09 листопада, 2022
У День української писемності та мови, 9 листопада, Сергій Головатий взяв участь у засіданні Президії Національної академії наук України на тему „Українська мова в сучасних реаліях державотворення в Україні“.
З тематичними доповідями виступили директор Інституту мовознавства ім. О. О. Потебні НАН України член-кореспондент НАН України Богдан Ажнюк та директор Інституту української мови НАН України доктор філологічних наук Павло Гриценко. В обговоренні також взяли участь Міністр освіти і науки України Сергій Шкарлет, Уповноважений із захисту державної мови Тарас Кремінь, професор кафедри сучасних мов і культур Університету Пейс (Нью-Йорк, США) Андрій Даниленко, професор Інституту славістики Віденського університету (Австрія) та Українського вільного університету в Мюнхені (Німеччина) Міхаель Мозер, завідувач відділу Українського мовно-інформаційного фонду НАН України, кандидат технічних наук Максим Надутенко.
Доповідачі зазначили, що мова – один із важливих символів держави. Українці ще в XI столітті говорили давньоруською мовою і Київ є спадкоємцем давньоруської мови. Факт, який важливо знати і пам’ятати, бо Московія намагається це заперечувати. На думку мовознавців, за останні 20 років українськомовна ситуація зазнає динамічних змін: зростає кількість осіб, що вважають своєю рідною мовою українську, збільшується кількість українськомовних родин. Нині слово „Українець“ зазнало контекстних змін, тепер це національна ідентичність, приналежність до певної нації і держави. Українська мова сьогодні – як символ нескореної України. Тому Московія постійно маніпулювала мовною політикою, однак знищення всього українського мало протилежний ефект.
Суддя Конституційного Суду України, член-кореспондент Національної академії правничих наук України, голова Постійної комісії КСУ з правничої термінології Сергій Головатий також взяв участь в обговоренні. Він наголосив на значенні Рішення Конституційного Суду України від 14 липня 2021 року „Про забезпечення функціонування української мови як державної“. Це Рішення чітко зафіксувало, що Закон України „Про забезпечення функціонування української мови як державної “ є конституційним, – зауважив Сергій Головатий. „Якщо в 10 статті Основного Закону України, яка присвячена статусу української державної мови 5–6 речень, то в Рішенні сотні речень. Але кожне речення – це юридична формула, яка є керівною настановою для кожного посадовця, для кожного державного органу, кожного громадянина. Ця юридична формула – імператив найвищого юридичного рівня, що ми сказали в Рішенні в межах нашої теми, яку обговорюємо: „Українська мова є невіддільним атрибутом української державності, що зберігає свою історичну спадкоємність від давньокиївської доби. Мовне питання постійно було присутнє в національно-культурній та політичній боротьбі українців за власну державу. У бездержавний період саме українська мова заступала собою відсутність Української держави як основної форми інтегрування й буття етнонації. Як визначальний чинник і головна ознака ідентичності української нації, яка упродовж багатьох віків проживає на споконвічно своїй території та становить абсолютну більшість населення України, українська мова завдяки закладеному в ній самій націєтвірному началу є базовим системотвірним складником української державності та її основою. Загроза українській мові рівносильна загрозі національній безпеці України, існуванню української нації та її держави, оскільки мова – це своєрідний код нації, а не лише засіб спілкування. Без повноцінного функціонування української мови в усіх ділянках публічного життя суспільства на всій території України українській нації загрожує втрата статусу й ролі титульної й державотвірної нації, що є рівнозначним загрозі зникнення Української держави з політичної карти світу. Українська мова – доконечна умова (conditio sine qua non) державності України та її соборності“.
У Рішенні дуже багато інших цитат, що дають відповіді на ті питання, які порушували попередні доповідачі. Зокрема, когось непокоїло те, що в теле- і радіоефірах журналіст говорить російською, а співрозмовник – іншою мовою. У Рішенні зазначено: „Не відповідає конституційному статусові української мови як єдиної державної застосування режиму двомовності в публічному просторі шляхом змішування української мови з будь-якою іншою, зокрема коли телевізійне мовлення або радіомовлення в звуковій формі здійснюється одночасно двома мовами – українською та іншою, що не тільки становить порушення права громадянина України на отримання інформації державною мовою, а й спричиняє зовнішнє звуження простору вживання української мови, підриває зсередини саму її систему, спотворює її структуру, створює ґрунт для її внутрішнього розкладу, зумовлюючи її занепад“.
Отже, Конституційний Суд України встановив імператив, що такого не може бути, але якщо воно є – то це проблема не Конституції, це проблема не юридичного врегулювання, а це проблема політики і практики. Це вже інша площина. У Рішенні також є відповідь щодо питання моделі освіти для угорців в Україні. Ми чітко визначили, що запроваджена за радянських часів модель і яка сьогодні далі існує в Україні для угорців – це є сегрегаційна модель, а сегрегація – це є дискримінація, сегрегація не дозволяє інтегрування цієї частини суспільства, навіть невеликотисячної, в українське суспільство, інтегральну роль у якому виконує державна українська мова. Отже, у Рішенні є чітка вказівка для Міністерства освіти і науки України, котру воно б мало виконувати після нашого рішення.
Наведу ще одну цитату з нашого рішення і зазначу про практичні проблеми, які існують на сьогодні: „Застосування української мови має відповідати стандартам державної мови. Порушення стандартів і порядку застосування української мови є неприпустимим“. Порушення стандартів – це найбільша проблема в цій площині: це нормативні акти, це акти судів, це юридична або правнича мова, якою послуговуються мільйони і професійних посадовців, і пересічних громадян. На превеликий жаль, теперішня правнича мова є такою, якою вона дісталася нам від радянської спадщини, вона є зросійщеною. Наша Конституція на 90% написана українською, але не зовсім українською, мовою. Там – безліч росіянізмів, – як лексичних, так і синтаксичних, також повністю зросійщена структура речення. Я розумію, що мову Конституції ми швидко не змінимо, але те, що вона написана зросійщеною мовою – це однозначно.
Українська правнича мова, що в нормативних актах, що в науці зросійщена за період Незалежності набагато більше, ніж за радянський період. Це перша проблема. А тепер ще про одну проблему. Про нове цунамі – англізми. Законодавець у своїх актах запровадив українською два терміни „булінг“ і „мобінг“. Українська мова настільки багата, щоб мати і має свої питомі українські слова, терміни, аби протидіяти цьому цунамі у вигляді англізмів, яких зовсім не повинно бути в українській літературній мові“.
Інформує відділ комунікацій КСУ та правового моніторингу
