ПРЕС-СЛУЖБА
КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНИ
(Сектор інформаційно-аналітичної роботи)
01033, Київ, Жилянська, 14
тел. 238-10-80, 238-10-25
факс 287-36-16
У Конституційному Суді України відкрито книжкову виставку до
26-ї річниці Незалежності України
Проголошення незалежності України – видатна вікопомна подія в тисячолітній історії України. Цього року українській державі виповнюється вже 26 років.
Напередодні 26-ї річниці проголошення незалежності Української держави у бібліотеці Конституційного Суду України відкрито книжкову виставку „Витоки української державності: історичний досвід“.
З нагоди визначного державного свята працівники бібліотеки підготували експозицію, до якої увійшли праці провідних науковців з історії, права, соціології, міжнародних відносин, які досліджували актуальні проблеми становлення і розвитку державності в незалежній Україні.
Україна пройшла тривалий шлях боротьби за свою незалежність. На виставці представлений ІV Універсал, прийнятий Центральною Радою ще у 1918 році, який проголошував, що Українська Народна Республіка стає самостійною, ні від кого незалежною, вільною, суверенною державою українського народу. Він сповіщав про те, що справдилась колишня давня мрія батьків – „борців за вольности і права трудящих“, що Українська Народна Республіка прагне з усіма сусідніми країнами жити у мирі та злагоді, і закликав всіх громадян „непохитно стояти на сторожі добутої волі та прав нашого народу і всіма силами боронити свою долю від усіх ворогів селянсько-робітничої самостійної Республіки“.
Хоча тоді і не вдалося відстояти незалежну, вільну українську державу, але ідея самостійної соборної України завжди надихала кращих представників українського народу на боротьбу за її незалежність.
На виставці можна переглянути збірники у двох томах „Українська Центральна Рада“, в яких публікуються документи і матеріали: протоколи засідань, сесій УЦР й Малої Ради, Генерального секретаріату, універсали, постанови, меморандуми, законопроекти, декларації, звернення, циркуляри 1917-1918 років.
Минали століття, а один з основних слов᾿янських народів, що мав своєрідну культуру, власну мову, відмінний від сусідів менталітет, залишався етносом у чужих державах. Та хоч як повільно обертаються жорна історії, рух їх – невпинний. Важливим чинником постсоюзного геополітичного устрою є поява в центрі Європи великої п᾿ятдесятидвохмільйонної держави – України. Про труднощі українського державного будівництва, про кращих вітчизняних мислителів ХХ століття – апостола української державності М.І. Міхновського, „батька українського націоналізму“ Д.І.Донцова, класика української політології В.К.Липинського йдеться у праці кандидата історичних наук Миколи Горєлова „Передвісники незалежної України“.
Після набуття Україною статусу незалежної держави значно посилився інтерес як вчених, так і широкої громадськості до вивчення досвіду вітчизняного державотворення.
Про особливий період в модерній історії України, в ході якого були реалізовані перші в ХХ ст. українські державотворчі проекти: Українська Народна Республіка, Українська Держава, Західноукраїнська Народна Республіка, Українська Соціалістична Радянська Республіка йдеться в книжках „Нариси історії Української революції 1917-1921 років“. В них розкриваються соціальні, політичні та культурні аспекти революційного часу. Нариси узагальнюють великий історіографічний доробок сучасних українських істориків, які займаються вивченням Української революції.
У книзі О.І Удовиченка „Україна у війні за державність“ на вагомій документальній основі розкривається роль Українських Збройних Сил у боротьбі за нашу державність у 1917-1921 рр. Автор, безпосередній учасник подій, детально аналізує трагедію Крут, маловідомі мирні переговори української делегації у Брест-Литовському, військове будівництво за гетьманату, боротьбу за Крим, Чорноморський флот, антиукраїнську політику генерала Денікіна та її наслідки, бойові операції на польському фронті тощо. Видання було надруковане 1954 року у Канаді м. Вінніпег.
Відповідно до Акту проголошення незалежності України та Постанови Верховної Ради УРСР „Про проголошення незалежності України“ 24 серпня 1991 року Україна стала незалежною демократичною державою, на території якої діють тільки її Конституція, закони, постанови Уряду та інші акти законодавства України.
Про становлення української державності йдеться у роботі відомих істориків В.А.Смолія, В.С.Степанкова „Українська державна ідея ХVІІ–ХVІІІ століть: проблеми формування, еволюції, реалізації“. Це перша спроба узагальнюючого висвітлення основних аспектів проблеми формування та еволюції української державної ідеї, що розглядаються в нерозривному зв’язку з боротьбою за її реалізацію як широкого загалу народних мас, так і еліти суспільства.
Асоціація народних депутатів України 2011 року видала книжку під назвою „Здобуття незалежності України, 1991 рік. Історія проголошення, документи, свідчення“, яка є документально-публіцистичною розповіддю про проголошення незалежності у серпні 1991 року.
До книги включені документальні матеріали, що стосуються процесів 1990-1992 рр. у Верховній Раді з підготовки, поступу до власної державності, проголошення незалежності України та перших кроків нової держави, – правові акти, стенограми обговорення найважливіших питань і результати голосування та інше, – а також статті вчених-істориків та спогади і роздуми народних депутатів України 1 скликання Верховної Ради та деяких інших політиків – безпосередніх учасників і творців тих історичних подій. Розповідь про здобуття незалежності України ілюструється фотографіями того часу.
Привертає увагу читачів добірка матеріалів міжнародної наукової конференції, що присвячена 130-річчю від дня народження М.С.Грушевського – громадського та політичного діяча, українського історика – „Михайло Грушевський і сучасність“, яку підготував Київський університет імені Тараса Шевченка, в стінах якого проходила ця конференція. Настійне прагнення до глибокого вивчення історії привело Михайла Грушевського до Київського університету, де він навчався у 1886-1890 роках і належав до числа його найавторитетніших випускників.
В університетські роки, під керівництвом одного з найвизначніших істориків того часу – професора В.Б.Антоновича, Михайло Грушевський робив свої перші кроки в науці.
На конференції в одній із доповідей підкреслювалося, що М.Грушевський охопив своєю творчістю всі періоди української історії, досліджував головні сили історичного процесу в політичному, культурному, релігійному і суспільно-економічному аспектах розвитку української нації.
У книзі професора Гарвардського університету Сергія Плохія „Великий переділ“ (Незвичайна історія Михайла Грушевського) досліджено життєвий і наукових шлях найвидатнішого українського історика ХХ ст., розглянуто в контексті поразки та розпаду всеросійського історичного наративу і постання національної версії українського історіописання. „Заперечивши „звичайну“ схему руської історії, Грушевський витворив „незвичайний“ на той час конструкт історії української, який започаткував переділ історичного простору між імперським і національними наративами і став передумовою розвалу спершу Російської імперії, а згодом Совєтського Союзу“.
Книга „Великий переділ“ уперше вийшла у світ у 2005 році англійською мовою. „Ця книжка зводить дві іпостасі тієї самої людини – історика та політика – докупи, щоби показати, як істориків та їхні уявлення про історію формувала сучасність, у кожного своя, і як ці уявлення змінювали та змінюють майбутнє“, – пише Сергій Плохій.
До видання „Симон Петлюра“ увійшли найважливіші літературознавчі та публіцистичні твори й документи С.В.Петлюри (1879–1926) – видатного українського культурного, політичного та військового діяча, прозірливого мислителя і будівничого української державності.
Крім того, серед видань привертає увагу збірник статей учасників Всеукраїнської науково-теоретичної конференції „Громадсько-політична діяльність Володимира Винниченка“, що присвячена 125-річчю від дня народження видатного українського письменника, громадського та державного діяча Володимира Винниченка. Авторами висвітлюються суспільно-політичні та історіософські погляди В.Винниченка, його революційна, громадська та державна діяльність на різних етапах життя.
Перу письменника належить 14 романів, десятки п᾿єс, сценаріїв, понад сотня оповідань, безліч політично-публіцистичних статей, низка історичних, філософських, політологічних, етичних праць.
У статті Івана Кураса „Володимир Винниченко – політик“ зазначається, що „ Володимир Винниченко так любив свою Вітчизну і свій народ, що нізащо не міг допустити компромісу з власною совістю, знехтувати принципом „чесність з собою“ заради вигод, особистої влади, не міг зганьбити себе підкупом міністерських посад і портфелів“.
У своїй праці „Відродження нації. Заповіт борця за визволення“ (1919 р.) Володимир Винниченко писав: „Я беру на себе трудну річ: дати повну, правдиву картинку боротьби українства за визволення своєї нації… Моя мета перейти через усі етапи недавно-минулого, зв᾿язати їх, одкинути неважне й дати суцільний образ цих і радісних, і болючих часів нашої нещасної історії“.
Сьогоднішній день Незалежності України є результатом тисячолітньої боротьби українського народу за право мати свою національну державу, свободу, мову, історію, культуру.
