19 квітня, 2023
Другий сенат Конституційного Суду України 19 квітня 2023 року на відкритій частині пленарного засідання у формі письмового провадження розглянув справу за конституційною скаргою Сапсая Івана Володимировича щодо відповідності Конституції України приписів підпункту 2 пункту 19 розділу II „Прикінцеві і перехідні положення“ Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури“ від 19 вересня 2019 року № 113–IX у редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до розділу II „Прикінцеві і перехідні положення“ Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури“ щодо окремих аспектів дії перехідних положень» від 15 червня 2021 року № 1554–IX (далі – Закон № 113) у системному зв’язку з пунктом 9 частини першої статті 51 Закону України „Про прокуратуру“ від 14 жовтня 2014 року № 1697–VII (далі – Закон № 1697).
Під час пленарного засідання суддя-доповідач у справі – суддя КСУ Василь Лемак зазначив, що автор клопотання просить перевірити оспорювані приписи Закону № 113 та Закону № 1697 на відповідність першому, третьому реченням частини другої статті 3, частині другій статті 43 Конституції України.
Згідно з пунктом 19 розділу ІІ „Прикінцеві і перехідні положення“ Закону № 113 прокурори, які на день набрання чинності Законом № 113 займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України „Про прокуратуру“ за умови настання однієї із наступних підстав: „рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури“ (підпункт 2).
Відповідно до пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697 прокурор звільняється з посади у разі: „ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури“.
На думку автора клопотання, оспорювані приписи не відповідають низці норм Конституції України, а їх застосування призвело до порушення його конституційного права на працю, яке гарантоване частиною другою статті 43 Основного Закону України.
Суддя-доповідач також поінформував, що з метою забезпечення повного й об’єктивного розгляду справи та ухвалення Судом обґрунтованого рішення він підготував запити до органів державної влади, наукових установ, закладів вищої освіти із проханням висловити позиції щодо питань, порушених у конституційній скарзі.
Другий сенат дослідив матеріали справи на відкритій частині пленарного засідання та перейшов до закритої частини для ухвалення рішення.
***
Другий сенат Конституційного Суду України цього ж дня на відкритій частині пленарного засідання у формі письмового провадження розглянув справу за конституційною скаргою Ващенка Сергія Євгенійовича щодо відповідності Конституції України пункту 1 частини п’ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – Кодекс).
Під час пленарного засідання суддя-доповідач у справі – суддя КСУ Василь Лемак поінформував про обґрунтування заявника та перебіг розгляду справи в судах.
Суддя-доповідач зазначив, що Ващенко Сергій Євгенійович звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням перевірити на відповідність частині першій статті 24, частинам першій, другій, четвертій статті 55, пунктам 1, 8 частини другої статті 129, статті 151-1 Конституції України пункт 1 частини п’ятої статті 361 Кодексу, відповідно до якого підставою для перегляду судових рішень у зв’язку з виключними обставинами є „встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане“.
Зі змісту конституційної скарги та доданих до неї матеріалів убачається, що суди відмовили Ващенку Сергію Євгенійовичу у задоволенні позову щодо невиплати йому одноразової вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.
Ухвалюючи такі судові рішення, суди системи судоустрою України виходили із того, що відповідно до підпункту 1 пункту 28 розділу ІІ Закону України „Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні“ від 27 березня 2014 року № 1166–VII (далі – Закон № 1166), який набрав чинності 1 квітня 2014 року, із Закону України „Про судоустрій і статус суддів“ від 7 липня 2010 року № 2453–VI було виключено статтю 136, частиною першою якої установлювалося право судді, який вийшов у відставку, на виплату вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.
Конституційний Суд України Рішенням від 15 квітня 2020 року№ 2-р(ІІ)/2020 визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення підпункту 1 пункту 28 розділу II Закону № 1166.
У зв’язку з цим Ващенко Сергій Євгенійович звернувся до судів із заявою про перегляд за виключними обставинами постанови в його справі, однак суди системи судоустрою України відмовили автору клопотання у задоволенні його заяви.
На думку суб’єкта права на конституційну скаргу, пункт 1 частини п’ятої статті 361 Кодексу не відповідає низці норм Конституції України, оскільки уможливлює право на перегляд судового рішення тільки тої категорії осіб, судове рішення у справі яких ще не було виконано, та водночас позбавляє такого права тих осіб, рішення у справі яких виконано або ж є таким, що не передбачає примусового виконання.
Автор клопотання вважає, що така заборона призводить до процесуальної дискримінації учасників судового процесу, обмежує право на судовий захист та подання конституційної скарги, оскільки „позбавляє сторону раціонального сенсу звертатись до Конституційного Суду України із конституційною скаргою, а відтак норми Конституції України, які передбачають таке право, набувають ознак декларативних і формальних“.
Під час пленарного засідання суддя-доповідач також поінформував, що з метою забезпечення повного й об’єктивного розгляду справи та ухвалення Судом обґрунтованого рішення він підготував запити до органів державної влади, наукових установ, закладів вищої освіти із проханням висловити позиції щодо питань, порушених у конституційній скарзі.
Після дослідження матеріалів справи на відкритій частині пленарного засідання Суд перейшов до закритої частини для ухвалення рішення.
На пленарних засіданнях був присутній постійний представник Верховної Ради України у КСУ Максим Дирдін.
Переглянути відкриті частини пленарних засідань можна на офіційному вебсайті Суду в рубриці Архів відеотрансляцій засідань.
Інформує відділ комунікацій КСУ та правового моніторингу
