Арбітр конституційного компромісу: про особливості конституційного контролю в Португалії

Версія для друку

8 вересня 2026 року

У межах спільного просвітницького проєкту Конституційного Суду України та Національної школи суддів України 3 вересня 2026 року відбулася тематична онлайн-лекція „Здійснення конституційного контролю в Португальській Республіці“. Головною спікеркою заходу виступила експертка в галузі європейського конституційного права, суддя Конституційного Суду Португальської Республіки (далі – Суд) Маріанна Родрігеш Канотільо.

Участь у заході взяли судді Конституційного Суду України Олександр Водянніков, Віктор Городовенко, Галина Юровська, а також судді системи судоустрою, прокурори, адвокати, науковці, викладачі, аспіранти, студенти правничих факультетів та наймолодші дослідники – учні Малої академії наук.

Під час виступу лекторка детально висвітлила історичну еволюцію португальської моделі конституційного контролю (від Конституції 1911 року до реформ 1976 та 1982 років), особливості формування складу Суду, а також специфіку юрисдикції й організації його діяльності.

Маріанна Канотільо наголосила, що судовий контроль у Португалії виник  на 70 років раніше, ніж було засновано Суд. Орган конституційного контролю був утворений у 1982 році як арбітр конституційного компромісу, а не як класичний інструмент захисту прав окремого громадянина (через відсутність інституту індивідуальної скарги – amparo). До складу Суду входять 13 суддів, обраних за спеціальною процедурою на один дев’ятирічний термін (10 суддів обирає парламент, трьох – кооптують (обирають самостійно) вже обрані парламентом 10 суддів). Судді мають спеціальний режим імунітету.

Доповідачка розповіла про суб’єктів звернення до Суду, види та особливості конституційного контролю в Португалії. Як зазначалося, Конституція Португалії наділяє всі суди повноваженнями не застосовувати норми, які суперечать Конституції або закріпленим у ній принципам. Кожен суд має прямий доступ до Конституції Португалії в будь-якій справі своєї юрисдикції – як щодо матеріальних, так і щодо процесуальних питань. Цю перевірку здійснюють за принципом ex officio – перевірка застосованого права є обов’язком, а не правом вибору судді.

Конституція дає змогу перевіряти будь-які норми. У цьому аспекті Суд  сформував власне функціональне поняття того, що є нормою. Нею є будь-який акт, ухвалений під час здійснення публічної нормотворчої влади, який формує об’єктивний правопорядок, або виданий у відповідній нормативній формі. Суд не розглядає суто виконавчі публічні акти, зокрема судові рішення й адміністративні акти, політичні акти та внутрішні адміністративні приписи. Натомість Суд розглядає акти, що мають силу закону, незалежно від того, чи є вони загальними й абстрактними, а чи конкретними та індивідуальними. Таке розширення збільшило коло актів, доступних для контролю, і побічно посилило захист основоположних прав – однак не перетворило Суд на суд amparo.

Окрім безпосереднього правосуддя, Суд здійснює контроль за фінансовою звітністю та діяльністю політичних партій, майновим становищем посадовців, розглядає виборчі спори, має виключне право офіційно засвідчити смерть Президента Республіки, оголосити про його фізичну недієздатність, що перешкоджає виконанню обов’язків тощо.

Доповідачка зосередила увагу на чотирьох видах конституційного контролю та розкрила механізми їх функціонування:

  • попередній контроль (здійснюється до підписання акта; охоплює лише норми міжнародних договорів чи угод і декретів, що формально мають силу закону);
  • абстрактний наступний контроль (йому підлягає будь-яка чинна норма, а також норми, що вже втратили чинність; перевіряються і конституційність, і законність);
  • конкретний контроль (перевірка конституційного виміру норми або її тлумачення, а не самого судового рішення; здійснюється в межах конкретного спору як апеляція до Суду щодо конституційного питання);
  • контроль за бездіяльністю (невжиття заходів, які Конституція Португалії прямо вимагає ухвалити).

У цьому контексті спікерка навела низку судових прецедентів.

Аналізуючи можливість запозичення досвіду, суддя наголосила, що такі елементи, як пряма дія Конституції Португалії для всіх суддів, 9-річний невідновлювальний строк повноважень судді, оприлюднення окремих думок, обрання керівництва самим Судом і призначення суддів надкваліфікованою більшістю, а також наявність контролю будь-якої норми (зокрема тієї, що втратила чинність) та здійснення попереднього контролю мають високу ефективність. Водночас промовиця застерегла щодо таких проблемних функцій, як виборча юрисдикція та аудит фінансування партій, які забирають значні ресурси інституції і більше належать іншим органам, а також контроль внутрішніх рішень політичних партій, що має обмежену практичну віддачу.

Захід завершився сесією запитань та відповідей. Судді Конституційного Суду України висловили вдячність Маріанні Канотільо за змістовну лекцію, яка дала змогу глибше осягнути португальський досвід конституційного контролю. Вони наголосили: підтримка міжнародних колег засвідчує, що Україна не залишається наодинці зі своїми викликами, а професійний обмін досвідом є надзвичайно цінним для подальшого розвитку української конституційної юрисдикції.

Відеозапис лекції за посиланням: https://youtu.be/BHxLDuF-4G8

 

 

 

Інформує відділ комунікацій КСУ та правового моніторингу

 

 

 

 

Сайт розроблено за сприяння Координатора проектів ОБСЄ в Україні
© 2026 Конституційний Суд України