Другий сенат 15 липня 2026 року на пленарному засіданні розглянув справу та ухвалив Рішення № 6-р(ІІ)/2026 за конституційною скаргою Самборської Тетяни Леонідівни щодо конституційності статті 309, пункту 2 частини другої статті 428 Кримінального процесуального кодексу України (далі – Кодекс).
Суддя-доповідач у справі – Сергій Різник.
Частинами першою, другою статті 309 Кодексу визначено перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування. Згідно з частиною третьою статті 309 Кодексу „інші ухвали слідчого судді оскарженню не підлягають і заперечення проти них можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді“.
Згідно з пунктом 2 частини другої статті 428 Кодексу суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо „з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає“.
Суб’єкт права на конституційну скаргу зазначив, що Кодекс не містить повноважень суду щодо скасування ухвали слідчого судді про встановлення строку для ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, постановленої в порядку частини десятої
статті 290 Кодексу, як на стадії підготовчого судового провадження, так і під час наступних стадій кримінального (судового) провадження. Заперечення проти такої ухвали можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді. На думку Самборської Т.Л., такі заперечення як процесуальний засіб захисту є неефективними, оскільки приписи Кодексу не встановлюють, які дії має вчинити суд за результатами розгляду таких заперечень.
Обґрунтовуючи твердження щодо невідповідності Конституції України пункту 2 частини другої статті 428 Кодексу, суб’єкт права на конституційну скаргу вказав, зокрема, що оскаржувана норма перешкоджає повноцінній процесуальній діяльності в суді касаційної інстанції, адже допускає фактично безмежний процесуальний простір для вирішення будь-якої справи у спосіб без відкриття касаційного провадження.
Розв’язуючи порушені в конституційній скарзі питання, Конституційний Суд України підкреслив вагомість попередніх юридичних позицій, які були сформульовані ним у справах щодо забезпечення права особи на апеляційне оскарження судових рішень. Врахувавши їх, Конституційний Суд України в Рішенні зазначив, що в пункті 8 частини другої статті 129 Конституції України особі гарантовано безумовне право на апеляційний перегляд її справи по суті, але не встановлено таких самих за змістом і обсягом гарантій апеляційного оскарження тих процесуальних судових рішень, якими вирішуються окремі питання кримінального провадження.
Водночас Верховна Рада України не може довільно визначати, які ухвали слідчого судді підлягають апеляційному оскарженню, а які не підлягають. Законодавець має обов’язок унормовувати це питання в такий спосіб, щоб, з одного боку, ефективно досягати цілей правосуддя, унеможливлюючи, зокрема, необґрунтоване зволікання в розгляді судових справ, а з іншого – не позбавляти особу конституційного права на судовий захист і не порушувати інших її людських прав.
У Рішенні наголошено, що конституційно допустимою є така законодавча заборона права на апеляційне оскарження ухвал слідчого судді, яка: установлена з легітимною метою, пов’язаною, зокрема, із забезпеченням належного перебігу кримінального процесу, дотриманням розумних строків судового розгляду, запобіганням надмірній фрагментації судового провадження та недопущенням зловживання процесуальними правами; є домірною (пропорційною), тобто такою, що не призводить до свавільного обмеження конституційного права особи на судовий захист і не порушує сутності цього права.
Суд підкреслив, що відсутність права на апеляційне оскарження ухвал слідчого судді допускається: щодо тих ухвал, юридичні наслідки яких не спричиняють незворотного або настільки істотного втручання у конституційні права і свободи особи, яке буде неможливо вчасно та дієво усунути без звернення до суду апеляційної інстанції; якщо інші (альтернативні) засоби юридичного захисту, передбачені кримінальним процесуальним законом, спроможні гарантувати усунення наслідків можливого порушення прав особи, спричинених ухвалою слідчого судді, забезпечивши їх реальне поновлення.
Суд у Рішенні дослідив питання сутнісного зв’язку права на ознайомлення з матеріалами досудового розслідування з конституційним правом підозрюваного, обвинуваченого на захист, конвенційним правом на справедливий суд.
Суд підкреслив, що ознайомлення з матеріалами досудового розслідування не є формальною процесуальною дією, а становить одну з основних гарантій реалізації права на судовий захист. Саме на цьому етапі сторона захисту отримує можливість з’ясувати обсяг і зміст доказів сторони обвинувачення, оцінити їх значення для кримінального провадження, визначити власну правову позицію, підготувати необхідні процесуальні клопотання тощо.
У Рішенні зазначено, що встановлення слідчим суддею строку для ознайомлення з матеріалами досудового розслідування є процесуальним засобом, спрямованим на забезпечення належного перебігу кримінального провадження та запобігання його безпідставному затягуванню. Водночас застосування цього засобу допустиме лише за умови, що визначений строк є об’єктивно достатнім з огляду на обсяг і складність матеріалів, умови доступу до них та інші обставини, які мають значення для належної підготовки захисту підозрюваного (обвинуваченого).
Розв’язуючи питання конституційності статті 309 Кодексу в аспекті питань, порушених у конституційній скарзі Самборської Т.Л., Суд звернув увагу на те, що відсутність нормативного закріплення права на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді про встановлення строку для ознайомлення з матеріалами досудового розслідування не позбавляє учасників кримінального провадження процесуальних засобів домогтися перевірки її законності в інший спосіб, адже кримінальний процесуальний закон передбачає комплекс взаємопов’язаних засобів юридичного захисту, у межах якого апеляційне оскарження ухвали слідчого судді є одним зі способів судового контролю, але не єдиним.
Одним із способів такого судового контролю є подання на підставі частини третьої статті 309 Кодексу заперечень проти зазначеної ухвали слідчого судді під час підготовчого провадження в суді.
Здійснивши конституційно узгоджене (конформне) тлумачення частини третьої статті 309 Кодексу, Суд зазначив, що заперечення проти ухвали слідчого судді, яка не підлягає апеляційному оскарженню, є обов’язковими для розгляду і врахування судом; праву особи на подання заперечень проти ухвали слідчого судді кореспондує обов’язок суду належним чином розглянути такі заперечення, перевірити наведені в них доводи, надати їм належну юридичну оцінку та за потреби вжити необхідних заходів для відновлення порушеного права.
Оцінивши практичну можливість ознайомлення з матеріалами досудового розслідування за результатами розгляду судом заперечень, поданих обвинуваченим під час підготовчого судового засідання, Суд дійшов висновку, що відсутність у безпосередньому розпорядженні суду на стадії підготовчого судового засідання всіх матеріалів досудового розслідування не позбавляє суд можливості зобов’язати сторону обвинувачення надати особі на визначений ним строк доступ до цих матеріалів для ознайомлення без їх обов’язкового долучення до матеріалів кримінальної справи, яка перебуває в розпорядженні суду. Водночас обрання конкретних процесуальних способів забезпечення і практичної реалізації права особи на ознайомлення з матеріалами досудового розслідування за наслідками поданих заперечень має вирішуватись судами системи судоустрою України під час здійснення судочинства.
У Рішенні висновується, що оскільки подання заперечень проти ухвали слідчого судді щодо встановлення строку для ознайомлення з матеріалами досудового розслідування спроможне забезпечити захист і відновлення відповідного права підозрюваного (обвинуваченого), підстав для визнання статті 309 Кодексу неконституційною через те, що вона не передбачає апеляційного оскарження зазначеної ухвали, немає.
Розв’язуючи питання конституційності пункту 2 частини другої статті 428 Кодексу в аспекті питань, порушених у конституційній скарзі Самборської Т.Л., Суд зазначив, що особливо важливим для оцінювання конституційності цього припису Кодексу є те, що ступінь конституційного гарантування права на касаційне оскарження судових рішень, якими вирішуються окремі питання кримінального провадження, є ще меншим, аніж тих, якими справа вирішується по суті.
Суд зауважив, що юридико-технічна недосконалість формулювання „вбачається, що підстав для задоволення скарги немає“, використаного в пункті 2 частини другої статті 428 Кодексу, не є достатньою підставою для висновку про його неконституційність, якщо зміст такого припису може бути коректно встановлений у спосіб системного тлумачення положень Кодексу з урахуванням конституційних принципів верховенства права, доступу до правосуддя та забезпечення права на судовий захист.
У Рішенні наголошено, що з урахуванням обмеженого рівня гарантування права на касаційне оскарження судових рішень, особливо тих, якими справа не вирішується по суті, відсутність у пункті 2 частини другої статті 428 Кодексу детальних критеріїв для ухвалення рішення про відмову у відкритті відповідного касаційного провадження не перешкоджає спроможності касаційного суду належно перевірити правильність відмови особі в доступі до апеляційного перегляду ухвали слідчого судді.
Конституційний Суд України підкреслив, що пункт 2 частини другої статті 428 Кодексу не дає касаційному суду повноважень відмовляти у відкритті касаційного провадження, якщо зі змісту касаційної скарги та доданих до неї документів неможливо дійти переконливого й обґрунтованого висновку про законність відповідної ухвали суду апеляційної інстанції. Суд касаційної інстанції зобов’язаний переконатися, що апеляційний суд здійснив належну юридичну оцінку питання щодо допустимості апеляційного оскарження відповідної ухвали слідчого судді, а також з’ясувати, чи не було внаслідок помилкового застосування процесуального закону необґрунтовано обмежено право особи на доступ до апеляційного перегляду.
У підсумку Суд зазначив, що пункт 2 частини другої статті 428 Кодексу виконує функцію процесуального фільтра, спрямованого на забезпечення належного здійснення правосуддя, процесуальної економії та ефективного функціонування суду касаційної інстанції, установлене ним нормативне регулювання в аспекті його застосування як підстави для відмови у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на ухвалу суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження спрямоване на досягнення легітимної мети, є пропорційним та обґрунтованим, не посягає на конституційні засади судочинства і не порушує сутності права підозрюваного, обвинуваченого на захист.
Конституційний Суд України ухвалив:
- визнати такою, що відповідає Конституції України (є конституційною), статтю 309 Кодексу у тім, що вона не передбачає оскарження в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про встановлення строку для ознайомлення з матеріалами досудового розслідування;
- визнати таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини другої статті 428 Кодексу як підставу для відмови у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на ухвалу суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження.
Інформує відділ комунікацій КСУ та правового моніторингу
