14 вересня, 2022

Делегація Конституційного Суду України на запрошення Конституційного Суду Латвійської Республіки 14 вересня прибула до міста Риги (Латвійська Республіка) для участі в міжнародній конференції „Сталість як конституційна цінність: майбутні виклики“. Захід організований з нагоди 25-ї річниці з дня заснування Конституційного Суду та 100-річчя Конституції Латвійської Республіки і тривав 15–16 вересня 2022 року.

До складу делегації ввійшли  в.о. Голови Конституційного Суду України Сергій Головатий та судді Суду Оксана Грищук і Галина Юровська.

У межах робочого візиту проведено низку двосторонніх спільних заходів.

Перший захід відбувся 14 вересня в Національній бібліотеці Латвійської Республіки, участь у ньому взяли Голова Конституційного Суду Латвійської Республіки Алдіс Лавіньш та Надзвичайний і Повноважний Посол України в Латвійській Республіці Олександр Міщенко.

Під час заходу в.о. Голови Конституційного Суду України Сергій Головатий презентував рідкісне видання „Конституція Української Гетьманської держави“ і  передав його до фонду бібліотеки, а також залишив запис у Книзі почесних гостей Національної бібліотеки Латвійської Республіки.

У своїй промові Сергій Головатий зазначив: „Ми вирішили подарувати вам унікальну річ, унікальну книжку. Унікальна вона не тому, що її не можна ніде придбати, вона не є раритетом, її було видано 1997 року на честь першої нової Конституції демократичної незалежної України. В Україні не книжку, а те, що в ній надруковано, називають „золотою короною української конституційної спадщини“.

Цей документ, який тут надрукований, датований 1710-м роком. Попри те, що він ніколи не набрав юридичної чинності, його іменують в Україні – Конституцією. Чому іменують Конституцією? 1710 рік, це вже майже 60 років поневолення України московським царством. Україну було поневолено від 1654 року, і відтоді вона була поневоленою, поки не здобула Незалежність 1991 року. Але попри те, що Україна на той час була поневоленою, форма державності, яка називалася Козацька держава, уособлювала в собі те, що завжди було притаманно козацькій нації: воля, свобода, незалежність. У Козацькій державі існували елементи республіканізму, тому що Гетьмана-лідера обирали на вільних виборах.

І от коли 1710 року Гетьманом обрали Пилипа Орлика, тоді уклали цей документ під назвою „Домовленості про права і свободи між новообраним Гетьманом і козацтвом, військовою старшиною“. Тобто був укладений договір. Чому мав бути договір та які його головні цілі? Я скажу тільки дві ключові цілі – це воля, свобода, незалежність.

Гетьман брав на себе зобов’язання перед Військом Запорозьким звільнити Батьківщину Україну від московської неволі. Крім цього зобов’язання, Гетьман брав на себе ще інше – повернути Українську православну церкву в лоно материнської церкви в Константинополі. Повернути те, що було в Україні, поки московська держава не анексувала Українську автокефальну церкву.

І другий елемент – свобода. Гетьман зобов’язувався дотримувати права і вольності козацтва, не зловживати владою, не використовувати козаків у своїх власних потребах, виконувати всі рішення суду, не контролювати скарбницю. Тобто йшла низка зобов’язань, які обмежували його гетьманську владу.

Тобто дві мети: одна – звільнитися від зовнішнього поневолювача, московської деспотії; друга – зберегти вольності від того хто наступає всередині суспільно-політичного устрою.

У цьому документі так і написано: козацька нація ніколи не визнавала владу однієї людини – самовладдя. І як написав пізніше син Пилипа Орлика, який був Гетьманом, „мені батько розповідав, що козаки ніколи не толерували автократію“.

От де корінь української волелюбності! От де джерело заперечення українцями автократичності, авторитаризму, деспотії, будь-якої форми поневолення! І це був 1710 рік, це було набагато раніше, ніж з’явилися конституція Сполучених Штатів Америки  і Французька декларація прав і свобод людини і громадянина. І в такий спосіб ми демонструємо, що ми є народ, бо путін це заперечує.

Здобувши Незалежність 1991 року, ми і досі виборюємо її ціною життів десятків тисяч і військових, і цивільних, проливаючи кров у щоденних боях за незалежність, свободу, за те, щоб бути вільними і самим вирішувати власну долю.

Це юридична пам’ятка, але вона говорить про ідеологію українського буття, заснованого на лібералізмові, республіканізмові і християнстві. Це ті цінності, на яких збудований сучасний цивілізований світ, світ свободи, демократії і людських прав.

Я з великою приємністю дарую вам цей правничий документ і щасливий, що маю нагоду поділитися нашою культурною спадщиною“.

Аудіозапис заходів у Національній бібліотеці Латвії за участю делегації Конституційного Суду України: https://www.youtube.com.

                                             

Сергій Головатий залишив запис у Книзі почесних гостей
Національної бібліотеки Латвії

 

Олександр Міщенко, Надзвичайний і Повноважний Посол України в Латвійській Республіці,
Сергій Головатий, в.о. Голови Конституційного Суду України,
Катріна Кукайне, директор Департаменту Національної бібліотеки Латвії,
Алдіс Лавіньш, Голова Конституційного Суду Латвійської Республіки

 

                                                     

Інформує відділ комунікацій Конституційного Суду України та правового моніторингу