Конституційний Суд України завершив на відкритій частині пленарного засідання слухання справи за конституційним поданням 48 народних депутатів України та перейшов до закритої частини пленарного засідання

ПРЕС-СЛУЖБА
КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНИ

01033, Київ, Жилянська, 14
тел. 238-10-80, 238-10-25
факс 287-36-16

6 грудня 2016 року Конституційний Суд України у формі письмового слухання розпочав розгляд справи за конституційним поданням 48 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень законів України „Про пенсійне забезпечення“, „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“, „Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб“, „Про державну службу“, „Про судову експертизу“, „Про Національний банк України“, „Про службу в органах місцевого самоврядування“, „Про статус народного депутата України“, „Про дипломатичну службу“, „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування“, „Про Кабінет Міністрів України“, „Про прокуратуру“, а також Положення про помічника-консультанта народного депутата України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року
№ 379/95–ВР.

Суб’єкт права на конституційне подання – 48 народних депутатів України – звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням визнати такими, що не відповідають окремим положенням Конституції України (є неконституційними) положення низки законів України у редакції Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення“ від 2 березня 2015 року № 213–VIII та у редакції Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України“ від 24 грудня 2015 року № 911–VIII, а саме:

пункту „а“ статті 54, статті 55 Закону України „Про пенсійне забезпечення“ від 5 листопада 1991 року № 1788–ХІІ (далі – Закон № 1788) в частині, що стосується встановлення підвищення на 5 років пенсійного віку для жінок, збільшення на 5 років стажу роботи для жінок і чоловіків, а також встановлення віку виходу на пенсію для окремих категорій працівників;
частини четвертої статті 85 Закону № 1788;
частини першої статті 58 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ від 28 лютого 1991 року № 796–ХІІ;
частини першої статті 54 Закону України „Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб“ від 9 квітня 1992 року № 2262–ХІІ;
частини четвертої статті 37 Закону України „Про державну службу“ від 16 грудня 1993 року № 3723–ХІІ;
другого речення частини другої статті 18 Закону України „Про судову експертизу“ від 25 лютого 1994 року № 4038–ХІІ;
другого речення частини першої статті 64 Закону України „Про Національний банк України“ від 20 травня 1999 року № 679–ХІV;
четвертого речення частини сьомої статті 21 Закону України „Про службу в органах місцевого самоврядування“ від 7 червня 2001 року № 2493–ІІІ;
абзаців сьомого–дев’ятого частини дванадцятої статті 20 Закону України „Про статус народного депутата України“ від 17 листопада 1992 року № 2790–ХІІ;
другого речення частини першої статті 29 Закону України „Про дипломатичну службу“ від 20 вересня 2001 року № 2728–ІІІ;
абзаців другого–четвертого частини першої статті 47 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування“ від 9 липня 2003 року № 1058–ІV;
другого речення частини першої статті 57 Закону України „Про Кабінет Міністрів України“ від 27 лютого 2014 року № 794–VІІ;
абзаців першого–третього частини п’ятнадцятої статті 86 Закону України „Про прокуратуру“ від 14 жовтня 2014 року № 1697–VІІ;
частини шостої статті 1.1 Положення про помічника-консультанта народного депутата України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року № 379/95–ВР (далі – Положення).
Народні депутати України вважають, що „Верховна Рада України, вносячи зміни до пункту „а“ статті 54 та статті 55 Закону № 1788 (в частині, що стосується встановлення підвищення на 5 років пенсійного віку для жінок, збільшення на 5 років стажу роботи для жінок і чоловіків, а також встановлення віку виходу на пенсію для окремих категорій працівників), фактично допустила звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод шляхом обмеження наданих державою прав громадян на вихід на пенсію за певних умов, які були встановлені законом, а також прийняла закони, якими порушено право цих громадян щодо рівності перед законом в порівнянні з громадянами, яким пільгові пенсії було призначено раніше“.

Суб᾿єкт права на конституційне подання вважає, що передбачене оспорюваними положеннями законів припинення до 31 грудня 2016 року виплати пенсії окремим категоріям осіб, а також обмеження розміру (85% від призначеного) пенсій працюючим пенсіонерам, що обчислюються із заробітних плат, з яких було повністю сплачено податки і страхові внески, є абсолютним порушенням принципів пенсійного забезпечення та приписів статті 22 Конституції України. Тобто йдеться про скасування існуючого блага (право на отримання пенсії) та зменшення його розміру (розмір встановленої пенсії).

Народні депутати України також вважають, що Верховна Рада України прийнявши оспорюванні положення законів України та Положення, які пропонується визнати неконституційними, порушила приписи частини другої статті 8, частини першої статті 24, частини першої статті 46, статті 64 Конституції України.

У ході пленарного засідання Конституційний Суд України заслухав суддю-доповідача у справі Михайла Запорожця, який доповів присутнім матеріали справи, які були зібрані на попередніх стадіях конституційного провадження.

Конституційний Суд України завершив дослідження матеріалів справи на відкритому пленарному засіданні і перейшов до закритої частини пленарного засідання для подальшого обговорення матеріалів справи та ухвалення рішення.

Головував на пленарному засіданні Голова Конституційного Суду України Юрій Баулін.

Пленарне засідання транслювалося на офіційному сайті Конституційного Суду України в рубриці „Відеотрансляція засідань“.