25 жовтня, 2023
Другий сенат 25 жовтня на відкритій частині пленарного засідання у формі письмового провадження розпочав розгляд справи за конституційною скаргою Корецького Олега Павловича.
Під час пленарного засідання суддя-доповідач у справі Сергій Головатий повідомив, що суб’єкт права на конституційну скаргу звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням перевірити на конституційність підпункт „в“ підпункту 106 пункту 3 розділу ІІ „Прикінцеві та перехідні положення“ Закону України „Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв’язку з проведенням адміністративної реформи“ від 14 січня 2020 року № 440–ІХ (далі – Закон № 440).
Суддя-доповідач поінформував, що Друга колегія суддів Другого сенату відкрила конституційне провадження в цій справі щодо конституційності лише другого речення абзацу третього підпункту „в‟ підпункту 106 пункту 3 розділу ІІ „Прикінцеві та перехідні положення‟ Закону № 440 та відмовила у відкритті конституційного провадження щодо конституційності абзаців першого, другого, речення першого, третього абзацу третього, абзаців четвертого–сьомого підпункту „в“ підпункту 106 пункту 3 розділу ІІ „Прикінцеві та перехідні положення“ Закону № 440 на підставі пункту 4 статті 62 Закону України „Про Конституційний Суд України“ за неприйнятністю конституційної скарги.
У другому реченні абзацу третього підпункту „в“ підпункту 106 пункту 3 розділу ІІ „Прикінцеві та перехідні положення“ Закону № 440, що ним внесено зміни до статті 87 Закону України „Про державну службу“, і щодо якого у цій справі відкрито конституційне провадження, встановлено таке: „Суб’єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності)“.
Зі змісту конституційної скарги та долучених до неї документів і матеріалів випливає, що Олега Корецького було звільнено із займаної ним на державній службі посади через скорочення внаслідок зміни штатного розпису з припиненням державної служби.
Заявник звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом в якому, зокрема, просив визнати протиправним і скасувати наказ про звільнення його з посади та поновити на посаді, яку він обіймав, або поновити на рівнозначній посаді. Суд відмовив заявникові в задоволенні позову. Шостий апеляційний адміністративний суд апеляційну скаргу заявника залишив без задоволення, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва – без змін.
Колегія суддів Касаційного адміністративного суду касаційну скаргу Олега Корецького залишила без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду без змін.
Посилаючись на свою судову практику, Верховний Суд, зокрема, констатував, що «вжите у частині третій статті 87 Закону України „Про державну службу“ в редакції Закону № 440–ІХ слово „може“ означає, що на суб’єкта призначення або керівника державної служби не покладається обов’язок з працевлаштування працівників, що вивільняються. Вирішення питання пропонувати державному службовцю вакантну посаду чи ні законодавець залишив на розсуд суб’єкта призначення».
Обґрунтовуючи свою позицію щодо невідповідності оспорюваних приписів Закону № 440 статті 8 Конституції України, заявник твердить, що підпункт „в“ підпункту 106 пункту 3 розділу ІІ „Прикінцеві та перехідні положення“ Закону № 440 не містить критеріїв, якими суб’єкт призначення мав керуватись в питанні щодо надання або ненадання державному службовцеві, якого попередили про звільнення в зв’язку зі скороченням його посади державної служби внаслідок зміни штатного розпису, пропозиції обійняти іншу посаду державної служби, а відтак суб’єкта призначення наділено широкою дискрецією без жодних обмежень.
На обґрунтування невідповідності оспорюваних приписів Закону № 440 статтям 19, 22, 43 Конституції України, він зазначає, що з 1 травня 2016 року до 24 вересня 2019 року діяла редакція частини третьої статті 87 Закону України „Про державну службу“, згідно з якою звільнення державного службовця „допускається лише у разі, якщо державного службовця не може бути переведено на іншу посаду відповідно до його кваліфікації або якщо він відмовляється від такого переведення“.
У такий спосіб, на думку заявника, державних службовців було захищено від свавільних і протиправних звільнень, а дії роботодавця чітко визначено.
На підтвердження своєї думки щодо неконституційності оспорюваних приписів Закону № 440 автор клопотання посилається, зокрема, на рішення Конституційного Суду України, рішення Європейського суду з прав людини та документи Комітету Міністрів Ради Європи.
Дослідивши матеріали справи на відкритій частині пленарного засідання, Суд перейшов до закритої частини для ухвалення рішення.
На відкритій частині пленарного засідання був присутній постійний представник Верховної Ради України у Конституційному Суді України Максим Дирдін.
Переглянути пленарне засідання можна на офіційному вебсайті Суду в рубриці „Архів відеотрансляцій засідань“.
постійний представник Верховної Ради України у Конституційному Суді України Максим Дирдін
Інформує відділ комунікацій КСУ та правового моніторингу
