Перший та Другий сенати КСУ перейшли до закритої частини пленарних засідань у справах за конституційними скаргами
Щербака Є.Л., Олексієнка М.В., Одінцової О.А., Шевченка В.В.
13 листопада Перший сенат Конституційного Суду України на пленарному засіданні у формі письмового провадження розпочав розгляд справи за конституційною скаргою Щербака Євгена Леонідовича щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини другої статті 109 Житлового кодексу Української РСР (далі – Кодекс).
Під час відкритої частини пленарного засідання було заслухано інформацію судді-доповідача у справі Ірини Завгородної щодо змісту конституційної скарги та підстав відкриття конституційного провадження.
Як зазначила суддя-доповідач, Щербак Є.Л. звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням визнати такими, що не відповідають частинам першій, другій статті 8, частині четвертій статті 13, статті 21, частинам другій, третій статті 22, частині першій статті 24, частині першій статті 30, частинам першій, четвертій статті 41, частині першій статті 47, статті 48 Конституції України (є неконституційними), положення частини другої статті 109 Кодексу, згідно з якими громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення; постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.
На думку автора клопотання, застосовані в остаточному судовому рішенні у його справі оспорювані положення Кодексу суперечать принципу юридичної визначеності як складовій верховенства права, гарантованого у статті 8 Конституції України.
Крім того, Щербак Є.Л. зауважує, що положення частини другої статті 109 Кодексу суперечать приписам частини четвертої статті 13, статті 21, частин другої, третьої статті 22, частини першої статті 24 Конституції України.
Суб’єкт права на конституційну скаргу стверджує, що оспорювані положення Кодексу також суперечать приписам частини першої статті 30, частин першої, четвертої статті 41, частини першої статті 47, статті 48 Конституції України.
Суддя-доповідач поінформувала, що конституційна скарга внесена належним суб’єктом права на конституційну скаргу та відповідає вимогам щодо її форми і змісту, встановленим Законом України «Про Конституційний Суд України», а вирішення порушених у конституційній скарзі питань належить до повноважень Конституційного Суду України.
Перший сенат Конституційного Суду України дослідив матеріали справи на відкритій частині пленарного засідання та перейшов до закритої частини пленарного засідання для продовження розгляду справи та ухвалення Рішення.
Головував на пленарному засіданні Голова Конституційного Суду України Олександр Тупицький.
На пленарному засіданні був присутній представник суб’єкта права на конституційну скаргу, адвокат Артур Мамай.
***
13 листопада Другий сенат Конституційного Суду України на пленарному засіданні у формі письмового провадження розпочав розгляд справи за конституційною скаргою Олексієнка Миколи Васильовича щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремого положення першого речення частини четвертої статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року № 2262–XII зі змінами (далі – Закон).
Під час пленарного засідання було заслухано інформацію судді-доповідача у справі Володимира Мойсика щодо змісту конституційної скарги, підстав для відкриття конституційного провадження у справі, перебігу справи в судах та обґрунтувань заявника. Суддя-доповідач також повідомив про ключові позиції органів державної влади, наукових установ та навчальних закладів щодо питань, порушених у конституційній скарзі.
Згідно з першим реченням частини четвертої статті 63 Закону «усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв’язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України».
Автор клопотання вважає, що окреме положення першого речення частини четвертої статті 63 Закону «на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України» суперечить частині першій статті 8, статті 22, частині першій статті 46, статті 48, частині першій статті 58, частині першій статті 64, пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України.
Олексієнко М. В. зазначає, що внаслідок застосування в остаточному судовому рішенні у його справі, а саме в постанові Верховного Суду від 4 лютого 2019 року, оспорюваного положення Закону, яке, на його думку, надає Уряду України право встановлювати умови, розміри та порядок перерахунку призначених пенсій, а також виданої Кабінетом Міністрів України на виконання цього положення Постанови «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. № 393» від 13 лютого 2008 року № 45, було суттєво обмежено право автора клопотання на отримання належно перерахованої призначеної пенсії та порушено гарантовані йому Конституцією України права, зокрема право на соціальний захист, що включає право на забезпечення у старості, право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім’ї, право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
Другий сенат Конституційного Суду України дослідив матеріали справи на відкритій частині пленарного засідання та перейшов до закритої частини пленарного засідання для ухвалення рішення у справі. Рішення Конституційного Суду України за результатами конституційного провадження буде оприлюднено на офіційному вебсайті Конституційного Суду України відповідно до статті 94 Закону України «Про Конституційний Суд України».
Головував на пленарному засіданні заступник Голови Конституційного Суду України Сергій Головатий.
***
13 листопада Другий сенат Конституційного Суду України на пленарному засіданні у формі письмового провадження розпочав розгляд справи за конституційною скаргою Одінцової Олени Анатоліївни щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень абзацу другого статті 471 Митного кодексу України (далі – Кодекс), якими передбачена відповідальність за порушення порядку проходження митного контролю в зонах (коридорах) спрощеного митного контролю.
Під час пленарного засідання було заслухано інформацію судді-доповідача у справі Віктора Городовенка щодо змісту конституційної скарги, підстав для відкриття конституційного провадження у справі, перебігу справи в судах та обґрунтувань заявника.
Як зазначив суддя-доповідач, суб’єкт права на конституційну скаргу вказує, що у Кодексі визначено «настання відповідальності за порушення встановленого порядку переміщення через митний кордон валютних цінностей», однак «застосування конфіскації за такого роду адміністративні правопорушення є невиправданим втручанням у конституційне право непорушності приватної власності, надмірним та значним матеріальним навантаженням на особу, а також є неспівмірним із завданою шкодою самим правопорушенням інтересам держави».
Автор клопотання вважає, що «санкція» статті 471 Кодексу не відповідає частині першій статті 8, частинам першій, четвертій, шостій статті 41 Конституції України, оскільки передбачає «непропорційне, незбалансоване і тому несправедливе покарання у вигляді конфіскації коштів, обіг і транскордонне переміщення яких жодним нормативним документом не заборонена та не обмежена…», а застосування стягнення у вигляді конфіскації «є безальтернативним, негнучким і категоричним – тому воно є непропорційним і несправедливим, а отже таким, яке не відповідає принципу верховенства права», та «надмірним майновим тягарем на громадянина, зовсім не відповідає суспільним та громадським інтересам, та є втручанням держави на мирне володіння майном».
Обґрунтовуючи свої твердження, Одінцова О. А. цитує положення Конституції України, Кодексу, посилається на рішення Конституційного Суду України, Європейського суду з прав людини, а також на судові рішення у своїй справі.
Суддя-доповідач також поінформував, що конституційна скарга внесена належним суб’єктом права на конституційну скаргу та відповідає вимогам щодо її форми і змісту, встановленим Законом України «Про Конституційний Суд України», а питання, порушене в конституційній скарзі, підвідомче Конституційному Суду України. Враховуючи зазначене, Третя колегія суддів Другого сенату Конституційного Суду України відкрила конституційне провадження у справі.
Другий сенат Конституційного Суду України дослідив матеріали справи на відкритій частині пленарного засідання та перейшов до закритої частини пленарного засідання для ухвалення рішення у справі. Рішення Конституційного Суду України за результатами конституційного провадження буде оприлюднено на офіційному вебсайті Конституційного Суду України відповідно до статті 94 Закону України «Про Конституційний Суд України».
Головував на пленарному засіданні заступник Голови Конституційного Суду України Сергій Головатий.
На пленарному засіданні були присутні суб’єкт права на конституційну скаргу Олена Одінцова, представник суб’єкта права на конституційну скаргу, адвокат Василь Олійник, інші громадяни України.
***
13 листопада Другий сенат Конституційного Суду України на пленарному засіданні у формі письмового провадження розпочав розгляд справи за конституційною скаргою Шевченка Вячеслава Валентиновича щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення пункту 3 частини першої статті 97 Закону України «Про Національну поліцію» від 2 липня 2015 року № 580-VIII зі змінами (далі – Закон).
Під час пленарного засідання було заслухано інформацію судді-доповідача у справі Віктора Городовенка щодо змісту конституційної скарги, підстав для відкриття конституційного провадження у справі, перебігу справи в судах та обґрунтувань заявника.
Як зазначив суддя-доповідач, згідно з положенням пункту 3 частини першої статті 97 Закону, одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського є соціальною виплатою, гарантованою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за Законом мають право на її отримання, у разі «визначення поліцейському інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов’язків, пов’язаних із виконанням повноважень та основних завдань міліції або поліції, чи участі в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті».
Автор клопотання вважає, що оспорюваними положеннями Закону «конституційне право на соціальний захист, а саме отримання одноразової допомоги в разі визначення поліцейському інвалідності дискримінаційно поставлене в залежність від факту підстав звільнення. Таким чином держава, всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх поліцейських, що мають право на отримання одноразової допомоги у разі встановлення інвалідності, на законодавчому рівні позбавила цього права поліцейських у тих випадках, коли вони звільненні зі служби за власним бажанням».
На думку суб’єкта права на конституційну скаргу, «прив’язування права на отримання одноразової грошової допомоги до такої підстави, як звільнення зі служби лише по хворобі, ставить в нерівне становище колишніх поліцейських…, які добросовісно виконували свої обов’язки та отримали інвалідність внаслідок служби в поліції і звільнилися з неї за власним бажанням».
Обґрунтовуючи свої твердження, Шевченко В. В. цитує положення Конституції України, законів України, міжнародних документів, посилається на рішення Європейського суду з прав людини, а також на судові рішення у своїй справі.
Конституційна скарга внесена належним суб’єктом права на конституційну скаргу та відповідає вимогам щодо її форми і змісту, встановленим Законом України «Про Конституційний Суд України», а питання, порушене в конституційній скарзі, підвідомче Конституційному Суду України. Враховуючи зазначене, Третя колегія суддів Другого сенату Конституційного Суду України відкрила конституційне провадження у справі.
Другий сенат Конституційного Суду України дослідив матеріали справи на відкритій частині пленарного засідання та перейшов до закритої частини пленарного засідання для ухвалення рішення у справі. Рішення Конституційного Суду України за результатами конституційного провадження буде оприлюднено на офіційному вебсайті Конституційного Суду України відповідно до статті 94 Закону України «Про Конституційний Суд України».
Головував на пленарному засіданні заступник Голови Конституційного Суду України Сергій Головатий.
Пленарні засідання транслювалися на офіційному вебсайті Конституційного Суду України в рубриці «Відеотрансляція засідань».
Інформує відділ комунікацій Конституційного Суду України та правового моніторингу
