17 вересня 2026 року
Другий сенат Конституційного Суду України 16 вересня 2026 року на відкритій частині пленарного засідання у формі письмового провадження розглядав справу за конституційною скаргою Куришко Алли Василівни.
Під час пленарного засідання суддя-доповідач у справі Віктор Городовенко виклав зміст конституційної скарги та обґрунтування заявника.
Суддя поінформував, що заявник просить перевірити на відповідність Конституції України приписи частин першої, третьої, четвертої статті 369 Кримінального кодексу України (далі – Кодекс).
Згідно з оспорюваними приписами статті 369 Кодексу:
- „пропозиція чи обіцянка службовій особі надати їй або третій особі неправомірну вигоду, а так само надання такої вигоди за вчинення чи невчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає таку вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища – караються штрафом від однієї тисячі до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк від двох до чотирьох років, або позбавленням волі на той самий строк“ (частина перша);
- „діяння, передбачені частиною першою або другою цієї статті, якщо неправомірна вигода надавалася службовій особі, яка займає відповідальне становище, або вчинені за попередньою змовою групою осіб, – караються позбавленням волі на строк від чотирьох до восьми років з конфіскацією майна або без такої“ (частина третя);
- „діяння, передбачені частиною першою, другою або третьою цієї статті, якщо неправомірна вигода надавалася службовій особі, яка займає особливо відповідальне становище, або вчинені організованою групою осіб чи її учасником, – караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років з конфіскацією майна або без такої“ (частина четверта).
У цій справі Третя колегія суддів Другого сенату відкрила конституційне провадження в частині щодо конституційності приписів частин першої і третьої статті 369 Кодексу та відмовила у відкритті конституційного провадження щодо конституційності приписів частини четвертої цієї статті.
Зі змісту конституційної скарги та долучених до неї матеріалів убачається, що вироком Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області, залишеним без змін ухвалою Житомирського апеляційного суду, Куришко А.В. засуджено за частиною третьою статті 369 Кодексу до покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки без конфіскації майна.
Не погодившись із зазначеними судовими рішеннями, адвокат Рись В.Г., який діє в інтересах Куришко А.В., звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду – без змін.
Куришко А.В. вважає, що оспорювані приписи Кодексу „не відповідають вимогам принципу верховенства права <…> у його аспектах правової визначеності, передбачуваності, справедливості та пропорційності. Нечіткість законодавчих формулювань призводить до неоднозначного правозастосування, створює надмірний простір для дискреції та не дає особі можливості завчасно передбачити правові наслідки своєї поведінки“.
На її думку, „відсутність чітких законодавчих формулювань про те, що саме можна вважати пропозицією надати неправомірну вигоду службовій особі – дозволило судам інтерпретувати розмову Скаржника про можливість та порядок сплати штрафу як таке, що містить закінчений склад злочину, передбаченого ст. 369 Кримінального кодексу України“.
Заявниця твердить, що стаття 369 Кодексу „не визначає, якою саме має бути відповідна дія службової особи, її обов’язкові ознаки та межі, а також не розмежовує дії, що належать до службових повноважень, і будь-який інший вплив, зумовлений посадовим статусом. Буквальне тлумачення норми дає підстави вважати, що вона охоплює як правомірні, так і завідомо незаконні дії службової особи. Така невизначеність допускає надмірно широке та довільне застосування кримінально-правової норми, що суперечить принципу правової визначеності“.
На її переконання, практика застосування оспорюваних приписів Кодексу призводить до порушення приписів частини третьої статті 62, пункту 2 частини другої статті 129 Конституції України, оскільки „обвинувальні висновки можуть ґрунтуватися переважно на припущеннях, суб’єктивній оцінці змісту спілкування та поясненнях заінтересованої службової особи, без наявності достатніх об’єктивних і недвозначних доказів прямого умислу на надання неправомірної вигоди“.
Суддя-доповідач повідомив, що з метою забезпечення повного й об’єктивного розгляду справи направлено листи-запити щодо висловлення позицій по суті конституційної скарги до Президента України, Верховної Ради України, Верховного Суду, а також до установ – Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Національного університету „Одеська юридична академія“, Інституту держави і права імені В. М. Корецького НАН України, Науково-дослідного інституту вивчення проблем злочинності імені академіка В.В. Сташиса, Львівського державного університету внутрішніх справ, Харківського національного університету внутрішніх справ, Одеського державного університету внутрішніх справ, Національної академії внутрішніх справ.
Дослідивши матеріали справи, Суд перейшов до закритої частини пленарного засідання.
Участь у пленарному засіданні взяв представник суб’єкта права на конституційну скаргу, адвокат Олександр Лещенко.
Переглянути відеозапис пленарного засідання можна на офіційному вебсайті Суду в рубриці „Архів відеотрансляцій засідань“.
Інформує відділ комунікацій КСУ та правового моніторингу
