіслав Сергійович був дуже скрупульозний, хотів в усьому дійти до самої суті. До розгляду справ завжди готувався дуже ретельно, і, вочевидь тому, другу справу в історії Конституційного Суду України доручили саме йому», – наголосив промовець.
Ростислав Михеєнко зазначив, що після закінчення каденції Станіслав Яценко повернувся до своєї університетської кафедри і славетно там працював. За його словами, він був надзвичайно вимогливим до себе і до людей, з якими працює, в той же час дуже доброзичливим, порядним та чесним.
Пам’яті Мироненка Олександра Миколайовича
(14.08.1942 – 11.11.2014 рр.)
Про свого великого вчителя Олександра Миколайовича Мироненка розповів у доповіді «Наукові й державотворчі здобутки Олександра Миколайовича Мироненка» доктор політичних наук, професор, провідний науковий співробітник відділу правових проблем політології Інституту держави і права імені В. М. Корецького НАН України Володимир Горбатенко. Він нагадав, що не тільки робота науковим консультантом під керівництвом Олександра Мироненка, а й спільні наукові фундаментальні праці, зокрема, шеститомна Юридична енциклопедія, два видання Політологічного енциклопедичного словника, політична енциклопедія, Мала енциклопедія етнодержавознавства, три видання підручника з політології, навчальний посібник «Історія вчень про державу і право» та інші, стали, неоціненним спадком для нього як для людини і вченого.
Життєвий шлях Олександра Миколайовича, був, на жаль, недовгим, проте насиченим і плідним. Його інтелектуальна обдарованість проявилися уже в дитячі роки, він неодноразово був переможцем різних учнівських олімпіад і закінчив школу із золотою медаллю.
Як науковця його відрізняла цілеспрямованість, надзвичайна наполегливість, постійний пошук досконалості, поєднання принциповості й толерантності. У своїх наукових працях і суспільно-політичній діяльності він відстоював громадянську позицію, прагнув досягнення справедливості у будь-якому питанні, згадує вчений.
Керівник проектів з питань конституційного права Центру політико-правових реформ Юлія Кириченко подякувала всім учасникам просвітницького заходу і зауважила, що мала честь бути науковим консультантом судді Олександра Мироненка.
Вона нагадала, що Олександр Миколайович був доктором філософських наук, що надзвичайно незвично для Конституційного Суду України. «Про сміливість і громадянську позицію судді свідчить застосування ним одним із першим у конституційному судочинстві України інституту окремої думки», – наголосила експерт.
«Хочу додати, що до кожного рішення Суду Олександр Мироненко ставився дуже відповідально. І я вдячна Олександру Миколайовичу за отримані уроки», - підкреслила Юлія Кириченко.
Пам’яті Євграфова Павла Борисовича
(22.10.1944 – 04.11.2015 рр.)
Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, доктор юридичних наук Єлизавета Євграфова поділилася спогадами про свого батька Павла Борисовича Євграфова. Єлизавета Євграфова розповіла про трудовий та життєвий шлях Павла Борисовича. По життю він був максималістом: закінчив школу зі срібною медаллю, склавши іспити на «відмінно» став студентом Харківського юридичного інституту (нині Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого). Павло Євграфов – єдиний, хто у 1971 році закінчив інститут без жодної «четвірки». Маючи досвід законотворчої діяльності та роботи на державній службі, у червні 1997 року Павло Борисович став суддею Конституційного Суду України, а у 1999 році його обрали заступником Голови Суду.
Єлизавета Євграфова згадує слова батька: «Я прийшов сюди, маючи досвід державної служби та законотворчої діяльності. Такий сплав добре допомагає. Для мене дуже суттєво, що в Конституційному Суді є змога досягти синтезу моралі і права. Адже це дві сторони однієї медалі. Інша річ, що засоби забезпечення у права й моралі різні, але право вийшло з моралі і ніколи не втрачало з нею зв’язку. Щоправда, можна мати багато законів, але мало права в них. Тому в нас й існує серйозна теоретична і ще більша практична проблема відмінності між правом і законом».
Єлизавета Євграфова розповідає про Павла Борисовича як людину щиру, принципову та працелюбну. «Батько надзвичайно любив свою роботу. Все своє життя він присвятив праву», – підсумувала вона.
Пам’яті Олега Анатолійовича Сергейчука
(08.12.1966–05.11.2016 рр.)
Син Олега Анатолійовича Сергейчука, Дмитро Сергейчук, згадує батька як надзвичайно щиру, чуйну, відкриту, чесну та порядну людину.
Дмитро Сергейчук розповів про трудовий та життєвий шлях батька. За його словами, трудову діяльність Олег Сергейчук розпочав матросом рятувальної станції, працював поштарем, проходив військову службу. Після закінчення Одеського державного університету імені І. І. Мечнікова працював стажером Нахімовського районного народного суду м.Севастополя, а згодом став суддею Вищого адміністративного суду України.
У вересні 2010 року Олег Сергейчук призначений з’їздом суддів України суддею Конституційного Суду України. Дмитро Сергейчук наголосив: «У цій будівлі твориться історія і цю історію творять люди, які повністю віддають себе своїй роботі – служінню суспільству та державі. Я гордий, що мій батько є людиною, яка творила цю історію».
«Батько завжди був готовий прийти на допомогу рідним, друзям, колегам. Він був та залишиться для мене ідеалом справжнього чоловіка, сім’янина та батька», – підкреслив Дмитро Сергейчук.
Суддя Конституційного Суду України Михайло Гультай зазначив, що цей захід є важливим і потрібним та поділився своїми спогадами про колегу Олега Сергейчука.
Михайло Гультай звернув увагу, що за час роботи в Конституційному Суді України Олег Сергейчук був суддею-доповідачем у справах, за якими Суд ухвалив сім рішень, постановив 26 ухвал, надав 1 висновок. Однак, як зауважив суддя КСУ, діяльність Суду не може оцінюватися лише за кількісними показниками. «Я згадую Олега Анатолійовича як дуже порядну та чесну людину», – підкреслив Михайло Гультай.
Закінчив свій виступ суддя КСУ словами ірландського драматурга і публіциста Джорджа Бернарда Шоу: «Тепер, коли ми навчились літати в повітрі, як птахи, плавати під водою, як риби, нам не вистачає лише одного: навчитися жити на землі, як люди».
Підбив підсумки заходу Іван Домбровський та подякував колегам за теплі слова та спогади, якими вони люб’язно поділилися. Він наголосив, що проведення подібних заходів є важливим, оскільки ініціатива, висловлена на минулій зустрічі має результат. «Радий повідомити, що 21 березня цього року за результатами громадських обговорень та після всіх етапів процедури присвоєння почесних імен Хмельницькому університету управління та права присвоєно ім’я Леоніда Петровича Юзькова», – підсумував Іван Домбровський.
Інформує відділ комунікацій Конституційного Суду України та правового моніторингу
