АНОНС
19 грудня о 10 годині Велика палата Конституційного Суду України у формі усного провадження розпочне розгляд справи за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення положень першого речення частини першої статті 13, частини першої статті 14 Конституції України.
Суть питання
Суб’єкт права на конституційне подання звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням дати тлумачення положень першого речення частини першої статті 13 та частини першої статті 14 Конституції України у системному зв’язку з іншими положеннями Конституції України:
– преамбули, у якій закріплено, що Верховна Рада України від імені Українського народу – громадян України всіх національностей, виражаючи суверенну волю народу, спираючись на багатовікову історію українського державотворення і на основі здійсненого українською нацією, усім Українським народом права на самовизначення, дбаючи про забезпечення прав і свобод людини та гідних умов її життя, піклуючись про зміцнення громадянської злагоди на землі України та підтверджуючи європейську ідентичність Українського народу і незворотність європейського та євроатлантичного курсу України, прагнучи розвивати і зміцнювати демократичну, соціальну, правову державу, усвідомлюючи відповідальність перед Богом, власною совістю, попередніми, нинішнім та прийдешніми поколіннями, керуючись Актом проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 року, схваленим 1 грудня1991 року всенародним голосуванням, приймає цю Конституцію – Основний Закон України;
– статті 1, відповідно до якої Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава;
– частини другої статті 3, згідно з якою права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави;
– частини другої статті 5, за якою носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ; народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування;
– частини четвертої статті 13, відповідно до якої держава забезпечує захист прав усіх суб’єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки; усі суб’єкти права власності рівні перед законом.
На думку авторів клопотання, відсутність офіційного тлумачення поняття землі як об’єкта права власності Українського народу, основного національного багатства в контексті першого речення частини першої статті 13, частини першої статті 14 Конституції України може в подальшому поставити під сумнів відповідність Основному Закону України будь-якого з прийнятих законів, а також призвести до порушення громадянської злагоди в Україні. Народні депутати України стверджують, що право власності на землю Українського народу і право власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад, держави не є тотожними.
Інформує відділ комунікацій Конституційного Суду України та правового моніторингу
