Пам’яті Павла Євграфова, Олега Сергейчука, Олександра Мироненка
Час летить нестримно… І важко підібрати такі слова, які змогли би зменшити біль тих, хто втратив рідних або близьких, проте світлі спогади про людей, які чесно і гідно прожили своє життя, назавжди залишають по собі плоди їх добрих справ.
Для Конституційного Суду України листопад став надзвичайно сумним періодом, бо в різні роки саме у цьому місяці закінчили свій земний шлях Павло Борисович Євграфов, Олег Анатолійович Сергейчук, Олександр Миколайович Мироненко.
Учений-юрист, суддя Конституційного Суду України (1997–2006 рр.) Павло Євграфов присвятив усе своє свідоме життя, сповнене прагнень до духовного росту та постійного пошуку досконалості, невтомній праці на благо народові та Української держави. Наполегливість, щирість, відвертість, поєднання принциповості й толерантності завжди вирізняли його серед інших колег. Павло Борисович виховав не одне покоління молодих юристів, у пам’яті яких він назавжди залишиться як тактовний і мудрий викладач, небайдужий до чужих проблем, взірець людської гідності, справедливості та добропорядності. До молодих спеціалістів він ставився по-батьківському, з турботою, вболіваючи за них та радіючи їхнім успіхам.
Наукові праці Павла Борисовича з питань теорії системи права, законотворчості та правової держави стали вагомим доробком у скарбниці правової науки, а його блискучий талант вченого і високі моральні якості дотепер цінуються у колі близьких, колег, друзів.
У пам’яті всіх, хто знав і працював разом з Павлом Борисовичем, він назавжди залишиться висококваліфікованим юристом, талановитим вченим, людиною енергійною і невтомною в обстоюванні чесності й справедливості.
Земне життя відомого правознавця, заслуженого юриста України, судді Конституційного Суду України (2010–2016 рр.) Олега Сергейчука обірвалося два роки тому.
Олег Анатолійович був добропорядною, щирою людиною, завжди виявляв повагу й любов до рідних, близьких, колег. Для всіх, хто його знав, він залишиться високопрофесійним юристом, мудрим наставником, добрим сім’янином, надійним другом, щиросердною та чуйною людиною.
Олег Анатолійович був знаним фахівцем у галузі адміністративного права та процесу, фінансового, інформаційного, конституційного права. Серед вітчизняних правників він відомий і шанований як автор численних наукових публікацій, зокрема з питань адміністративно-правового забезпечення законності в системі державного управління.
Минуло чотири роки, як пішов у вічність відомий український правознавець, філософ, історик права, педагог, доктор філософських наук, професор, дійсний член Української академії політичних наук, член-кореспондент Академії правових наук України, суддя Конституційного Суду України (1996–2005 рр.) Олександр Мироненко, але у пам’яті кожного, хто його знав, досі живі яскраві спогади про нього.
Близькі, рідні, колеги пам’ятають Олександра Миколайовича як людину мудру, талановиту, щиру, добропорядну, толерантну і далекоглядну.
Як автор численних наукових праць, він був відомий широкому загалу науковців не тільки в Україні, а й за її межами. У творчому доробку Олександра Миколайовича – монографії, наукові статті, підручники, навчальні посібники, присвячені проблемам історії держави і права, історії правових і політичних вчень, філософії права, політології, конституційного права.
З-під його пера вийшли у світ новаторські наукові статті під назвами «З історії вітчизняної конституційної юстиції», «Конституційна юстиція на межі тисячоліть», «Конституційна юстиція: маловідомі сторінки історії», «Вітчизняна конституційна юрисдикція в другому десятилітті нинішнього тисячоліття», присвячені історії конституціоналізму та конституційної юстиції.
Олександр Миколайович пішов із життя, залишивши по собі світлу пам’ять і неоціненний доробок для вітчизняної юридичної науки.
Нехай світла пам’ять про Павла Євграфова, Олега Сергейчука, Олександра Мироненка назавжди збережеться в серцях рідних, близьких, знайомих, а Бог дарує вічний спокій їхнім душам.
