«Увага ЗМІ та політиків прикута лише до тих справ Конституційного Суду,
на фоні яких можна себе рекламувати і створювати резонанс»
Сьогодні в Україні слова «країна», «земля», «закон», «правда», «честь» набувають особливого звучання і значення. Це те, що для нашого народу формує надію на майбутнє, довіру до головних інституцій держави, котрі вирішують не лише її долю, а й долю кожного громадянина. Власне тому увага людей привернута до Конституційного Суду України, рішення якого теж визначають курс, вектор нашого завтра.
Спостерігаємо, що за останні пів року звернення до КСУ є особливими за своїм змістом: питання мови, діяльність судової системи, банків, доля землі, участь в управлінні державою іноземців тощо. Щодо позиції Конституційного Суду України у вирішенні цих та інших проблем, принципових підходах суддів до прийняття рішень – поведемо розмову із нашим земляком, суддею КСУ, колишнім головою Волинського апеляційного суду Петром Філюком. До речі, до складу цієї авторитетної інституції він увійшов якраз пів року тому. Напередодні 24-ї річниці Конституції України ми поговоримо із Петром Тодосьовичем про установу, яка вирішує, чи відповідають українські закони та інші нормативні акти Основному Закону країни
«Подати кандидатуру стало моїм особистим рішенням як судді, що має більш як 30 років стажу»
– Петре Тодосьовичу, у Конституційному Суді України усього 18 суддів, по 6 із яких призначаються Президентом України, Верховною Радою та з’їздом суддів, який і обрав вас на посаду судді КСУ. Попри це, декому таке пояснення видається недостатнім, і виникає питання: «Від кого потрапив у Конституційний Суд Петро Філюк»?
– Знаєте, у людей уже виробився стереотип, що у нашому суспільстві «хтось має потрапити кудись від когось». Ніколи не послуговувався такою моделлю кар’єрного росту. Одним із найбільших своїх досягнень вважаю щастя бути самим собою: не грати роль, не залежати від когось, не прислуговувати комусь. Бути щирим, дякувати іншим за підтримку, служити людям і рідній землі – ось правильна формула на щодень. А глобально?.. Неважливо, яку посаду ти обіймаєш, а те, як ти виконуєш покладені на тебе обов’язки, свою професійну і життєву місію.
Неважливо, яку посаду ти обіймаєш, а те, як ти виконуєш покладені на тебе обов’язки, свою професійну і життєву місію.
Я ціную у всьому свободу, бо вона означає відповідальність. Піти у Конституційний Суд було моїм вибором! У вересні 2019 року, коли у відставку вийшли три судді КСУ, ці посади за квотою з’їзду суддів України виявилися вакантними. Подати свою кандидатуру стало моїм особистим рішенням як судді, що має більш як 30 років стажу роботи та бажання до змін на краще. Тому у Мотиваційному листі я зазначив: «Усвідомлюю, що кандидат на посаду судді Конституційного Суду України повинен відповідати найвищим моральним критеріям, мати широкий загальний світогляд, високий рівень правосвідомості та володіти достатнім ступенем професійної мужності».
Вважаю призначення мене на посаду судді КСУ довірою не лише суддівської спільноти, а й усього народу України, оскільки, складаючи присягу, зобов’язався забезпечувати верховенство Конституції, захищати конституційний лад держави та утверджувати права і свободи людини. Маю за велику честь присягати «на вірність Україні». Користуючись нагодою, хочу ще раз висловити вдячність суддівській спільноті та всім, хто мене підтримував, побажати мріяти і досягати омріяного, творчо діяти, отримувати насолоду від праці та жити – повноцінно, вільно, щасливо.
«Немає такого поняття «хороша Конституція». Це – постулат, вектор, орієнтир»
– Вам, напевно, доводилося чути вислів, що у нас хороша Конституція, але вона, на жаль, не виконується. Що ви на це скажете з позиції судді Конституційного Суду?
– Конституція – Основний Закон країни. Немає такого поняття «хороша Конституція». Це – постулат, вектор, орієнтир. За Конституцією Україна проголошена суверенною, незалежною, демократичною, соціальною та правовою державою. Ці засадничі принципи визначають основи конституційного ладу в Україні.
Судді Конституційного Суду Галина Юровська і Петро Філюк разом із головою КСУ Олександром Тупицьким (у центрі) під час церемонії складання присяги.
Вважаю, що Основний Закон держави поза всяким сумнівом необхідно виконувати, розвивати та вдосконалювати як закон, за яким мають жити суспільство і держава. Переконаний, що одним із першочергових завдань повинно стати ухвалення та функціонування таких законів, які будуть відповідати вимогам рівності, справедливості, розумності, пропорційності, забезпечення додержання прав і свобод усіх громадян та блага народу. Для цього в суспільстві необхідно створити умови для високої індивідуальної та колективної громадянської правової культури як складової культури загальної. Це єдиний легітимний курс, котрим може розвиватися Україна як демократична держава.
– Разом із тим деякі рішення КСУ, прийняті ще до вашого приходу, зокрема скасування статті про незаконне збагачення, схиляють людей до думки, що КСУ обслуговує сильних світу цього – олігархів та владу.
– За Конституцією України судді КСУ призначаються такими інституціями держави як Президент України, парламент та з’їзд суддів. Жоден із зазначених органів не має монополії на формування складу Суду і не може мати впливу на діяльність КСУ, який є колегіальним органом. Згідно з Конституцією України будь-який вплив на суддів заборонений.
Мабуть, було би некоректно коментувати рішення моїх колег у період до мене, за час моєї роботи у КСУ та на майбутнє. Але, наскільки я пам’ятаю, в цій справі найголовніше питання полягало в юридичній визначеності такого злочину, як «незаконне збагачення» та в принципі презумпції невинуватості.
Але, повертаючись до вашого питання, можу сказати, що увага ЗМІ та політиків прикута лише до тих справ КСУ, на фоні яких можна себе рекламувати і створювати резонанс. Саме тому і з’являються в людей думки, що КСУ обслуговує лише сильних світу цього...
Разом із тим, лише в січні цього року Конституційний Суд України визнав неконституційним підвищення пенсійного віку для працівників з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці (зокрема, працівників і службовців авіації, шахтарів, трактористів-машиністів, жінок, які працюють трактористами-машиністами, машиністами будівельних, шляхових і вантажно-розвантажувальних машин, жінок, які працюють доярками, свинарками-операторами, робітницями текстильного виробництва тощо).
У січні цього року Конституційний Суд України визнав неконституційним підвищення пенсійного віку для працівників з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці.
Іншим рішенням у лютому 2020 року КСУ визнав неконституційною норму, відповідно до якої законодавець наділив Кабінет Міністрів України повноваженнями встановлювати та виплачувати соціальні пільги громадянам, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування. Таким чином КСУ відновив безвідносний обов’язок держави забезпечувати виплати для учасників бойових дій та осіб, прирівняних до них; осіб з інвалідністю внаслідок війни; учасників війни, осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною тощо.
Але про ці рішення, на жаль, в ЗМІ згадок вкрай мало, від політиків про них теж не почуєш, оскільки відсутній резонанс.
Особисто усвідомлюю одне: велика людина знає ціну маленької монети. Тому переконаний, що треба докорінно змінити ставлення до людей праці, до її поцінування, до створення робочих місць у рідній державі, а не умов, через які народ їде в інші країни заробляти копійку, якраз ту малу монету, яка потрібна для життя на своїй землі. Чи не в цьому парадокс? Це – викривлене дзеркало, в якому відображається плачевна реальність. Необхідно докласти максимум зусиль: побачити Людину України, відчути її потреби і дати шанс на роботу, творчість і, зрештою, на життя. Тоді не буде прірви між людьми, не буде злості і осуду, неправильних дій і рішень.
«Реформування судів відбувалося з істотними порушеннями норм Основного Закону»
– Ще на посту голови Волинського апеляційного суду ви критикували судову реформу за недоліки і в першу чергу за те, що позбавляє систему професіоналів. Нещодавно резонансною новиною стало скасування КСУ «судової реформи Зеленського». Поясніть, будь ласка, що саме відбулося?
– Частиною другою статті 125 Конституції України передбачено, що суд утворюється, реорганізовується і ліквідовується законом, проєкт якого вносить до Верховної Ради України Президент України після консультацій із Вищою Радою Правосуддя (ВРП). Останні події із врегулювання питань щодо реорганізації Верховного Суду України та статусу суддів цієї установи, визначення їх кількості, порядку формування Вищої кваліфікаційної комісії суддів (ВККС) засвідчили порушення зазначеної процедури.
У цьому контексті Конституційним Судом була надана професійна оцінка «реформи» на відповідність її Основному Закону України. Тут треба зробити акцент на тому, що в епіцентрі будь-яких реформ стоять люди, їхні долі, перекреслене успішне майбутнє. У судовій системі рідко бувають некомпетентні особистості. Якщо такі є, то не приживаються надовго. Люди навчалися, працювали багато років, наполегливо йшли до якоїсь мети, досягали вершин, а їх хотіли змахнути одним розчерком пера.
Значним порушенням Конституції стало те, що законодавча влада вирішила реформувати судову без проведення будь-яких консультацій із нею, хоча ці дві гілки влади є самостійними і обов’язок проведення таких консультацій передбачено і в Конституції України, і в законодавстві.
Не менш важливим порушенням, на мою думку, стало те, що Закон фактично зупинив доступ осіб до правосуддя, оскільки стару ВККС розпустили, перехідного періоду не встановили і новий склад не було створено. Таким чином склалася ситуація, коли через неможливість добору, призначення та переведення суддів свою роботу зупинили більше 10-ти судів у державі. Таким чином громадяни у більш ніж 10-ти регіонах країни не мали змоги захистити свої права в судовому порядку. Крім того, за офіційними даними станом на 12 червня 2020 року в державі діяло 79 місцевих судів, де правосуддя здійснюється одним суддею.
Іншим не менш значним порушенням Конституції стало те, що законодавча влада вирішила реформувати судову без проведення будь-яких консультацій із нею, хоча ці дві гілки влади є самостійними і обов’язок проведення таких консультацій передбачено і в Конституції України, і в законодавстві.
У цьому контексті дозволю собі процитувати свого нинішнього колегу, який висловив думку, що доки посадовці є владою, у них величезна зацікавленість, щоб судова система була «кишеньковою». Однак як тільки ситуація змінюється в діаметрально протилежному напрямку і ці особи втрачають владні повноваження, вони стають найбільш зацікавленими у незалежному правосудді.
Як результат, станом на сьогодні Президентом України внесено до Верховної Ради новий проєкт Закону «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і деяких законів України» щодо діяльності Верховного Суду та органів суддівського врядування та визначено його як невідкладний.
«Питання конституційності мовного закону потребує ретельного дослідження»
– До КСУ з вимогою скасувати закон про ринок землі, який має відкритися з 1 липня 2021 року, вже звернулося 48 депутатів Верховної Ради. Чи виграє суспільство від того, що цей нормативний акт буде переглянуто?
– Поки зарано говорити про конкретні перспективи перегляду закону про запровадження механізму обігу земель сільськогосподарського призначення, однак вважаю, що, вирішуючи питання щодо його конституційності, КСУ буде керуватися виключно Конституцією України, у тому числі принципами, закріпленими у її
статтях 13, 14, за якими земля є об’єктом права власності українського народу та основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
– Крім того, до КС звернулася група колишніх регіоналів, які бажають скасувати мовний закон. Для тієї частини України, де ви народилися, це питання дуже принципове. Які шанси на те, що ці вимоги будуть задоволені?
– Дуже люблю свою землю, ідентифікую себе з нею. Горджуся, що з діда-прадіда – українець. Переконаний, що українську повинні знати всі, хто живе в нашій державі. Звісно, саме нею мають писатися і видаватися документи, законодавчі акти, виходити преса тощо. Але заборонити інші мови – не вихід, це непродумані кроки. Не з цього починається Україна. Навпаки – треба створити найефективніші умови, які би дали змогу опановувати іноземну лексику.
Чи пам’ятаєте, коли ми вивчали біографії письменників, знайомилися з художниками, іншими митцями, то часто чули про кількість мов, якими вони володіли. Що поганого в цьому? Державних мов у Швейцарії одразу чотири: французька, німецька, італійська та ретороманська. У Бельгії державних три: нідерландська, французька та німецька. В Ізраїлі налічується 39 мов і діалектів. Іврит та арабська є офіційними, але при цьому вони мають не зовсім рівний статус. Є багато країн, в яких офіційна мова одна, але значний відсоток населення розмовляє іншою залежно від його географічного розташування. Тому проблема надумана, якщо її в суспільстві не порушувати, вона не поставатиме так гостро як сьогодні.
Але питання конституційності – зовсім інше і потребує ретельного та компетентного дослідження.
«Зважаючи на ситуацію в державі, зміна місцезнаходження КСУ буде незрозумілою народу України»
– Прокоментуйте, будь ласка, пропозиції деяких політиків щодо зміни місцезнаходження Конституційного Суду з Києва на Харків. Як ви особисто до цього ставитеся?
– Хіба це питання сьогодні є тим вирішальним фактором, який суттєво змінить усе на краще? Звичайно, волевиявлення законодавця і внесення таких змін до Закону України «Про Конституційний Суд України» повинне обговорюватися з громадянським суспільством та безпосередньо з представниками Конституційного Суду України, враховуючи складний процес цього переміщення, що стане дороговартісною процедурою як в організаційному, так і фінансовому аспектах. Зважаючи на ситуацію в державі, зміна місцезнаходження КСУ буде ще й незрозумілою народу України.
Найперше КСУ необхідно забезпечити відповідним спеціально оснащеним приміщенням. Якщо розглядатиметься якась уже існуюча будівля, то вона, безумовно, повинна реконструюватися під потреби Суду, бути умебльованою, обладнаною системою комунікацій тощо.
Гостро стоятиме питання забезпечення житлом суддів, працівників їх патронатних служб, Секретаріату та ін. Непростою буде проблема і кадрового забезпечення, адже не всі фахівці захочуть їхати зі столиці. Це стане причиною неефективної діяльності КСУ (особливо на перших порах).
Ми всі пам’ятаємо історію із переїздом Офісу Президента України. Від цієї ідеї відмовилися, виходячи з низки аналогічних причин.
Також виникає інше важливе запитання: куди ми спрямовуємо вектор свого руху? Якщо на Схід – то у Харків, якщо на Захід і рухаємось у напрямку євроінтеграції – у Львів, на південь – в Одесу. Однак при всьому цьому забули найголовніший фактор – транспортну інфраструктуру країни, оскільки Україна за розмірами є третьою державою в Європі. До прикладу суб’єкта права на конституційну скаргу доведеться добиратися на відкриту частину засідання в своїй справі з Ужгорода в Харків, або з Луганська у Львів, або ж з Чернігова в Одесу.
Відмінне від столиці розміщення органу конституційної юрисдикції у Європі є скоріше винятком, ніж правилом, адже, наприклад, Конституційна рада Франції знаходиться у Парижі, Конституційний суд Іспанії – у Мадриді, Конституційний суд Італійської Республіки – у Римі.
У пояснювальній записці до законопроєкту в якості прикладу наводяться Федеральний конституційний суд Німеччини, який знаходиться у місті Карлсруе, а не у Берліні, конституційний суд Словаччини – у місті Кошице, а не Братиславі, конституційний суд Чехії – у місті Брно, а не у Празі, Державний суд Естонії – у місті Тарту, а не у Таллінні.
Тут слід зауважити, що відмінне від столиці розміщення органу конституційної юрисдикції у Європі є скоріше винятком, ніж правилом, адже, наприклад, Конституційна рада Франції знаходиться у Парижі, Конституційний суд Іспанії – у Мадриді, Конституційний суд Італійської Республіки – у Римі, Конституційний суд Австрії – у Відні, Конституційний суд Португалії – у Лісабоні, Конституційний трибунал Республіки Польща – у Варшаві, Конституційний суд Бельгії – у Брюсселі, Конституційний суд Угорщини – у Будапешті.
Разом із тим, говорячи про Федеральний конституційний суд Німеччини, слід пам’ятати про кілька важливих фактів. По-перше, про історичний поділ території останньої за результатами Другої світової війни. По-друге, те, що Німеччина є федерацією. При цьому Федеральний загальний суд розміщено також у Карлсруе, Федеральний адміністративний суд – у Лейпцигу, Федеральний фінансовий суд – у Мюнхені, Федеральний трудовий суд – в Ерфурті, а Федеральний соціальний суд – в Есселі.
Щодо Чехії і Словаччини, то до 1993 року вони входили до складу Чеської і Словацької Федеративної Республіки, де у 1991 році було створено Конституційний суд Чехословацької Федеративної Республіки, а згодом і конституційні суди республік як суб’єктів федерації. Нарешті місто Тарту має символічне історичне значення, оскільки саме у ньому відбулося перше засідання Державного суду Естонії у 1920 році.
Адміністративна будівля, в якій сьогодні знаходиться Конституційний Суд України, теж вже має свою історію. То, може, варто і нам берегти місця, з якими пов’язана історія становлення і розвитку, функціонування і визнання головних інституцій держави? Тоді на чільних місцях нашого суспільства опиняться честь, совість, віра, правда, патріотизм, а не примітивні дії для зведення споруди без фундаменту. Ось моя принципова позиція громадянина, краянина, людини!
«Щоб збагнути українську душу, починати треба не зі столичних парків і скверів, а з віддалених сіл»
– Волиняни знають вас як людину, яка любить отчий дім, своїх батьків і малу Батьківщину. Однак зараз ви живете в Києві, тобто від Залухова Ратнівського району вас відділяє вже не півтори сотні кілометрів, а понад 500. Що відчуваєте, коли приїжджаєте у поліську глибинку зі столиці?
– Хочу трішечки внести корективи: я працюю у Києві, а живу тут, у Луцьку. Жартома кажу, що знаходжуся у відрядженні. А якщо щиро, то не просто живу на Волині, а живу Волинню, рідним Поліссям. Кожен раз, навідуючись у своє село, відчуваю себе зовсім по-іншому. У серці маю велику любов до рідного краю і біль від того, що скрізь – недбалість людська, що знищена потреба піклуватися про землю, як про святиню. І … мрію, що має щось змінитися загалом, і прагну сам змінити щось на краще. Мабуть, тому разом із людьми, які втілювали мої мрії в життя, розмістили духовні осередки у Залухові: скульптуру «Материнство», Ангела-охоронця, фонтани, встановили освітлення і вази з насадженнями, стенди «Про історію та природу села», організували багато дійств за участю відомих художніх колективів і виконавців, вітчизняних і зарубіжних гостей, моїх колег-суддів, представників влади.
У серці маю велику любов до рідного краю і біль від того, що скрізь – недбалість людська, що знищена потреба піклуватися про землю, як про святиню. І … мрію, що має щось змінитися загалом, і прагну сам змінити щось на краще.
Часто сам прибираю за тими, хто не розуміє, що духовність і віра починаються із чистоти помислів та довкілля. І постійно повторюю: «Люди не винні! Ними треба управляти, скеровувати, мотивувати». Це можливо! Спробуйте! Як? Та просто: подивіться в очі простим роботягам. Нещодавно, перебуваючи на Трійцю у рідному селі, зупинився біля групи чоловіків. Колись вони були затребуваними, усвідомлювали свою причетність до життя краю. Сьогодні ж радіють, як діти, коли біля них просто зупинишся, поведеш розмову, а вже як пригостиш… Люди заслуговують на повагу і на лідера, за яким підуть хоч на край світу. Щоб зрозуміти українську душу, починати треба не зі столичних парків і скверів, а з віддалених сіл, де серед природи є справжні самородки доброти і чистоти. Переконую всіх, що, знищивши українське село, ми знищимо нашу Україну. Село – це наша колиска, етнічність, частинка нашого коду.
