8 квітня 2026 року в Конституційному Суді України відбулося розширене засідання Науково-консультативної ради Конституційного Суду України на тему „Значення Рішення Конституційного Суду України від 11 березня 2026 року № 2-р(І)/2026 для розвитку законодавства про вищу освіту”. Це Рішення було ухвалено у справі за конституційною скаргою Падєріна Володимира Олександровича щодо конституційності пункту 5 частини першої статті 46 Закону України „Про вищу освіту“. Модерувала захід суддя Конституційного Суду України, голова Постійної комісії з питань наукового забезпечення Оксана Грищук.
В експертній дискусії взяли участь судді Конституційного Суду України Оксана Грищук та Юрій Барабаш, які були доповідачами у цій справі, Голова Науково-консультативної ради Конституційного Суду України, директор Інституту держави і права імені В. М. Корецького Національної академії наук України, академік Національної академії правових наук України 
Олександр Скрипнюк, заступниця директора Інституту держави і права імені В. М. Корецького Національної академії наук України, академік Національної академії правових наук України Наталія Оніщенко, виконувач обов’язків ректора Національного університету фізичного виховання і спорту України Олександр Пижов, завідувачка кафедри публічно-правових дисциплін факультету права, публічного управління і менеджменту Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського Ольга Мельничук, члени Науково-консультативної ради Конституційного Суду України, ректори закладів вищої освіти, науковці, представники державних органів і громадських інституцій.
Відкриваючи засідання, суддя КСУ Оксана Грищук наголосила, що Рішення Суду № 2-р(І)/2026 має особливу вагу з огляду на утвердження віри людини у справедливість та спроможність державних інституцій забезпечити належний захист її конституційних прав. На її переконання, його слід розглядати не тільки як акт конституційного контролю у конкретній справі, а й також як важливий орієнтир для подальшого розвитку правового регулювання у сфері вищої освіти.
„У цій справі для Суду мав значення не лише доктринальний, а й людський вимір, адже заявник фактично втратив майже три роки життя, відстоюючи свої права”, – зазначила суддя.
Окремо суддя відзначила важливість включення до мотивувальної частини Рішення правових позицій науковців, які долучилися до підготовки висновків у ці
й справі, що лише посилило аргументацію Рішення.
Суддя КСУ Юрій Барабаш зауважив, що це Рішення виходить за межі розгляду конкретної конституційної скарги. За його словами, у центрі уваги Суду перебувало не вузьке питання застосування окремої норми, а ширший комплекс правовідносин між закладом вищої освіти та здобувачем освіти, які оцінювалися крізь призму конституційних гарантій, принципу пропорційності та недопустимості надмірного втручання у право на вищу освіту.
„Заклад вищої освіти не може виходити за межі конституційно допустимого регулювання у відносинах зі студентом, а здобувач освіти, реалізуючи своє право на вищу освіту, не втрачає інших конституційних прав і свобод”, – підкреслив суддя.
Він звернув увагу, що Рішення формує важливі орієнтири для подальшого розвитку законодавства про вищу освіту, а також утвердження в українському освітньому просторі стандартів академічної свободи, університетської автономії та належного захисту прав здобувачів освіти.
У своєму виступі Олександр Скрипнюк зазначив, що це Рішення КСУ має не лише практичне, а й виразне доктринальне значення для всієї сфери вищої освіти.
„Рішення утверджує пріоритет конституційного права на вищу освіту над договірними конструкціями у сфері освітніх правовідносин, визначає межі автономії закладів вищої освіти, підпорядковуючи її принципу верховенства права”, – наголосив він.
Промовець підкреслив, що відрахування здобувача вищої освіти може розглядатися лише в межах правової визначеності, обґрунтованості та пропорційності, а сформульована Судом правова позиція задає орієнтири для подальшого вдосконалення освітнього законодавства і практики його застосування. Він зазначив, що Суд чітко розмежував освітні правовідносини, і тим самим унеможливив автоматичний вплив порушень, не пов’язаних безпосередньо з освітнім процесом, на реалізацію права на вищу освіту.
Наталія Оніщенко зосередила увагу на ціннісному вимірі Рішення. За її словами, значення цього Рішення полягає, зокрема у формуванні правового й моральног
о орієнтира для всіх учасників освітніх правовідносин.
„Ідеться не лише про процедурні аспекти чи баланс правовідносин між закладом вищої освіти та здобувачем, а передусім про справедливість як засадничу правову цінність, яка має визначати підходи до правозастосування у сфері освіти“, – підкреслила вона.
На практичному значенні Рішення для всієї сфери вищої освіти наголосив у своєму виступі Олександр Пижов. Він зазначив, що Суд чітко визначив межі застосування пункту 5 частини першої статті 46 Закону України „Про вищу освіту“, наголосивши, що відрахувати студента можна виключно за порушення договору про оплату.
„Це Рішення має стати підставою для перегляду типових форм договорів, локальних актів закладів вищої освіти та усталеної адміністративної практики, а також для законодавчого уточнення відповідних положень законодавства про вищу освіту, щоб унеможливити подальше порушення прав здобувачів освіти“, – зауважив промовець.
Ольга Мельничук
акцентувала увагу на фундаментальному значенні Рішення Суду № 2-р(І)/2026 для розвитку законодавства про вищу освіту.
„Рішення задає чіткі орієнтири для подальшого розвитку освітнього законодавства, посилює правову визначеність у сфері вищої освіти та сприяє гармонізації національної практики з європейськими стандартами захисту права на освіту“, – зазначила вона.
Доповідачка також наголосила на доцільності уточнення редакції пункту 5 частини першої статті 46 Закону України „Про вищу освіту“ та конкретизації процедурних гарантій під час відрахування здобувачів освіти. Окремий акцент вона зробила на тому, що відрахування має бути пов’язане з досягненням результатів навчання, а порушення правил, не пов’язаних безпосередньо з освітнім процесом, зокрема правил проживання в гуртожитку, не може бути самостійною підставою для припинення навчання.
До обговорення також долучилися Освітній омбудсмен України Надія Лещик, заступниця Голови Науково-консультативної ради Конституційного Суду України, завідувачка кафедри конституційного права юридичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка Олена Бориславська, юридичний радник Німецького фонду міжнародного правового співробітництва Геннадій Рижков, голова ГО „Спілка ректорів закладів вищої освіти Петро Куліков, директор Науково-дослідного інституту порівняльного публічного права та міжнародного права Ужгородського національного університету Михайло Савчин.
Підсумовуючи, учасники заходу наголосили на необхідності вдосконалення законодавства про вищу освіту та правозастосовної практики у цій сфері. Висловлені під час обговорення наукові та експертні позиції засвідчили актуальність системного переосмислення підстав і процедур відрахування здобувачів освіти крізь призму конституційних гарантій, принципів правової визначеності, пропорційності та верховенства права.
Інформує відділ комунікацій КСУ та правового моніторингу
