2 листопада,2022
У вівторок, 1 листопада, на пленарному засіданні Велика палата Конституційного Суду України ухвалила Рішення у справі щодо конституційного контролю змін до Конституції України, що набрали чинності, за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України „Про внесення змін до статті 80 Конституції України (щодо недоторканності народних депутатів України)“ (далі – Закон).
Суб’єкт права на конституційне подання твердив, що Закон, є неконституційним, вважаючи, що його було ухвалено з порушенням конституційної процедури.
Конституційний Суд України для забезпечення послідовності своєї судової практики, юридичної визначеності й конституційної стабільності, установив, що йому належить здійснювати подальший (a posteriori) конституційний контроль щодо конституційних поправок після набрання ними чинності, оскільки відсутність судового контролю за процедурою розгляду та ухвалення відповідних законів, що їх визначено приписами розділу XIII Конституції України, може мати наслідком обмеження чи скасування прав і свобод людини й громадянина, ліквідацію незалежності чи порушення територіальної цілісності або зміну конституційного ладу в спосіб, що його не дозволено Конституцією України.
У Рішенні йдеться, що на сьомій сесії Верховної Ради України (далі – ВРУ) восьмого скликання 17 жовтня 2017 року було зареєстровано проєкт оспорюваного Закону (далі – Законопроєкт), суб’єктом законодавчої ініціативи якого був Президент України. 19 жовтня 2017 року його було включено до порядку денного пленарного засідання сьомої сесії ВРУ восьмого скликання. Розглянувши Законопроєкт, ВРУ прийняла Постанову „Про включення до порядку денного сьомої сесії Верховної Ради України восьмого скликання законопроєкту про внесення змін до статті 80 Конституції України (щодо недоторканності народних депутатів України) і про його направлення до Конституційного Суду України“.
19 червня 2018 року Конституційний Суд України за конституційним зверненням ВРУ розглянув Законопроєкт і визнав його таким, що відповідає вимогам статей 157 і 158 Конституції України.
Голова ВРУ восьмого скликання 29 серпня 2019 року на підставі статті 105 Регламенту погодив перелік законопроєктів, які залишаються нерозглянутими і вважаються відкликаними у зв’язку з припиненням повноважень ВРУ восьмого скликання. До цього переліку було включено Законопроєкт. Таким чином, ВРУ восьмого скликання після отримання Висновку Конституційного Суду України від 19 червня 2018 року № 2-в/2018 попередньо не схвалювала зазначений Законопроєкт.
Перше пленарне засідання першої сесії ВРУ дев’ятого скликання відбулося 29 серпня 2019 року. До порядку денного цього засідання було включеного згаданий Законопроєкт. Конституційний Суд України вважає, що Законопроєкт обґрунтовано включено до порядку денного першої сесії ВРУ дев’ятого скликання, оскільки він не був у встановленому порядку відкликаний або розглянутий ВРУ попереднього скликання.
ВРУ розглянула Законопроєкт і прийняла його як Закон на першому засіданні другої сесії ВРУ дев’ятого скликання 3 вересня 2019 року, яка є наступною черговою сесією ВРУ в розумінні частини першої статті 83 Конституції України. За Законопроєкт проголосували більш як дві третини народних депутатів від конституційного складу ВРУ з дотриманням вимог статті 155 Конституції України.
У Рішенні зазначається, що „здійснюючи конституційний контроль за дотриманням конституційної процедури розгляду, ухвалення або набрання чинності законами України відповідно до частини першої статті 152 Основного Закону України, Конституційний Суд України перевіряє не тільки дотримання формальних процедур, передбачених у Конституції України. Перевірці також підлягає додержання парламентом як представницьким органом народу демократичної сутності, зокрема зваженість, послідовність та обґрунтованість процесу обговорення рішень, які він ухвалює, реальна можливість народних депутатів України здійснити свої права в цьому процесі“.
У цій справі Конституційний Суд України зробив конституційне застереження стосовно практики підготовки й ухвалення законів про внесення змін до Конституції України, які не мають належних ознак зваженості та послідовності, що іманентно мають бути властивими для ухвалення конституційних поправок, зокрема щодо реального розведення в часі двох голосувань ВРУ за Законопроєкт.
За юридичними позиціями Конституційного Суду України, викладеними в його рішеннях, „неконституційним може бути визнаний, зокрема, той правовий акт, стосовно якого були порушені процесуальні вимоги, що встановлюються Конституцією України, а не іншими правовими актами“, а також „критерієм визнання актів неконституційними, зокрема, може стати порушення саме тих процесуальних вимог їх розгляду, ухвалення або набрання чинності, які встановлені Конституцією України, а не іншими правовими актами“.
Положення частини першої статті 8, статті 19 Конституції України не регулюють питань конституційної процедури розгляду, прийняття ВРУ законів України або набрання ними чинності, тому не можуть бути застосовними у цій справі.
Дійшовши висновку, що конституційну процедуру розгляду, ухвалення та набрання чинності Законом не було порушено, Конституційний Суд України визнав оспорюваний Закон таким, що відповідає Конституції України.
Інформує відділ комунікацій КСУ та правового моніторингу
