Голова Конституційного Суду України Станіслав Шевчук: «Україні бути і бути її Конституції!»
23.07.2018
22 липня 2018 року в рамках відкриття VII Літньої школи з конституційного права «Верховенство права та конституціоналізм» відбулася відкрита дискусія з громадськістю, присвячена конституціоналізму в Україні та його майбутньому.
Розпочав дискусію модератор зустрічі національний радник з юридичних питань, керівник відділу верховенства права Координатора проектів ОБСЄ в Україні Олександр Водянніков: «Після змін до Конституції України в частині правосуддя та ухвалення нового Закону України «Про Конституційний Суд України» відбувається становлення Конституційного Суду України: змінено його статус, орган виведено з судової влади і поставлено над трьома гілками влади». Він зауважив, що на сьогодні в Україні існують певні тенденції щодо розвитку такого явища як конституційний популізм, і що саме у цих умовах відбувається відродження Конституційного Суду України.
Олександр Водянніков також озвучив основні питання, запропоновані до розгляду під час заходу, а саме: яке майбутнє конституціоналізму в Україні та чи можна говорити про його існування; які виклики стоять сьогодні перед Конституційним Судом України; якими є переваги та недоліки конституційної реформи.
Відповідали на ці й інші актуальні питання Голова Конституційного Суду України Станіслав Шевчук, суддя Суду Василь Лемак, президент Національної академії правових наук України Олександр Петришин, ректор Національної школи суддів України Микола Оніщук, професор Ужгородського національного університету Михайло Савчин.
Голова Конституційного Суду України Станіслав Шевчук звернув увагу, що через два роки виповнюється сто років із дня заснування конституційних судів, перші з яких були створені в Австрії та Чехії. Це риторична відповідь політикам на питання, чи потрібні конституційні суди, зазначив Голова КСУ, адже у Європі вони існують майже сто років. Він процитував засновника та першого суддю Конституційного Суду Австрії Ганса Кельзена, який стверджував, що конституція без ефективного конституційного суду схожа на сонце, яке світить, але не гріє. Доповідач підкреслив, що конституційний суд, який наповнює норми конституції живим змістом, по суті, є негативним законодавцем і повинен захищати основний закон, зокрема, від парламенту – позитивного законодавця.
Стосовно питання про те, як Конституційному Суду України повернути довіру до Конституції України, Голова КСУ зазначив, що Суд захищає установчу владу – владу народу – від влади встановленої. Він наголосив, що політикам не подобається те, що є орган, який може визнати закони неконституційними. Станіслав Шевчук також констатував, що у цьому році Суд визнав два закони неконституційними в цілому з огляду на порушення процедури їх розгляду та ухвалення.
Очільник Конституційного Суду України також зауважив, що на сьогодні Суд вийшов із тривалої кризи, ухвалено Регламент Суду, сформовано сенати Суду, утворено колегії суддів Суду, Суд розглядає конституційні скарги та ухвалює рішення, посилюючи їх аргументацію.
Проте, на думку Станіслава Шевчука, залишається ще багато 
викликів, зокрема боротьба з конституційним популізмом та повернення довіри до Суду. «Як Голова Суду я проголосив політику відкритості органу конституційної юрисдикції, налагодження системи комунікації з суспільством», – зазначив він і підкреслив, що підтримка молодого покоління, представників засобів масової інформації, громадськості та наукових кіл є важливою для Суду.
За словами Станіслава Шевчука, Конституційний Суд України працює проти влади, зміцнюючи державу. «Ми забезпечуємо юридично ті обмеження, – наголосив Голова КСУ, – які покладаються Конституцією України на органи державної влади, в тому числі, через захист прав людини».
«По суті, сучасне конституційне право України – це її Конституція та рішення Конституційного Суду України. Конституція України накладає стандарти на всю нашу правову систему нашої держави, і саме від Конституційного Суду України залежить рівень довіри до Основного Закону України та розуміння того, що Конституція України – не просто текст, а й принципи, ідеї та цінності, які Суд покликаний захищати», – підкреслив Станіслав Шевчук.
Суддя Конституційного Суду України Василь Лемак у своєму виступі навів загрози для конституційної демократії, які на європейському континенті зазвичай ідуть не «методом Піночета», а більш тонко, тому є більш небезпечними. Як приклад він навів діяльність Гітлера у нацистській Німеччині, який отримав пост канцлера у конституційний спосіб, однак протягом одного-півтора років узурпував владу, використавши для цього й інститут референдуму, та зазначив, що у Німеччині на той час не було судових органів, спроможних захистити Конституцію.
«Сьогодні держава, в якій є загальне виборче право, потребує захисту фундаментальних конституційних цінностей, у тому числі від тих, хто, прикриваючись народом, бажає зруйнувати демократичні інститути. У суспільствах, де відсутні тривалі конституційні традиції, людина з правом голосу, яка зазнає впливу потужних пропагандистських ресурсів, особливо з-за кордону, інколи може нести загрозу для конституційних цінностей, якщо вона недооцінює значення цих цінностей», – переконаний суддя КСУ. Протистояння «конституційному популізму», на його думку, є одним із завдань судової влади.
Василь Лемак наголосив: «Конституційний Суд України народжується заново, тому що лише конституційна реформа 2016 року щодо правосуддя надала такі гарантії Конституційному Суду України і Верховному Суду, які вперше дають можливість говорити, що суд є судом».
Аналізуючи Рішення КСУ від 26 квітня 2018 року, яким Закон України «Про всеукраїнський референдум» було визнано неконституційним, суддя Суду зазначив, що, чи не вперше закон України було визнано неконституційним вцілому не лише з огляду на порушення процедури його ухвалення, а й зважаючи на його зміст. У Рішенні сформульовано низку юридичних позицій, які стосуються розвитку доктрини порушення конституційної процедури ухвалення акта, як підстави для визнання його неконституційним. Ідеться насамперед про вплив на кінцевий результат голосування, системний та грубий характер порушень тощо. «Із цього Рішення також випливає конституційний обов'язок парламенту невідкладно на законодавчому рівні врегулювати інститут референдуму, адже він є механізмом не лише здійснення влади, а й реалізації права людини на участь у державному управлінні», – підсумував Василь Лемак.
Президент Національної академії правових наук України, академік НАПрН України, професор Олександр Петришин зауважив, що у суспільстві існує дві крайності у розумінні Конституції України. Частина суспільства сприймає її як інструкцію, тому, не знайшовши в її тексті прямої відповіді на певні питання, заявляє про необхідність внесення змін і усунення прогалин. У цьому аспекті він навів приклади країн, в яких немає писаної конституції, але сповідуються конституційні цінності. Інша ж частина вважає, що Конституція України – це щось абстрактне. На думку доповідача, конституційна юрисдикція існує для подолання цих крайнощів.
«Чим більше буде якісно мотивованих та науково обґрунтованих рішень Конституційного Суду України, які сприймаються суспільством, тим глибшим буде розуміння Конституції України», – підкреслив Олександр Петришин.
Про основні етапи розвитку та становлення конституційної юрисдикції в Україні, конституційну реформу та інші аспекти конституціоналізму розповів ректор Національної школи суддів України Микола Оніщук. На його думку, наразі відбувається відновлення ролі, функцій і завдань конституційної юстиції, пов’язане не лише із прагненням держави до входження до Європейського Союзу, але й із людським фактором. За словами ректора, конституційна комісія, яка працювала над змінами до Основного Закону України, розуміла, що потрібно закласти основи для відновлення конституційної юрисдикції. «Країна не може розвиватися з головою, повернутою назад», – зазначив Микола Оніщук.
Він звернув увагу, що у Конституції України закріплено нові вимоги до кандидатів на посаду судді та порядок їх обрання, та зауважив, що політики критично ставилися до норм, відповідно до яких їх повноваження у сфері призначення суддів було обмежено. У цьому контексті ректор Національної школи суддів України розповів про ризики, які, незважаючи на зміну порядку призначення суддів КСУ, залишаються.
Доповідач підкреслив, що через закріплення провідної ролі Конституційного Суду України вибудовується логічна система підпорядкування конституційним засадам. Конституція України є такою, якою її бачить Конституційний Суд. «Ми прагнемо, щоб «очі» Суду були від Бога», – наголосив він і додав, що попереду в Конституційного Суду України чимало випробувань, через які доведеться пройти, щоб забезпечити сталість та захист основоположних конституційних
цінностей, конституційної доктрини й ідеології.
Директор Науково-дослідного інституту порівняльного публічного права та міжнародного права Ужгородського національного університету, професор Михайло Савчин зазначив, що деякі рішення Конституційного Суду України є досить суперечливими. На його думку, саме через такі рішення у свій час Суд втратив авторитет.
Водночас, як зауважив промовець, нині Конституційний Суд України захищає класичні конституційні цінності, незважаючи на те, що судді є носіями різних ідеологій. «Однак Суд 
продовжує працювати в неповному складі – 16 суддів. Наразі, незаповненими залишаються дві вакансії за квотою Верховної Ради України, що створює пограничні ситуації та ускладнює процес ухвалення рішень», – підкреслив Михайло Савчин.
Наприкінці відкритої зустрічі Станіслав Шевчук наголосив: «Україні бути і бути її Конституції! Країни, в яких постійно змінюється конституція, щасливо жити не можуть. Безумовно, наша країна потребує змін, зокрема в судовій сфері. Однак на сьогодні закладено певні підвалини, які ми не маємо права руйнувати лише заради того, щоб побудувати щось нове».
Інформує відділ комунікацій Конституційного Суду України та правового моніторингу
