21 травня 2026 року відбулася тематична онлайн-лекція „Щодо забезпечення конституційних гарантій прав платника податків у контексті Рішення Конституційного Суду України від 26 листопада 2025 року № 5-р(II)/2025“.

Судді Конституційного Суду України Галина Юровська та Олександр Водянніков зосередили увагу слухачів на Рішенні Другого сенату Конституційного Суду України від 26 листопада 2025 року № 5-р(II)/2025 у справі за конституційною скаргою компанії „АНДРІТЗ ГАЙДРО ГмбХ“ щодо конституційності окремих приписів пункту 120¹.1 статті 120¹ Податкового кодексу України.

Предметом конституційного контролю були приписи Кодексу, якими визначено штрафи за порушення граничного строку реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Автор клопотання вважав, що передбачені штрафні санкції є явно надмірними, порушують принцип верховенства права, зокрема вимоги справедливості, домірності та співмірності, а також становлять непропорційне втручання у гарантоване Конституцією України право власності.

Під час лекції судді звернули увагу на суспільне значення належної сплати податків. Вони зауважили, що відповідно до Конституції України сплата податків є обов’язком кожного, а від належного функціонування податкової системи залежать дієвість України як соціальної держави, збалансованість бюджету та спроможність держави забезпечувати виконання своїх функцій. У Рішенні Суд також наголосив, що питання збалансованості бюджету набуває особливої ваги в умовах воєнного стану через потребу в захисті України від широкомасштабної збройної агресії Російської Федерації.

Було роз’яснено, що Суд визнав правомірною мету запровадження штрафу за порушення строку реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування, оскільки такий механізм спрямований на забезпечення законності в електронному адмініструванні податку на додану вартість і, відповідно, на захист економічної безпеки України.

Водночас доповідачі акцентували, що навіть за наявності легітимної мети втручання у право власності платника податків має відповідати вимогам домірності. Суд у Рішенні виснував, що абзац другий пункту 120¹.1 статті 120¹ Податкового кодексу України у посутньому зв’язку з абзацом першим цього пункту є придатним і потрібним законодавчим засобом для досягнення відповідної мети та не порушує справедливого балансу між захистом економічної безпеки України і правами платника податків.

Особливу увагу під час лекції було приділено природі штрафних санкцій у податкових правовідносинах. Як пояснили судді, такі санкції можуть мати не лише компенсаційний, а й каральний та запобіжний характер. Якщо штраф за своєю природою та ступенем суворості є співмірним із кримінальним покаранням, до процедури притягнення особи до відповідальності мають бути застосовними відповідні конституційні гарантії.

У цьому контексті було проаналізовано практику Європейського суду з прав людини щодо так званих критеріїв Енгеля, за якими визначається наявність „кримінального аспекту“ відповідальності: юридична кваліфікація правопорушення в національному законодавстві, природа правопорушення, а також характер і суворість санкції. Судді наголосили, що фінансові стягнення, зокрема штрафи, за певних умов можуть бути співмірними з кримінальним покаранням, а отже, передбачати гарантії індивідуалізації відповідальності та презумпції невинуватості.

Доповідачі пояснили, що у Рішенні Суд сформулював важливий орієнтир для законодавця та правозастосовних органів: застосування до платника податків санкції, яка за своєю природою є співмірною з кримінальним покаранням, має поєднуватися із законодавчим порядком притягнення до відповідальності, який забезпечує принцип індивідуалізації юридичної відповідальності та принцип презумпції невинуватості.

Зокрема, під час застосування таких санкцій вирішальним є обов’язок правозастосовного органу довести вину суб’єкта, якого притягують до юридичної відповідальності. Форма та ступінь вини мають бути серед тих обставин, які повинні враховувати як контролюючий орган, так і суд під час дослідження всіх фактичних і юридичних аспектів конкретної справи.

Судді також звернули увагу на міжнародний та порівняльний правовий матеріал, використаний у Рішенні. Зокрема, йшлося про практику Європейського суду з прав людини щодо забезпечення справедливого балансу між суспільним інтересом і захистом права власності, позицію Венеційської Комісії стосовно вимоги дієвості, стримувального характеру та домірності адміністративних санкцій, а також підходи Конституційного Суду Литовської Республіки, Конституційної ради Французької Республіки та Конституційного Суду Республіки Молдова до індивідуалізації юридичної відповідальності й судового контролю за застосуванням санкцій.

За результатами розгляду справи Конституційний Суд України визнав таким, що відповідає Конституції України, абзац другий пункту 120¹.1 статті 120¹ Податкового кодексу України у посутньому зв’язку з абзацом першим цього пункту. Водночас конституційне провадження в частині перевірки конституційності абзаців третього–шостого пункту 120¹.1 статті 120¹ Кодексу було закрито у зв’язку з неприйнятністю конституційної скарги, оскільки ці приписи не були застосовані в остаточному судовому рішенні у справі заявника.

Під час заходу також ішлося про значення окремих думок суддів для розвитку конституційної доктрини та судового діалогу. Стосовно Рішення № 5-р(II)/2025 оприлюднено окрему думку судді Галини Юровської, окрему думку судді Віктора Городовенка, окрему збіжну думку судді Василя Лемака та окрему збіжно-розбіжну думку судді Олександра Водяннікова. Як наголосили доповідачі, ознайомлення з такими думками дає змогу глибше зрозуміти аргументацію, що супроводжувала ухвалення рішення, та оцінити подальші напрями розвитку конституційного судочинства.

Матеріали справи, текст Рішення та окремі думки суддів доступні на офіційному вебсайті Конституційного Суду України.

Переглянути онлайн-лекцію можна за посиланням: https://www.youtube.com/watch?v=mRi_DIOqSGo

 

 

 

 

 

 

 

 

Інформує відділ комунікацій КСУ та правового моніторингу